Ухвала суду № 65668286, 30.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року м. Київ К/800/28715/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Пшець О.В.,

представника відповідача Дяченко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними дій з проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі - позивач, ТОВ «МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ) з проведення перевірки та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.09.2015 року № 0001462201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 року № 0001462201 прийняте без належних на те законодавчих підстав. В той же час, позивачем дотримано норми чинного законодавства при формуванні податкового кредиту під час виконання договору про спільну діяльність від 11.09.2007 року, укладеного з ЗАТ «АВС». Завищення сум від'ємного значення попередніх звітних періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 4559365 гривень та порушення порядку формування податкового кредиту судами не встановлено, а тому податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 року № 0001462201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про недотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки позивача є необґрунтованими, оскільки обов'язковою умовою проведення перевірки діючим податковим законодавством визначена обставина направлення на адресу платника податків копії наказу про проведення перевірки, а не факт її отримання. Основною причиною виникнення від'ємного значення ПДВ, як зазначає апелянт, стало проведення з жовтня 2007 року по липень 2012 року будівельних робіт житлового комплексу, які станом на 14.08.2015 року не закінчені, а об'єкт не введено в експлуатацію. Оскільки під час проведення перевірки не надано документи, які підтверджують формування витрат по будівництву в бухгалтерському обліку підприємства (головні книги, журнали-ордери, інші регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують оприбуткування отриманих послуг, тощо), податкова декларація позивача свідчить, що за останні 12 календарних місяців позивач не мав оподатковуваних поставок, під час перевірки не надано документи, що свідчать про введення основних фондів в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби», тому суми ПДВ за такими операціями не можуть бути включені до складу бюджетного відшкодування.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

В період з 25.08.2015 року по 01.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (33652135) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 11.09.2007 року із ЗАТ «АВС» (код за ЄДРПОУ 262795888) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 07.09.2015 року № 950/08-28-22-01/262795888 у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог: пп. 7.7.2, 7.7.4, 7.7.11, п. 7.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», пп.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 198.2, 198.3 і 198.6 ст. 198 ПК України, п. 102.5 ст. 102, п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значеня попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у загальній сумі 4559365 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 року № 0001462201, яким ТОВ «МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ» було зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку з податку на додану вартість на суму 4559365 гривень за звітний податковий період - травень 2015 року та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1139841,25 гривень

Копія наказу про призначення перевірки та письмове повідомлення про дату та місце проведення такої перевірки були отримані позивачем 03.09.2015 року, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку № 96 УДППЗ «Укрпошта» від 07.10.2015 року, в той час як перевірка була розпочата контролюючим органом 25.08.2015 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин, зокрема отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, п. 79.2 якої передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що аналізованими нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату її початку та місце проведення перевірки отримано позивачем лише 03.09.2015 року, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку № 96 УДППЗ «Укрпошта» від 07.10.2015 року, в той час як перевірка була розпочата контролюючим органом 25.08.2015 року та закінчилась 01.09.2015 року. Тобто, наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату її початку та місце проведення перевірки отримано позивачем вже після проведення такої.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання вимог Конституції України, ПК України та законів України, що стосуються питань оподаткування суб'єктів господарської діяльності при проведенні документальної планової виїзної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є протиправними, оскільки позивач невчасно отримав наказ та повідомлення про перевірку, а тому перевірка була проведена з порушенням порядку встановленого ПК України, що має наслідком скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.09.2015 року № 0001462201.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Зазначені відповідачем у касаційній скарзі обставини не доводять правомірності дій та рішень відповідача, ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року у справі № 808/830/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 31.03.2017 року.