Ухвала суду № 65667419, 28.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 березня 2017 року м. Київ К/800/2948/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області (далі - УПФУ) в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача провести з 1 грудня 2015 року розрахунок призначеної йому пенсії у розмірі 80 відсотків суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працюючої посадової особи місцевого самоврядування відповідної посади та рангу - землевпорядника Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, маючого 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування на момент виникнення права на перерахунок пенсії, виходячи із розміру заробітної плати 4224 гривні, зазначеної у довідці від 5 липня 2016 року № 360 (далі - спірний перерахунок пенсії); скасувати рішення УПФУ від 13 липня 2016 року № 611 про відмову у проведенні спірного перерахунку пенсії, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу»; зобов'язати УПФУ відповідно до зазначеної правової норми наведеного Закону (в редакції, що була чинною на час призначення йому пенсії) здійснити спірний перерахунок пенсії та виплатити йому таку, починаючи з 1 грудня 2015 року з урахуванням вже виплачених сум.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 3 серпня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач оскаржив таке до апеляційного суду.

Оскаржуваною ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у відкритті апеляційного провадження у справі відмовлено на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та направити справу для продовження її розгляду до цього ж суду.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржникові у строк до 17 березня 2017 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки скарги та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

Вказані в ухвалі судді недоліки касаційної скарги усунуто скаржником у встановлений судом процесуальний строк.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що апеляційна скарга подана з порушенням встановленого процесуальним законодавством строку апеляційного оскарження судових рішень і причини, вказані скаржником в обґрунтування заяви про поновлення цього строку не можна визнати поважними.

Так, у відповідності до абзацу 1 частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Абзацами 1, 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ухвалою судді апеляційного суду скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції, ухвалене у цій справі, залишено без руху з підстав, зокрема, пропуску строку оскарження. При цьому, вказані скаржником причини для поновлення наведеного строку визнані судом неповажними.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження відповідач посилався на відсутність бюджетного фінансування, що, на його думку, позбавило останнього можливості вчасно, у встановлений процесуальним законом строк, звернутись до суду із даною апеляційною скаргою.

Однак, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з касаційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Натомість, причини, вказані у заяві УПФУ про поновлення строку апеляційного провадження, мають суб'єктивний характер, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права, доводи касаційної скарги його висновку не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або порушив норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк