Ухвала суду № 65667142, 23.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/800/8615/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 березня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Онищенка Микити Олеговича на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Онищенка Микити Олеговича про визнання протиправними дій та визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Онищенка М.О., в якому просив визнати протиправними дії відповідача та постанову серії ПС2№ 665267 від 15 квітня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що ним не було порушено пункту п.8.7.3.«е» Правил дорожнього ружу України, а тому ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2№ 665267 від 15 квітня 2016 року поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Онищенка М.О. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень на користь держави

Поліцейський роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Онищенко М.О. подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвали нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 квітня 2016 року о 21:25 ОСОБА_2 рухався на автомобілі «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Кременчуці. Під'їжджаючи до перехрестя вул. 60 років Жовтня та пров. Героїв Бреста, призупинився на жовтий сигнал світлофора і продовжив рух після увімкнення зеленого світла.

Судом першої інстанції у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_4, який підтвердив обставини викладені в адміністративному позові.

Поліцейський роти №1 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Акуменко М.М. підтвердив факт порушення ОСОБА_2 п.8.7.3 «е» Правил дорожнього ружу України (проїзд на забороняючий сигнал світлофора).

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено частинами 2, 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Разом з тим, відповідачем не надано до матеріалів справи відеозапису, яким би було зафіксовано порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України. Посилання на здійснення відеофіксації порушення оскаржувана постанова не містить.

З системного аналізі вказаних норм суд касаційної інстанції приходить до висновку, що правопорушення має бути зафіксовано у будь-який спосіб передбачений статтею 251 КУпАУ, зокрема відеозаписом або протоколом про адміністративне правопорушення. Відсутність відеозапису, протоколу про адміністративне правопорушення або будь-якого іншого доказу не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України і розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

У зв'язку з тим, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, а частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у випадках оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Онищенка Микити Олеговича про визнання протиправними дій та визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Онищенка Микити Олеговича на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України (підпис) М.І. Мойсюк