Ухвала суду № 65667889, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року м. Київ К/800/16073/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області (далі - ГУЮ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністра юстиції України від 23.09.2014 року №2097/к про припинення з ним державної служби та звільнення із займаної посади - начальника Головного управління юстиції у Черкаській області у зв'язку з порушенням присяги;

поновити на попередній посаді та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилався на незаконність звільнення, тому що протиправних дій, які б свідчили про порушення присяги, не допускав.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 24 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністра юстиції України від 23.09.2014 року №2097/к «Про припинення державної служби ОСОБА_4 та звільнення із займаної посади». Поновлено позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з 23.09.2014 року. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 76634,25 грн. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності обставин, які б свідчили про порушення позивачем Присяги державного службовця. Окрім того, звільнення мало місце в період тимчасової непрацездатності працівника.

В касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що порушення законодавства, які допустив позивач, давали підстави до звільнення за порушення Присяги державного службовця. Зокрема, ігнорування координаційних нарад, які проводилися Головою Черкаської обласної державної адміністрації на підставі розпорядження від 03.07.2014 року № 184, невиконання доручення Міністра юстиції України від 10.12.2013 року № 6.2-32/3162 щодо контролю за діяльністю територіальних органів юстиції начальниками управлінь юстиції, недотримання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» в частині низького, формального проведення службових розслідувань за фактами порушення кримінальних проваджень відносно працівників органів юстиції Черкаської області, свідчать про порушення присяги. Судові рішення є невмотивованими та необґрунтованими

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

На момент виникнення спірних правовідносин (припинення державної служби та звільнення позивача із займаної посади) визначення присяги державних службовців наводилося у статті 17 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), відповідно до якої громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, Верховний Суд України неодноразово, в тому числі й в постанові від 4 червня 2013 року (справа № 21-167а13), вказував на те, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. У зв'язку з цим порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

При цьому відмінність порушення Присяги від дисциплінарного правопорушення відрізняється тим, що порушення Присяги можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ті порушення, які наведені в наказі Міністра юстиції України від 29 вересня 2014 року № 2097/к «Про припинення державної служби ОСОБА_4.», зокрема, не вжиття заходів щодо розподілу функціональних повноважень між керівним складом Головного управління юстиції, не належна координація і організація роботи за ввіреною ділянкою, в тому числі, за територіальними управліннями юстиції Черкаської області, незадовільний стан дотримання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», відсутність взаємодії Головного управління юстиції у Черкаській області з Черкаською обласною державною адміністрацією, не дає підстав вважати, що такі порушення свідчать про порушення Присяги.

Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом Головного управління юстиції у Черкаській області від 6 вересня 2013 року № 392/03 розподілені обов'язки між керівним складом управління, згідно з якими за відсутністю начальника ГУЮ обов'язки виконує перший заступник начальника, а у разі відсутності першого заступника - заступник начальника. За період роботи з вересня 2013 року по вересень 2014 року зауважень щодо розподілу обов'язків не було. Факт тимчасової непрацездатності начальника не може свідчити про неналежний розподіл функціональних обов'язків між керівним складом. Окрім того, позивачем вживалися заходи до заповнення посади першого заступника начальника ГУЮ.

Начальник ГУЮ на виконання доручення Міністра юстиції України від 29 серпня 2013 року № 6.2-32/1950 у першому півріччі 2014 року брав участь у засіданні колегії, яка проводилася Головою Черкаської обласної державної адміністрації, а з вересня 2014 року він перебував у відпустці у зв'язку з реєстрацією кандидатом в народні депутати України.

В наказі про припинення державної служби ОСОБА_4, який є предметом оскарження, акті службового розслідування від 17 вересня 2014 року, на підставі якого видано цей наказ, не зазначено, в чому виразилася низька ефективність та формальний характер проведення службових розслідувань за фактами порушень кримінальних проваджень, і в чому конкретно вина позивача.

Окрім того, звільнення ОСОБА_4 проведено під час його тимчасової непрацездатності, що свідчить про недотримання вимог, передбачених частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність визнання протиправним та скасування наказу про припинення державної служби ОСОБА_4 та поновлення останнього на попередній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Зокрема, представником відповідача не доведено, що діями ОСОБА_4 як начальника ГУЮ, які виразилися в невідвідуванні координаційних нарад, які проводилися в Черкаській обласній державній адміністрації, підривається довіра до нього як до носія влади, призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, тобто порушення Присяги державного службовця.

Підстави до звільнення позивача наведені в наказі, тому саме вони підлягали перевірці судами, а не інші факти, що знайшли своє відображення у матеріалах перевірки і не охопили під час розгляду справи всю ситуацію щодо виконання ОСОБА_4 своїх обов'язків. З цього приводу необхідно зазначити, що у справах про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушенная, що стало приводом до звільнення.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 Кодексу законів про працю України), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємств, установ, організацій. Саме з таких міркувань виходив апеляційний суд при прийнятті рішення. При цьому рішення суду є обґрунтованим і законним.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника Міністерства юстиції України відхилити, а судові рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман