Ухвала суду № 65668455, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/21614/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекон-Монтаж»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року

у справі № 826/20762/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекон-Монтаж»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елекон-Монтаж» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Інспекція) про:

- визнання протиправними дій при формуванні висновків акта перевірки від 11 вересня 2014 року №439/26-57-22-03-10/312381148;

- зобов'язання вилучити з Аналітичної системи (перегляд результатів співставлення) системи АС «Податковий блок» інформації про результати перевірки ТОВ «Елекон-Монтаж», оформленої актом перевірки від 11 вересня 2014 року №439/26-57-22-03-10/312381148 і поновити дані, що містяться в поданих податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 11 вересня 2014 року №439/26-57-22-03-10/312381148, згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статі 139 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме: завищення доходу при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 1 660 138 грн. та завищення витрат, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 1 159 494 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 201.1, 201.6, пункту 201.10 статті 201 ПК, а саме: завищення податкового зобов'язання на суму 332 028 грн. та завищення податкового кредиту на суму 231 899 грн.

Згідно з обставинами, встановленими судами, коригування задекларованих позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту в Автоматизованій системі «Податковий блок» на підставі акту перевірки не відбувалось.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із того, що висновки, зафіксовані відповідачем в акті перевірки не порушують прав та законних інтересів позивача та із того, що коригування показників податкової звітності в інформаційних системах на підставі висновків акта перевірки не здійснювалось.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень та обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовано ПК.

У пункті 61.1 статті 61 ПК визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо в строки, передбачені цим Кодексом.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий акт відповідно, не порушує прав останнього.

Наведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постановах від 3 та 4 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 21-2261а15 відповідно).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Інспекції при формуванні висновків акта перевірки.

З огляду на те, що відповідного коригування показників звітності позивача у Автоматизованій системі «Податковий блок» відповідач не вчиняв, позовні вимоги і в частині зобов'язання Інспекції вилучити з Аналітичної системи «Податковий блок» інформації та поновити дані, що містяться в поданих податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2012 року є також необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекон-Монтаж» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько