Ухвала суду № 65668727, 15.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/57532/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника відповідача Прокопчука О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Ресурс Трейд-Оіл» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 у справі №816/2190/13-а за позовом Приватного підприємства «Ресурс Трейд-Оіл» до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013, у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Ресурс Трейд-Оіл» до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство «Ресурс Трейд-Оіл» 15.11.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог Приватне підприємство «Ресурс Трейд-Оіл» посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 56.12 статті 56 Податкового кодексу України, положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 №128/2568.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Полтаві проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Ресурс Трейд-Оіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» за період з 01.04.2010 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7159,00грн.; підпунктів 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 727 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією складено акт від 14.12.2012 №4630/22-6/36120882 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013 №0000042308, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7158,75грн., в тому числі 5727,00грн. за основним платежем та 1431,75грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 10.01.2013 №0000032308, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 8948,75грн., в тому числі 7159,00грн. за основним платежем та 1789,75грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з поставки газового конденсату, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на невідповідність первинних документів вимогам законодавства; відсутність у позивача доказів фактичного переміщення газового конденсату від продавця до покупця; відсутність документів, що підтверджують взаєморозрахунки між сторонами, та документів на підтвердження якості та походження товару.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи позивача, що транспортування придбаного товару здійснювалося за кошт Приватного підприємства «Ресурс Трейд-Оіл» по договору перевезення ФОП ОСОБА_2 автомобільним транспортом, оскільки згідно з умовами договору поставка газового конденсату мала відбуватися за кошт постачальника на умовах доставки до складу покупця.

До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій,ФОП ОСОБА_2 не мав ліцензії на транспортування газу та нафтопродуктів.

Договором також передбачено приймання поставки товару покупцем за кількістю та якістю згідно ТУУ, проте доказів приймання товару позивачем не надано.

Посилання позивача, що первинні документи були вилучені під час обшуку також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо не підтвердження реального здійснення спірної господарської операції, оскільки судом першої інстанції були витребувані з податкової міліції вилучені документи, обсяг яких відповідає обсягу вилучених, досліджено їх у судовому засіданні та надано належну правову оцінку.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» не мало умов для ведення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ресурс Трейд-Оіл» залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 у справі №816/2190/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер