Ухвала суду № 65667337, 28.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 березня 2017 року м. Київ К/800/4453/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, треті особи: начальник Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Ганюк Р.В., Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, треті особи: начальник Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Ганюк Р.В., Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ОДПІ, ГУ ДКСУ відповідно) в якому просила: визнати протиправним та скасувати накази ОДПІ № 28-о від 14 жовтня 2013 року та № 99-о від 19 серпня 2013 року, якими звільнено ОСОБА_1М (далі - спірні накази); поновити її на посаді старшого державного податкового інспектора організаційно-розпорядчого відділу ОДПІ; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 150 000 гривень завданої моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що спірні накази відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, порушують її права, а тому ОСОБА_1 просила про задоволення позову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року від 17 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 вересня 2015 року відмовлено у допуску до провадження цієї справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд вищевказаної ухвали Вищого адміністративного суду України.

У липні 2016 року позивач звернулась до суду першої інстанції з заявою про перегляд постанови цього суду, прийнятою по суті позовних вимог у даній справі, у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржникові у строк до 20 березня 2017 року запропоновано усунути зазначені недоліки скарги та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

Вказані в ухвалі судді недоліки касаційної скарги усунуто скаржником у встановлений судом процесуальний строк.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що обставини, вказані позивачем в обґрунтування вимог її заяви не є нововиявленими у розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Тобто, перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим і самостійним видом провадження в адміністративному процесі у якому, на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою здійснення такого не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

При цьому, у такому випадку судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, Верховним Судом України.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог статей 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, звертаючись до суду із цією заявою зазначала, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є відсутність у її особовій справі наказу про зарахування ОСОБА_1 до особового (штатного) складу ОДПІ, а про існування цієї обставини, яка на думку скаржника є нововиявленою, їй стало відомо після ознайомлення з матеріалами своєї особової справи у червні 2016 року. При цьому, стверджувала, що під час розгляду адміністративної справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції із особовою справою не ознайомлювалася.

Отже, у даному випадку, ОСОБА_1 могло бути відомо про існування цієї обставини під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, про що правильно зазначили і суди, вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення її заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильно висновку про те, що обставини, які зазначені у заяві позивача про перегляд судового рішення ухваленого у цій справі, не належать до нововиявлених у розумінні пункту 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у підстави для її задоволення відсутні.

Такі висновки судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, треті особи: начальник Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Ганюк Р.В., Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк