Ухвала суду № 65668789, 15.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/56307/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Дмитренка В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 у справі №818/2691/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання неузгодженими, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» до Державної податкової інспекції в місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання неузгодженими, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.12.2012 №0000682220/0/64805, від 11.12.2012 №0000692220/0/64807. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області 08.11.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 48.1, 48.7 статті 48, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Сумах проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Сумбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофасад-М» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, статті 139, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в місті Сумах складено акт від 26.10.2012 №3363/2220/14017843 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2012 №0000682220/0/64805, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 337316,85грн., у тому числі за основним платежем - 337316,85грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00грн.; від 14.12.2012 №0000692220/0/64807, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 439978,50грн., в тому числі за основним платежем - 293319,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 146659,50грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофасад-М» з огляду на нікчемність договорів субпідряду, укладених між позивачем та контрагентом.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофасад-М» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами підряду від 10.06.2011 №СД-1, від 01.09.2011 б/н, від 06.09.2011 №12/11, від 18.10.2011 №7 " (т.1, а.с. 44-46, 50-52, 84-87, 104-108), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (т.1, а.с. 47, 52, 56, 88, 91, 94, 97, 100, 108, 112, 116, 119, 122), актами прийому виконаних робіт (т.1, а.с. 48-49, 53-55, 57-59, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-103, 109-111, 113-115, 117-118, 120-121, 123-126), графіками виконаних робіт (т.1, а.с. 60-61), виконавчими схемами фасадних робіт (т.1, а.с. 67-72), розрахунком витрат (т.1, а.с.76), роздруківками фотознімків виконаних робіт (т.1, а.с. 81-83, 127); проведені контрагентом роботи оплачені позивачем.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на час спірних операцій контрагент позивача був у встановленому порядку зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, мав ліцензію на виконання будівельних, монтажних та інших робіт. Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофасад-М» задекларовано податкові зобов'язання за операціями з позивачем.

В той же час, податковим органом не надано доказів на підтвердження неможливості здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофасад-М» субпідрядних робіт.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофасад-М».

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2012 №0000682220/0/64805, від 14.12.2012 №0000692220/0/64807 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу, що як вбачається з податкових повідомлень-рішень та корінців до них, обидва рішення датовані 14.12.2012, натомість судами попередніх інстанцій помилково вказано датою прийняття податкового повідомлення-рішення №0000692220/0/64807 - 11.12.2012. Така помилка не вплинула на правильність висновків судів попередніх інстанції, а позивач не позбавлений прав звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про виправлення описки.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 у справі №818/2691/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер