Ухвала суду № 65667024, 27.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

К/800/9290/17

27 березня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмежаною відповідальністю "Лорі" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю "Лорі" до Державної екологічної інспекції у полтавській області про скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лорі" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про скасування рішення, на підставі якого планується проведення планової перевірки позивача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі Товариство з обмежаною відповідальністю "Лорі", не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Судами встановлено, що головою Держекоінспекції України затверджено 20 вересня 2016 року План заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції України та її територіальних підрозділів на IV квартал 2016 року, пунктом 15 якого визначено проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорі" 30 листопада 2016 року тривалістю 5 робочих днів.

Позивач отримав повідомлення про проведення перевірки у формі телефонограми від 22 вересня 2016 року за № 138/01-36.

Відповідно до частин 4, 5 статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Суди дійшли вірного висновку, що посилання позивача на обмеження проведення перевірок, встановлених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VII, є необґрунтованими з огляду на таке.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Норми Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII є зміною та доповненням до Податкового кодексу України.

В той же час, дія Податкового кодексу України, відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України, поширюється на відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Також, контролюючими органами, саме у розумінні Податкового кодексу України, є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи (пункт 41.1 статті 41 ПК України).

Тобто, застосоване у ПК України поняття "контролюючі органи" стосується саме контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері справляння податків і зборів.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 N 454/2011, остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Отже, Державна екологічна інспекція України, її територіальні органи, в тому числі і Державна екологічна інспекція у Полтавській області, не є контролюючими органами, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері справляння податків і зборів, у розумінні пункту 41.1 статті 41 ПК України.

За таких обставин пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII не може застосовуватись до Державної екологічної інспекції України, її територіальних органів, в тому числі і Державної екологічної інспекції у Полтавській області.

Враховую вищевикладене, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмежаною відповідальністю "Лорі" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю "Лорі" до Державної екологічної інспекції у полтавській області про скасування рішення.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Донець