Ухвала суду № 65667229, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/3232/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Єрьоміна А.В., Кравцова О.В., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі №825/555/16 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА :

24 березня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату (далі Чернігівський ОВК), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви про нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги у разі отримання каліцтва, зобов'язати Чернігівський ОВК прийняти та направити до Департаменту фінансів Міністерства оборони України заяву з доданими документами та висновком щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року позов задоволено, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_4 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року як таку, що постановлена неповноважним складом суду. Адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_4 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Міністерство оборони України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 26 жовтня 1979 року по 9 лютого 1982 року ОСОБА_4 проходив службу у Збройних Силах СРСР. У період з 6 березня 1980 року по 14 вересня 1980 року та з 30 грудня 1980 року по 6 лютого 1981 року позивач приймав участь у бойових діях у Республіці Афганістан.

Згідно з довідкою Серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 була встановлена ІІІ група інвалідності на період до 1 травня 2016 року. Причиною інвалідності у вказані довідці зазначено поранення, контузія, черепно-мозкова травма. Також у довідці вказано про те, що захворювання позивача пов'язане із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.

24 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Чернігівського ОВК про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням третьої групи інвалідності, поранення, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Чернігівським ОВК листом від 30.04.2015 року № 2710 заява позивача з доданими документами була направлена на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Листом від 19.08.2015 року № 4470 Чернігівським ОВК було повідомлено позивача про прийняте Департаментом фінансів Міністерства оборони України рішення щодо його заяви про виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.07.2015 року № 248/3/6/1694 ОСОБА_4 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що позивач проходив військову службу та звільнився з військової служби з Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР. Виплата особам, які звільнялися з Прикордонних військ, одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР. Також суд першої інстанції виходив з того, що даний позов належить до предметної підсудності окружних адміністративних судів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов'язок розгляду питання для прийняття рішення про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України. Також суд зазначив, що розгляд даної справи не належить до предметної підсудності Чернігівського окружного адміністративного суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу звертає увагу на наступне.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач дізнався про порушення свого права на отримання допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із листа Чернігівського обласного військового комісаріату від 19 серпня 2015 року № 4470.

Відповідного до листа Чернігівського обласного військового комісаріату від 21 липня 2016 року № 3304 повідомлення про результати розгляду заяви про надання допомоги було направлене ОСОБА_4 19 серпня 2015 року. Відомості про дату отримання позивачем листа від 19 серпня 2015 року № 4470 у Чернігівського обласного військового комісаріату відсутні, оскільки він направлявся не рекомендованим листом та без повідомлення про вручення.

Крім цього, як встановлено судом, у період з 25 серпня 2015 року по 11 вересня 2015 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КЛПЗ «Чернігівський обласний госпіталь ветеранів війни». За твердженням ОСОБА_4, лист Чернігівського обласного військового комісаріату від 19 серпня 2015 року № 4470 був йому вручений наприкінці вересня 2015 року, а саме - після 24 вересня 2015 року.

Даний адміністративний позов був поданий до суду 24 березня 2016 року, тобто у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, обчисленого із моменту, коли ОСОБА_4 дізнався про порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Соціальним захистом військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975).

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (далі Порядок № 393), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що законодавцем передбачено прирівнювання соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про безпідставність відмови у призначенні одноразової допомоги з підстав того, що позивач проходив військову службу та звільнився з військової служби з Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР.

Крім цього, відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про захист права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розгляд даної справи не належить до предметної підсудності Чернігівського окружного адміністративного суду.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: