Ухвала суду № 65667778, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року м. Київ К/800/28764/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Мороз Л.Л.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня

2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня

2015 року

у справі №804/1986/15

за позовом ОСОБА_4

до 1) Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції,

2) Державної реєстраційної служби України,

3) державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної

служби України Сидорчука Андрія Вікторовича

про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук Андрія Вікторовича, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, в якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати протиправними викладені у рішенні державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича № 183683997 від 26.12.2014 року підстави для відмови у державній реєстрації права власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення поз. № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. АДРЕСА_1, а саме: наявність обтяжень (арештів) на все нерухоме майно попереднього власника, наявність активного реєстраційного запису про право власності на майно за іншою особою, відсутність відомостей про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича № 183683997 від 26.12.2014 року про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення поз. № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. АДРЕСА_1;

- зобов'язати Державну реєстраційну служби України та Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення поз. № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. АДРЕСА_1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2012 року по справі № 2-1247/2011 (2/0418/469/2012) за ОСОБА_4 було визнано право власності на нежитлові приміщення поз. № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. АДРЕСА_1, без додаткового прийняття в експлуатацію; скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення поз. № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. АДРЕСА_1, зареєстровано 07.10.2010 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд».

Рішення набрало законної сили 16.07.2012 року, що підтверджується написом на рішенні суду.

Так, 19 березня 2014 року позивач звернулася до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно.

Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 від 09.04.2014 року позивачу було відмовлено у проведенні державної реєстрації .

24 листопада 2014 року ОСОБА_4 повторно звернулася до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення поз.№701, НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. АДРЕСА_1.

Натомість, 26 грудня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем було винесено рішення № 18368397 про відмову у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення поз. № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. АДРЕСА_1.

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно стали наявність арештів на все майно попереднього власника приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд», до яких відноситься і приміщення Позивача, приміщення не введено до експлуатації та наявність активного реєстраційного запису про право власності на будівлю за іншою особою, який на підставі поданого до реєстрації рішення суду, не скасований.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення зазначеного рішення та висновків викладених в ньому, позивач звернулася до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення рішення № 183683997 від 26.12.2014 року про відмову у державній реєстрації права власності є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення державного реєстратора є обґрунтованим та законним, оскільки станом на день прийняття рішення про відмову у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна були наявні арешти на все майно попереднього власника, що у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» виключає можливість проведення державної реєстрації.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За визначенням частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року (далі - Закон України № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За змістом частини першої статті 19 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону України № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

За приписами пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернулася до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі рішення Кіровського районного суду від 03.07.2012 року.

Згідно змісту зазначеного рішення суду, за ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлове приміщення поз. №701, НОМЕР_3, НОМЕР_4 загальною площею 27.3 кв.м., які розташовані в надбудові комерційного центру літ.АДРЕСА_1 без додаткового прийняття в експлуатацію та скасовано державну реєстрацію права власності на зазначені приміщення за ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд».

Рішення Кіровського районного суду від 03.07.2012 року в даному випадку є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 26.12.2014 року, тобто станом на час винесення оскаржуваного рішення, щодо всього нерухомого майна ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд», до якого зокрема відноситься приміщення № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, які розташовані в надбудові комерційного центру літ.АДРЕСА_1 наявні записи про обтяження №4832035, №4832419, №4832600, №4832777, №4833169, №4833547, №4879581, №4880456.

Зазначені записи про обтяження внесені на підставі постанов державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Іванько О.М. про арешт майна боржника в межах виконавчих проваджень ВП №40077433, №400777602, №40077745, №40077888, №40074984, №40075376, №40078064, № 40078064.

В даному випадку, заяву про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме на нежитлові приміщення поз. №701, НОМЕР_3, НОМЕР_4 загальною площею 27.3 кв.м., що розташовані в надбудові комерційного центру літ.АДРЕСА_1 подано ОСОБА_4 після державної реєстрації обтяжень на зазначені приміщення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для скасування рішення № 183683997 від 26.12.2014 року про відмову у державній реєстрації права власності.

Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання протиправними підстав для винесення рішення №183683997 від 26.12.2014 року, оскільки висновки посадових осіб органів державної влади не створюють жодних правових наслідків, тобто не є нормативним актом або правовим актом індивідуальної дії, а тому не є рішенням в розумінні процесуального законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі №804/1986/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді