Ухвала суду № 65667997, 23.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/3285/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/783/2301/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота  Т.І.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з участю тетьої особи ОСОБА_5, про визнання договору недійсним,-

встановила:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 січня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з участю третьої особи ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_3

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що 22 квітня 2016 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5, як продавцями, і ОСОБА_4, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Вказує, що терміновою необхідністю продажу квартири була тяжка хвороба його батька ОСОБА_6, який є чоловіком ОСОБА_5 У зв'язку із чим ОСОБА_5 була змушена брати кредити в різних банках і коли почала отримувати з листопада 2015 року вимоги про сплату боргу, прийняла рішення про продаж вказаної квартири з метою погашення заборгованості перед ТОВ «УКРБОРГ». В кінці квітня 2016 року він звернувся до ОСОБА_4 з пропозицією розірвати договір, оскільки зрозумів, що стягувати заборгованість перед банком має право виключно виконавча служба, однак, відповідач категорично відмовилась розірвати оспорюваний договір.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.11 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.10 та ч.1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Встановлено, що 12 квітня 2016 року між ОСОБА_5, ОСОБА_3, як продавцями, та ОСОБА_4, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до п.1.1 якого, продавці продали, а покупець купила квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася (п.23). Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_6 є чоловіком ОСОБА_5

Відповідно до копії свідоцтва про народження, батьками позивача ОСОБА_3 є ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Позивачем не доведено, що ОСОБА_6 є його батьком, хвороба якого може бути визнана судом тяжкою обставиною при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 7 грудня 2015 року у справі №461/11158/15-ц, стягнуто з третьої особи ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2014 року у розмірі 27345,13 грн. та 1218,00 грн. судового збору (а.с.26-28).

Відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу, цей продаж вчинено за 221468 грн., які сплачені покупцем продавцям повністю до підписання цього договору. Продавці своїми підписами під цим договором підтверджують проведення з ними повного розрахунку за відчужувану квартиру.

З матеріалів справи, а саме з копій вимог, листів, претензій, заяв, вбачається, що такі адресовані ОСОБА_5 з приводу непогашення нею заборгованості, яка випливає із кредитного договору від 22 листопада 2014 року, укладеного із ПАТ «Альфа-Банк».

На підставі аналізу наявних у справі доказів, суд прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю.

З висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: