Ухвала суду № 65668355, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2017 р. м. Київ К/800/18921/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маричак Н.Є., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року

у справі №813/6511/14 (876/1474/16)

за позовом приватного підприємства «Юрконс»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстехпром»,

Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання»,

Державної реєстраційної служби України

про звільнення майна з податкової застави і виключення його з реєстру обтяжень,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Юрконс» (далі - Підприємство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі - Інспекція), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстехпром» (далі - ТОВ «Транстехпром»), Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» (далі - ДП «ЛДЕЗТО»), Державної реєстраційної служби України, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило:

- визнати протиправними дії Інспекції щодо складення акта опису майна від 29 листопада 2013 року №31 в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв. м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові;

- зобов'язати Інспекцію звільнити майно: виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв. м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року. яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Інспекції щодо складення акта опису майна від 29 листопада 2013 року №31 в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв. м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові; зобов'язано Інспекцію звільнити майно: виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв. м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим керуючим відповідача 04 листопада 2008 року складений акт №11 опису активів, на які поширюється право податкової застави, до якого включений виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, як майно ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання».

Разом з тим, як свідчать встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, рішенням Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року у справі №13/238 (2010) припинено провадження у справі за первісним позовом ДП «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання» в частині вимог до кооперативу «Єдність»; в частині решти вимог у первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю, виділено Приватному підприємству «Гребля» в натурі приміщення заготівельного відділення, а саме приміщення під літ. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 39, 40, та частину приміщень механо-збірної та слюсарно-збірної дільниць, з геометричними розмірами сторін за ходом годинникової стрілки по периметру в метрах: по існуючій стіні 17,22; 2,60; 25,60; 2,56; 6,80; 9,15; 3,29; по частині приміщень механо-збірної та слюсарно збірної дільниць (літ. 38) 6,80; 33,40; 39,50; 42,60; що складає площу 2 750 кв. м. і відповідає процентному співвідношенню 40%, а також приміщення антресолі під літ. 42-48.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року роз'яснено рішення Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року, та зазначено, що оскільки право власності на зазначені вище приміщення було визнано за приватним підприємством «Гребля», констатовано належність ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» решти 60% приміщень вказаної будівлі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року частково задоволено заяву ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2010 року залишено без змін, а ухвалу від 29 липня 2011 року про роз'яснення зазначеного рішення скасовано в частині пункту 2 резолютивної частини та роз'яснено судове рішення про належність, зокрема, приміщень виробничого цеху літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б ПП «Юрконс» та ПП «Гребля» з розрахунку 60% та 40% відповідно.

Згідно з обставинами, встановленими вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, на підставі договору про спільну діяльність від 12 червня 1992 року право власності на 40% виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові перейшло до кооперативу «Єдність». З 06 серпня 2001 року право власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу перейшло вже від кооперативу до ПП «Гребля».

На даний час право власності на вказану частину цеху літ. М-1 площею 2 896,2 кв.м. належить ТОВ «Транстехпром», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 червня 2014 року, згідно з яким дані приміщення перебувають у власності товариства на підставі виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради свідоцтва про право власності від 29 травня 2012 року ЛР№1515, зареєстрованого 08 червня 2012 року за №34706818 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Таким чином, належність ТОВ «Транстехпром» права власності на приміщення виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 2 896,2 кв.м. по вул. Зелена, 115-б у м. Львові підтверджено належними доказами і не спростовано відповідачем та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року у справі №13/238 (2010) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка набрала законної сили, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Юрконс» належить право власності на всі приміщення деревообробного цеху площею 458,7 кв. м.; складу за гаражем загальною площею 165 кв. м.; складу металів загальною площею 900 кв. м. з кран-балкою та відповідними спорудами (підкрановий шлях); піднавісу для автомобілів площею 216 кв. м., розташованих у м. Львів, вул. Зелена, 115-б, а також усі не належні ПП «Гребля»приміщення виробничого цеху, зазначені у технічному паспорті літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б загальною площею 4 123,5 кв.м.

Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що попередник ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» у встановленому порядку відчужив спірне майно у 1992 році. Згідно зі статтею 128 Цивільного кодексу УРСР в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, перехід права власності на майно не пов'язувався із державною реєстрацією цього права, а пов'язувався із моментом передачі речі, якщо інше не встановлено у договорі. Господарським судом встановлено, що на підставі договору про спільну діяльність від 19 червня 1992 року право власності на частину (60%) приміщення цеху літ. М-1 з 06 липня 1992 року перейшло до Спілки наукових і інженерних об'єднань України. З 03 липня 2000 року вказана частина цеху площею 4 123,5 кв. м. та інше майно на підставі договору купівлі-продажу перейшла у власність ПП «Промзбут» і на даний час належить ПП «Юрконс», як його правонаступнику.

Обставина належності на праві власності ПП «Юрконс» частини цеху площею 4 123,5 кв. м. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору та Статуту.

Разом з тим, незважаючи на те, що виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв. м. не належав на праві власності ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання», відповідачем складений акт опису майна від 29 листопада 2013 року №31, яким повторно описаний вказаний об'єкт нерухомості в податкову заставу ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання», що стало підставою для державної реєстрації обтяження вказаного об'єкта нерухомого майна за № 4300764 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що Інспекція діяла не у спосіб та не в межах повноважень чинних законодавством, оскільки до акта опису майна у податкову заставу включено майно, яке не належало боржнику.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно прийшли до висновку про задоволення позовних вимог, без з'ясування в повному обсязі всіх обставин по справі, не звернувши уваги на те, що оскаржувані дії відповідача порушують права позивача лише в частині.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Окрім того, згідно п. 87.2 цієї статті, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 87.3.2 пункту 87.3 статті 87 ПК України передбачено, що не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на праві власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України передбачено, що з урахуванням положень вказаної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Таким чином, системний аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що передачі у податкову заставу та продажу підлягає лише те майно, яке належить боржникові-платнику податків, а погашення податкового боргу відбувається лише за його рахунок.

Оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується те, що майно, яке податковий керуючий описав у податкову заставу на підставі акта опису майна від 29 листопада 2013 року № 31 (виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7 019,7 кв. м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові) належав на праві власності ПП «Юрконс» (площа - 4 123,5 кв. м.) та ТОВ «Транстехпром» (площа - 2 896,2 кв. м.) суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про те, що відповідач діяв без дотримання норм чинного законодавства.

Разом з тим, зазначаючи в резолютивній частині судових рішень про протиправність дій відповідача щодо включення до акту опису майна в податкову заставу майна, що належало на праві власності ТОВ «Транстехпром», а саме частини виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 2 896,2 кв.м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, суди попередніх інстанцій не врахували наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини (Рішення N 19-рп/2011)) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

Разом з тим, ТОВ «Транстехпром» не зверталось до суду із позовною заявою про протиправне включення до акту опису майна, що належить йому на праві власності, а відтак у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Інспекції щодо складення акта опису майна від 29 листопада 2013 року №31 в частині включення в нього частини виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 2 896,2 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові та зобов'язання Інспекції звільнити майно: частину виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 2 896,2 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна).

Як підтверджується матеріалами справи, процесуальний статус ТОВ «Транстехпром» у справі - третя особа, що не заявляє позовних вимог, разом з тим, під час судового розгляду у своїх поясненнях ТОВ «Транстехпром» посилалось на те, що воно не погоджується із включенням до акту опису майна в податкову заставу майна, що належить йому на праві власності, а саме частини виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 2 896,2 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові.

Згідно з положеннями статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Таким чином, незважаючи на те, що з позовною вимогою в частині визнання протиправними дій Інспекції щодо складення акта опису майна від 29 листопада 2013 року №31 в частині включення в нього частини виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 2 896,2 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові та зобов'язання Інспекції звільнити майно: частину виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 2 896,2 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна) мало звертатись не ПП «Юрконс», а ТОВ «Транстехпром», суд першої інстанції не виконав приписів статті 52 КАС України та не запропонував останньому вступити в справу в якості позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності запропонувати ТОВ «Транстехпром» вступити в справу в якості позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун