Ухвала суду № 65668825, 30.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 березня 2017 року м. Київ К/800/9393/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дій щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; стягнути з Прокуратури Миколаївської області на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 82719,17 грн. за період з 01 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що з липня 2015 року його оклад, як працівника прокуратури, мав складати 10 мінімальних заробітних плат, проте у порушення вимог діючого законодавства заробітна плата у зазначеному розмірі йому не виплачувалася.

Згідно частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури, не вносились, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а отже відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці позивача у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують і ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко