Ухвала суду № 65668365, 20.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 439/393/16 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.

Провадження № 22-ц/783/682/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М, Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 -

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1 296 060 грн. 29 коп., а саме: за кредитом - 738 718,59 грн., за відсотками - 557 341,07 грн. та судовий збір у розмірі 19440,90 грн.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржило ТзОВ «Кредитні ініціативи»,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов до невірного висновку про неможливість перевірки правильності визначення розміру заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, через те, що в розрахунку заборгованості не відображено її розрахунок помісячно, оскільки представником позивача при поданні позовної заяви додано до неї копії кредитного договору, копію графіку повернення кредиту та оригінал розрахунку заборгованості, в якому позивачем зазначено суму заборгованості за кредитним договором, як на загальну суму, так і в розрізі проведених нарахувань по кредиту та відсотках. Щодо зазначення у графі 1 розрахунку заборгованості сум без помісячного розрахунку таких, апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту набуття права вимоги у позивача відповідно до договору факторингу. Крім цього, на виконання вимог ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року про витребування доказів, представником позивача було надіслано на адресу суду належним чином завірені копії документів, зазначених у вищевказаній ухвалі, проте судом даного факту не враховано. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості зазначеної позивачем суми заборгованості, відсутності доказів на підтвердження зазначеної позивачем суми заборгованості, відсутності розрахунку заборгованості із зазначенням такої за кожен місяць.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістомзобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок як позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, яка передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.10.2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» (правонаступник - ПАТ «Неос Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №16/19 -1699/2012, за умовами якого ПАТ«Банк Кіпру» надає ОСОБА_3 грошові кошти (кредит) в сумі 750000.00 грн. терміном до 14.10.2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до умов Договору Факторингу, укладеного 21 липня 2014 року між ПАТ "Неос Банк", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Кіпру», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.п.2.1. 2.2. договору, клієнт (ПАТ «Неос Банк») відступає фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу яке належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими йому. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у гривні від 21.02.2016 року, долученого ТОВ «Кредитні ініціативи» до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 16/19-1699/2012 від 15.10.2012 року станом на 21.02.2016 року становила 1 296 060 грн. 29 коп., з яких: 738 718 грн. 59 коп. - заборгованість за кредитом; 557 341 грн. 70 коп. заборгованість по відсотках.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості не видається можливим перевірити правильність нарахування заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Кредитні ініціативи», яка склалася у нього за кредитним договором, у розрахунку заборгованості не зазначено суми коштів, які сплачені боржником на погашення кредиту, а також не зазначено, коли такі кошти відповідачем сплачувалися.

Так, у графі 1 розрахунку заборгованості, долученого позивачем, зазначено, що сума боргу по тілу кредиту за період з 15.10.2012 р. по 21.07.2014 р. становить 24 265 грн. 23 коп. без зазначення помісячного розрахунку суми заборгованості за вказаний період, сума боргу за відсотками за користування кредитом за період з 15.10.2012р. по 21.07.2014р. становить 228 905 грн. 99 коп. також без зазначення помісячного розрахунку суми заборгованості за вказаний період.

Як вбачається з розрахунку, заборгованість за тілом кредиту в період з 15.10.2014 року по 21.01.2016 року, із врахуванням періоду з 15.10.2012 по 21.07.2014 становить 32 020 грн. 35 коп.

У графі 1 розрахунку заборгованості зазначено, що заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 15.10.2014 року по 21.01.2016 року, відповідно до зазначеного розрахунку заборгованості, із врахуванням періоду з 15.10.2012 року по 21.07.2014 рік становить 557 341 грн. 70 коп. Загальна сума поточної заборгованості становить 589 362 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, розмір заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, ТОВ «Кредитні ініціативи» надали нечитабельні документи ( а.с. 44-45), назву долученого документу прочитати неможливо, у якому назва та кількість граф на арк. 44 не відповідає кількості і назвам граф на арк. 45, позивачем долучено копії з різних документів, у яких не зазначено суми заборгованості ОСОБА_3, яка склалася у нього до дати укладення договору уступки прав вимоги.

За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного висновку про те, що зазначивши у позовній заяві розмір заборгованості, ТОВ «Кредитні ініціативи», всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не підтвердило належними та допустимими доказами правильність нарахування зазначеної суми заборгованості, оскільки позивач не надав суду першої інстанції, на його вимогу, розрахунку заборгованості із детальним зазначенням розміру щомісячних платежів, які підлягали до сплати відповідачем, розмір внесених відповідачем платежів на погашення кредиту, а також дату їх внесення, що викликало сумнів щодо належності вказаного доказу.

Без з»ясування зазначених обставин, суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, перевірити наявність чи відсутність прострочених платежів, їх розмір, перевірити позовну давність.

З метою з»ясування вищезазначених обставин, 20.07.2016 року, Бродівським районним судом Львівської області, постановлено ухвалу про витребування від ТзОВ «Кредитні ініціативи» завірених належним чином копій документів, які були подані при подачі позовної заяви, а також було витребувано розширений помісячний розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 16/19-1699/2012 від 15.10.2012 р. за період з 15.10.2012 р. по 21.07.2014 р.

Однак ТОВ «Кредитні ініціативи» вимогу суду першої інстанції не виконало, зазначені в ухвалі документи суду не були направлені, хоча копія такої ухвали була отримана 12.09.2016 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи такі документа на адресу суду поступили 12.10.2016 року, на наступний день після ухвалення оскаржуваного рішення суду.

З вищенаведених підстав, суд першої інстанції вірно вважав, що долучений позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості є неналежним доказом, а сума заборгованості ОСОБА_3, про стягнення якої звернувся позивач, є необґрунтованою, і з врахуванням цих підстав правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні, яке відбулося 27.02.2017 року, зобов»язав представника ТзОВ «Кредитні ініціативи» надати суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості із зазначенням заборгованості ОСОБА_3 з моменту її виникнення, а також надати для огляду оригінал кредитної справи та договорів.

Однак ТзОВ «Кредитні ініціативи» ні оригінали зазначених документів, ні розрахунок заборгованості з часу її виникнення, суду апеляційної інстанції на його вимогу не надали, представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання, призначене на 20.03.2017 року, не з»явився, та повідомив, що розрахунок заборгованості слід витребувати у первісного кредитора, оскільки в ТзОВ «Кредитні ініціативи» наявний лише розрахунок заборгованості від дати укладення Договору уступки прав вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11, ч.1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними та допустимими. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь - які документи, акти, довідки, листування службового чи особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Враховуючи те, що позивач, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної ним суми заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №16/19 -1699/2012, укладеним 15.10.2012 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість суми заборгованості, про солідарне стягнення якої звернувся позивач.

І оскільки відповідно до ст. 61 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а позивачем, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами розміру заборгованості боржника ОСОБА_3 перед ТзОВ «Кредитні ініціативи», зазначена у позові сума заборгованості, а саме, 738718. 59 грн. - заборгованість за кредитом та 557341.7 грн. заборгованість за відсотками, не підлягає стягненню з боржника у зв»язку з її недоведеністю.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов»язань за кредитним договором, 15.10.2012 р., між ОСОБА_6 та ПАТ "Банк Кіпру" укладено договір поруки №16/19-1699/2012-П1, між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Кіпру» укладено договір поруки №16/19-1699/2012-П2 , між ОСОБА_7 та ПАТ «Банк Кіпру» укладено договір поруки №16/19-1699/2012-П2 , за умовами яких кожен з поручителів окремо, а саме, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, зобов'язалися у повному обсязі відповідати за виконання позичальником, яким є ОСОБА_3, зобов'язань, що випливають із кредитного договору №16/19-1699/2012 від 15 жовтня 2012 р., укладеного між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_3

Тобто, відповідальність боржника та окремо кожного з поручителів, за невиконання зобов»язань за кредитним договором, є солідарною.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов»язання частково або в повному обсязі.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, ст. 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, а відтак поручитель не може нести відповідальності самостійно, окремо від боржника, оскільки їх відповідальність є солідарною.

І оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність суми заборгованості ОСОБА_3 перед ТзОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором №16/19 -1699/2012, укладеним 15.10.2012 року, а відтак і про відсутність підстав для стягнення ззваначеної суми заборгованості з ОСОБА_3, як з боржника, позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 738718. 59 грн. за кредитом та 557341.7 грн. за відсотками з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, з ОСОБА_3 та ОСОБА_7, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як з боржника та поручителя, не підлягають до задоволення.

Несвоєчасне виконання ТзОВ «Кредитні ініціативи» ухвали суду про витребування доказів, несвоєчасне надання витребовуваних судом першої інстанції документів, невиконання ухвали колегії суддів про надання розрахунку заборгованості ОСОБА_3 з моменту її виникнення, свідчить про невиконання ТзОВ «Кредитні ініціативи», його представниками вимог ч.3 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої особи, які беруть участь у справі, зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки, а відтак, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що справа була розглянута без врахування витребовуваних судом першої інстанції документів, що на думку апелянта, перешкодило з»ясуванню всіх обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відхилити.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.