Ухвала суду № 65666874, 21.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 455/1297/15-к Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 11-кп/783/187/17 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Гончарук Л.Я.,

суддів Белени А.В., Макойди З.М.

секретаря судового засідання Щербай В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № 12014140320000539 від 16.09.2014 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, приватного підпримця, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, інваліда 11 групи загального захворювання, судимості немає, -

за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 240, ч.2 ст. 342 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6. громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого різноробочим у приватного підприємця ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_8, судимості немає, -

за ч.2 ст. 240 КК України;

ОСОБА_3, 19 квітня 1991року народження, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, судимості немає, -

за ч.2 ст. 240 КК України;

за участю учасників судового провадження:

прокурора Сороківського М.П.

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2

за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року, -

встановила:

вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст. 240 та ч.2 ст.342 КК України, та призначено йому покарання: за ч.3 ст. 27, ч.2 ст.240 КК України 1(один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.342 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання - 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Згідно із п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обовязки періодично з»являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Визнано ОСОБА_7»яна Михайловича винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обовязок.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 обовязок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обовязок.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обовязок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжнийзахід довступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено попередній заставу.

Післявступувирокувзаконнусилу, заставу,внесенувсумі48 720 гривень (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, яка знаходиться надепозитному рахункутериторіальногоуправління Державної судової адміністрації Україниу Львівській області, депозитний рахунок №37313005000789, отримувач Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, ЄДРПОУ 26306742; Банк отримувача Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області; МФО 825014, повернутизаставодавцю ОСОБА_8 (а.с.262,т.1 мат.крим. провадження).

Запобіжнийзахід довступу вироку в законну силу ОСОБА_7»яну Михайловичу залишено попередній заставу.

Післявступувирокувзаконнусилу, заставу,внесену в сумі3654 (три тисячі шістсот п»ятдесят чотири) гривні 00 копійок, яка знаходиться на депозитному рахунку територіального управлінняДержавної судовоїадміністрації Україниу Львівській області, депозитний рахунок №37313005000789, отримувач Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, ЄДРПОУ 26306742; Банк отримувача Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області; МФО 825014, повернутизаставодавцю ОСОБА_8 (а.с.273,т.1 мат.крим. провадження).

Запобіжнийзахід довступу вироку в законну силу ОСОБА_3 залишено попередній заставу.

Післявступувирокувзаконнусилу, заставу,внесенувсумі48 720 гривень (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, яка знаходиться надепозитному рахункутериторіального управління Державної судової адміністрації Україниу Львівській області, депозитний рахунок № 37313005000789, отримувач Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, ЄДРПОУ 26306742; Банк отримувача Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області; МФО 825014, повернутизаставодавцю ОСОБА_8 (а.с.285,т.1 мат.крим. провадження).

Речові докази:

автомобіль марки «Урал» державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні в ОСОБА_1 (а.с.11,127,т.4; а.с.40-41,46,55,т.1) - конфіскувати в дохід держави, а ключі до даного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Урал» державний номерний знак НОМЕР_1, які також знаходяться на зберіганні в ОСОБА_1, - передано органу, який буде виконувати вирок в частині конфіскації автомобіля;

трактор екскаватор марки «Zeppelin 216», оранжевого кольору, без державного реєстраційного знаку, який знаходиться на зберіганні в ОСОБА_3, - конфіскувати в дохід держави, а ключі до даного трактора та свідоцтво про його реєстрацію (а.с.42-43,59 т.1; а.с. 1-16,82-83,93-100 т.2; а.с.96,т.3; а.с.71,125,т.4, мат. крим. провадження), які також знаходяться на зберіганні в ОСОБА_3, - передано органу, який буде виконувати вирок в частині конфіскації трактора екскаватора;

автомобіль НОМЕР_2, модель 5335, 1986 року випуску(а.с.81 зворотня сторона, 82-83,93-100,т.2 мат.крим.провадження, а.с.81,т.2 крим. провадження; а.с.95,т.3 мат.крим.провадження), який знаходиться на зберіганні в ОСОБА_1, - конфіскувано в дохід держави;

Вирішено питання з іншими речовими доказами.

Арешти накладені на: автомобіль марки «УРАЛ» з державним номерним знаком ВС 4541АО, модель 5557 та трактор екскаватор марки «Zeppelin 216», оранжевого кольору, без державного реєстраційного знаку з ключами до нього, які знаходяться на зберіганні в ОСОБА_1 ( а.с.42-43, 55,59,т.1; а.с. 1-16,42,т.2; а.с.127,т.4 мат. крим. провадження), - скасувати після набрання законної сили вироком суду; піщано-гравійну суміш, що поміщена у три пакети та опечатана, піщано-гравійну суміш в кількості 4 м3, (т.1, а.с.62 мат. крим. провадження) та піщано-гравійну суміш в кількості 5 м3(т.1, а.с.87 мат. крим. провадження), які знаходяться на зберіганні в ПрАТ «Старосамбірський кар»єр», - скасувати після набрання законної сили виром суду.

Згідно вироку, ОСОБА_1 організував та керував незаконним видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення - сировини піщано-гравійної (гравій, галька, піщано-гальковий матеріал), на берегах річки Стрв'яж на території Старосамбірського району Львівської області, залучивши до вчинення злочинних діянь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, особу, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та невстановлену слідством особу.

ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ні він, ні його спільники не отримували спеціального дозволу на користування надрами, гірничого відводу та земельної ділянки для користування надрами, організував та керував незаконним видобуванням протягом 2014 - 2015 років корисних копалин загальнодержавного значення, а саме: сировини піщано-гравійної на берегах річки Стрв'яж за межами населених пунктів на території Слохинівської сільської ради та Хирівської міської ради Старосамбірського району Львівської області.

Восени 2014 року в ОСОБА_1 виник злочинний умисел щодо незаконного збагачення шляхом реалізації незаконно видобувної сировини піщано-гравійної з берегів річки Стрв'яж на території Старосамбірського районуЛьвівської області замовникам.

Діючи як організатор вчинення злочину, ОСОБА_1 надав для незаконного видобування сировини піщано-гравійної транспортні засоби - трактор-екскаватор марки «Zерреlіnе-216», який перебував у його володінні, та автомобіль НОМЕР_3, забезпечуючи таким чином вчинення кримінального правопорушення.

Також, ОСОБА_1 підшуковував покупців для реалізації незаконно видобутої

сировини піщано-гравійної, організовував її збут, надавав вказівки іншим учасникам щодо місць, часу та обсягу видобування корисних копалин, адреси їхньої доставки, спостерігав за місцевістю з метою виявлення працівників правоохоронних та контролюючих органів, або інших осіб, що можуть перешкодити незаконному видобуванню корисних копалин, попереджав інших співучасників про наявність в районі місця видобування чи на шляху слідування таких працівників чи осіб, забезпечуючи таємність незаконного видобутку корисних копалин та прикриваючи таким чином злочинні дії співучасників.

Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_1 у вересні 2014 року підшукав покупців для реалізації незаконно видобутої сировини піщано-гравійної. Водночас, ОСОБА_1 для здійснення незаконного видобування сировини піщано-гравійної надав, належний йому транспортний засіб - автомобіль марки «МАЗ 5335», державний номерний знак НОМЕР_4, та трактор-екскаватор марки «Zерреlіnе-216», який перебував у його володінні.

До здійснення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення ОСОБА_1 залучив свого сина ОСОБА_3, який у вересні 2014 року, перебуваючи на березі річки Стрв'яж, неподалік с. Слохині Слохинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, керуючи трактором-екскаватором марки «Zерреlіnе-216», здійснив незаконне видобування сировини піщано-гравійної, шляхом її вилучення відкритим способом та навантаження на автомобіль марки «МАЗ 5335», державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_10, який не був обізнаний у злочинному умислі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і був залучений як водій транспортного засобу.

При цьому, ОСОБА_3 двічі завантажив незаконно видобутою піщано-гравійною сировиною (гравій, галька, піщано-гальковий матеріал) автомобіль марки «МАЗ 5335», державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_10, в загальному об'ємі 12 метрів кубічних.

У першій половині квітня 2015 року ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати єдиний спільний злочинний умисел на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення та реалізовуючи його, надалі надавав власні транспортні засоби, трактор-екскаватор марки «Zерреlіnе-216», який перебував у його володінні.

До реалізації злочинного умислу ОСОБА_1 залучив свого сина ОСОБА_3, який у першій половині квітня 2015 року, перебуваючи на березі річки Стрв'яж, неподалік с. Слохині Слохинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, керуючи трактором-екскаватором марки «Zерреlіnе-216», здійснив незаконне видобування сировини піщано-гравійної, шляхом її вилучення відкритим способом та навантаження на автомобіль марки "Камаз", державний номерний знак НОМЕР_5, під керуванням особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження , в загальному об'ємі 6 метрів кубічних.

Не будучи викритим у вчинюваному кримінальному правопорушенні,

ОСОБА_1 продовжував його вчинення протягом квітня червня 2015 року,

діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за за ч.2 ст. 240 КК України, ОСОБА_2, особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та невстановленою слідством особою.

Так, ОСОБА_3 в період з другої половини квітня по червень 2015 року, перебуваючи на березі річки Стрв'яж, неподалік міста Хирів Хирівської міської ради та неподалік с. Городовичі Слохинівської сільської ради Старосамбірського району, та керуючи трактором-екскаватором марки «Zерреlіnе-216», здійснював незаконне видобування сировини піщано-гравійної, шляхом ії вилучення відкритим способом та навантаження на автомобілі марки «УРАЛ 5557», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, марки "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, марки "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_5 під керуванням особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, марки «УРАЛ» без номерних знаків під керуванням невстановленої особи, з метою її подальшого вивезення та реалізації замовникам. Загалом у цей період ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, здійснив видобування корисних копалин загальнодержавного значення загальним об'ємом 530 метрів кубічних.

Таким чином, в період з вересня 2014 року по червень 2015 року, ОСОБА_1, діючи з групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_3, а також особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, ОСОБА_2, ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, у частині незаконного видобування охопленого їх умислом, та невстановленою слідством особою, в порушення вимог ст.ст. 4, 6, 14, 16, 17-19 Кодексу України про надра, здійснив незаконне видобування з берегів річки Стрв'яж, неподалік міста Хирів Хирівської міської ради та неподалік с. Городовичі та с. Слохині Слохинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, сировини піщано-гравійної (гравій, галька, піщано-гальковий матеріал), яка згідно із постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року "Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного значення" відноситься до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, в загальному об'ємі 548 метрів кубічних, відповідно до ОСОБА_6 визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 року №303, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2011 року за №1097/19835, спричинено шкоду навколишньому природному середовищу на суму 112 133,95 гривень.

Крім цього, ОСОБА_1 26.06.2015 вчинив опір працівникові правоохоронного органу при виконанні ним службових обов' язків.

Так, 26.06.2015 року на території Старосамбірського району у місті Хирів працівниками Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в тому числі начальником відділу управління протидії злочинам у сфері економіки ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_11 0.1., здійснювалось виконання заходів щодо виявлення, запобігання та припинення кримінальних правопорушень, здійснення яких передбачено ст.10 Закону України «Про міліцію», а також виконання, за дорученням слідчого, слідчих та процесуальних дій з розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12015140000000230.

При цьому, під час виконання службових обов' язків ОСОБА_11І, близько 05.30 год., знаходячись на перетині вулиць Добромильська та ОСОБА_12 у місті Хирові Старосамбірського району Львівської області, було здійснено зупинку автомобіля марки « Mitsbishi Раgего Sport, державний номерний знак НОМЕР_7, який належить на праві власності ОСОБА_1 та ним використовується, для здійснення на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 24.06.2015 року обшуку цього автомобіля з метою виявлення речей (документів, предметів), вказаних в ухвалі суду. Про наявність ухвали суду та ії зміст ОСОБА_11, після свого представлення, було повідомлено ОСОБА_1 з вимогою вийти із транспортного засобу для подальшого проведення слідчої дії (обшуку).

Проте, ОСОБА_1 достовірно знаючи, що ОСОБА_11 являється працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов' язки, відмовився виконувати вимоги останнього та почав вчиняти активні дії з перешкоджання ОСОБА_11 у виконанні службових обов' язків, а саме: здійснив спробу покинути на транспортному засобі місце зупинки, а після припинення цієї спроби, застосував відносно ОСОБА_11 фізичне насильство, що виразилося у нанесенні удару ліктем в область лівої половини грудної клітки, яке спричинило тілесні ушкодження у вигляді травми - "ОСОБА_13 м' яких тканин лівої половини грудної клітки", які відносяться до легкого ступеня тяжкості. '

ОСОБА_2 в тому, що він, діючи спільно із ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - сировини піщано-гравійної, з берегів річки Стрв'яж на території Старосамбірського району Львівської області.

ОСОБА_2, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ні він, ні його спільники не отримували спеціального дозволу на користування надрами, гірничого відводу та земельної ділянки для користування надрами, здійснював незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - сировини піщано-гравійної, з берегів річки Стрв'яж, неподалік міста Хирів Хирівської міської ради Старосамбірського району Львівської області.

Так, в період з травня по червень 2015 року ОСОБА_2, діючи з групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, використовуючи автомобіль марки "УРАЛ", державний реєстраціиний номер НОМЕР_8, право власності на який зареєстровано на ОСОБА_1, здійснював вивезення з берегів річки Стрв'яж, неподалік міста Хирів Хирівської міської ради Старосамбірського району Львівської області, піщано-гравійної суміші (гравій, галька, піщано-гальковий матеріал), забір та навантаження якої на вказаний автомобіль здійснював ОСОБА_3, керуючи трактором-екскаватором марки «Zерреlіnе-216», який був наданий ОСОБА_1

Крім того, вивезення корисних копалин з берегів річки Стрв'яж також здійснювалось автомобілем марки "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України. При цьому, ОСОБА_1, діючи як організатор незаконного видобування, підшуковував покупців для реалізації незаконно видобутої сировини піщано-гравійної, організовував її збут, надавав вказівки іншим учасникам злочинної групи щодо місць, часу та обсягу видобування корисних копалин, адрес їхньої доставки, спостерігав за місцевістю з метою виявлення працівників правоохоронних та контролюючих органів, або інших осіб, що можуть перешкодити незаконному видобуванню корисних копалин, попереджав інших співучасників про наявність в районі місця видобування чи на шляху слідування таких працівників чи осіб, забезпечуючи таємність незаконного видобутку корисних копалин та прикриваючи таким чином злочинні дії співучасників.

Загалом, в період з травня по червень 2015 року, безпосередньо ОСОБА_2 у співучасті з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, вчинив видобування, а саме вивезення піщано-гравійної суміші з місця вилучення на березі річки Стрв'яж, неподалік міста Хирів Хирівської міської ради Старосамбірського району, загальним об'ємом 74,05 метрів кубічних.

Таким чином, ОСОБА_2 в порушення вимог ст.ст. 4, 6, 14, 16, 17-19 Кодексу України про надра, в період з травня по червень 2015 року здійснив незаконне видобування в руслі та прибережній захисній смузі річки Стрв'яж, неподалік міста Хирів Хирівської міської ради Старосамбірського району Львівської області, тобто із поверхневого шару земель водного фонду, сировини піщано-гравійної (гравій, галька, піщано-гальковий матеріал, яка згідно з постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року "Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного значення" відноситься до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, в загальному об»ємі 74,05 метрів кубічних, чим завдано шкоди на суму 15 152,41 гривень.

ОСОБА_3 в тому, що він, діючи за попередньою змовою спільно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, а також невстановленою слідством особою, з метою протиправного збагачення здійснював незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - сировини піщано-гравійної, з берегів річки Стрв'яж на території Слохинівської сільської та Хирівської міських рад Старосамбірського району Львівської області.

ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою спільно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження , ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, а також невстановленою слідством особою, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ні він, ні інші співучасники не отримували спеціального дозволу на користування надрами, гірничого відводу та земельної ділянки для користування надрами, маючи єдиний умисел на видобування гравію, здійснював протягом 2014-2015 років незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - сировини піщано-гравійної (гравій, галька, піщано-гальковий матеріал) з берегів річки Стрв'яж, за межами населених пунктів на території Хирівської міської ради та Слохинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, використовуючи трактор-екскаватор

Так, ОСОБА_3 у вересні 2014 року, діючи спільно з організатором ОСОБА_1, який організував та керував незаконним видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, перебуваючи на березі річки Стрв'яж, неподалік с. Слохині на території Слохинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, керуючи трактором-екскаватором марки «Zерреlіnе-216», здійснив незаконне видобування сировини піщано-гравійної, шляхом її вилучення відкритим способом та навантаження на автомобіль марки «МАЗ 5335», державний номерний знак НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_10, який не був обізнаний у злочинному умислі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і був залучений як водій транспортного засобу.

При цьому, ОСОБА_3 двічі завантажив незаконно видобутою сировиною піщано-гравійною (гравій, галька, піщано-гальковий матеріал) автомобіль НОМЕР_10 під керуванням ОСОБА_10 в загальному об'ємі 12 метрів кубічних.

У першій половині квітня 2015 року, ОСОБА_3, продовжуючи реалізувати єдиний спільний злочинний умисел, діючи спільно з організатором ОСОБА_1, який організовував та керував незаконним видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, перебуваючи на березі річки Стрв'яж, неподалік с. Слохині на території Слохинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, керуючи трактором-екскаватором марки «Zерреlіnе-216», здійснив незаконне видобування сировини піщано- гравійної, шляхом її вилучення відкритим способом та навантаження на автомобіль марки "Камаз", державний номерний знак НОМЕР_5, під керуванням особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, в загальному об'ємі 6 метрів кубічних.

Не будучи викритим у вчинюваному кримінальному правопорушенні, ОСОБА_3 продовжував його вчинення, діючи спільно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1, який організував та керував незаконним видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, а також особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, ОСОБА_2, ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, та невстановленою слідством особою, якими з використанням вантажних автомобілів здійснювалось вивезення з місця вилучення та транспортування корисних копалин, в період з другої половини квітня по червень 2015 року, перебуваючи на березі річки Стрв'яж, неподалік міста Хирів Хирівської міської ради та неподалік с. Городовичі Слохинівської сільської ради Старосамбірського району, та керуючи трактором-екскаватором марки «Zерреlіnе-216», здійснював незаконне видобування сировини піщано-гравійної, шляхом її вилучення відкритим способом та навантаження на автомобілі марки «УРАЛ 5557», державний номерний знак НОМЕР_8, під керуванням ОСОБА_2, марки "КАМАЗ", державний номерний знак 28694ТА, під керуванням ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, марки "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_11, під керуванням особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, марки «УРАЛ» без номерних знаків під керуванням невстановленої особи, з метою її подальшого вивезення та реалізації замовникам. Загалом у цей період ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, здійснив видобування корисних копалин загальнодержавного значення загальним об'ємом 530 метрів кубічних.

Таким чином, в період з вересня 2014 по червень 2015 року, ОСОБА_3, діючи групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_1, а також особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, ОСОБА_2, ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, у частині незаконного видобування охопленого їх умислом, та невстановленою слідством особою, в порушення вимог ст.ст. 4, 6, 14, 16, 17-19 Кодексу України про надра, здійснив незаконне видобування з берегів річки Стрв'яж, неподалік міста Хирів Хирівської міської ради та неподалік с. Городовичі та с. Слохині Слохинівської сільської рад Старосамбірського району Львівської області, сировини піщано-гравійної (гравій, галька, піщано-гальковий матеріал), яка згідно із постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року "Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного значення" відноситься до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, в загальному об'ємі 548 метрів кубічних, відповідно до ОСОБА_6 визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 року №303, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2011 року за №1097/19835, спричинено шкоду навколишньому природному середовищу на суму 112 133,95 гривень.

На вирок суду захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок змінити в частині речових доказів, а саме автомобіль марки «Урал» державний номерний знак НОМЕР_8 та трактор екскаватор марки «Zeppelin 216», оранжевого кольору, без державного реєстраційного знаку повернути власнику ОСОБА_14, а автомобіль НОМЕР_2, модель 5335, 1986 року випуску речовим доказом по справі не визнавати, та повернути власнику ОСОБА_1

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в ході судового засідання по даній кримінальній справі 29.03.2016 року судом першої інстанції було відхилено клопотання сторони захисту про долучення до матеріалів справи пояснення ОСОБА_14 та виклик його в якості свідка у даній кримінальній справі. Хоча даний свідок міг дати покази щодо особи власника конфіскованих автомобіля «Урал» д.н.з. НОМЕР_1 та трактора екскаватора «Zeppelin 216» без державного реєстраційного знаку, а зясування даної обставини мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Наголошує, що судом не було допитано ОСОБА_14, не встановлено чи купляв він транспортні засоби, а саме автомобіль «Урал» д.н.з ВС4541АО, трактор екскаватор «Zeppelin 216», чи ні. Не підтверджено також жодним доказом те, що саме екскаватором який здійснювався незаконний видобуток щебеню є екскаватор марки «Zeppelin ZM 216» який належить ОСОБА_3, а не інші екскаватори такі як «Zeppelin 216» та «Zeppelin 210» які також фігурують у справі.

Вказує, що судом першої інстанції зроблено висновок про те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 не є оформлений в установленому порядку та не підтверджує набуття перехід та припинення права власності на транспортний засіб, оскільки не посвідчений нотаріально, при цьому суд не вказав, якою саме нормою закону передбачено обовязкове нотаріальне посвідчення відповідних договорів.

Звертає увагу, що висновок суду, про те що захисник обвинувачених стверджує, що автомобіль марки «МАЗ» необхідно повернути власнику не відповідає дійсності, оскільки неможна повертати те, що фактично ніким не вилучалось.

Зазначає, що 15 вересня 2016 року судом першої інстанції, за клопотанням сторони обвинувачення, було винесено ухвалу в якій суд на підставі ст. 333 КПК України доручив органу досудового розслідування провести службову перевірку, щодо виправлення в протоколах огляду місця злочину та встановлення існування постанови про визнання речовими доказами. Після цього до суду надійшов висновок службової перевірки, до якого було долучено постанову старшого слідчого СВ Старосамбірського PB ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_15 від 16.09.2014 року, якою визнано автомобіль НОМЕР_12, модель 5335, 1986 року випуску та екскаватор «Цеппелін 210», б/н, речовими доказами, проте на переконання апелянта службова перевірка не є слідчою дією, і висновок та додатки до нього не можуть бути допустимими та належними доказами, відтак суд першої інстанції не застосувавши норм ч.12 ст. 290 КПК України вчинив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну, або скасування судового рішення.

Підкреслює, що не призначаючи основне покарання, а конфісковуючи транспортні засоби в дохід держави, суд несправедливо та занадто суворо покарав обвинувачених, оскільки конфісковуючи у них транспортні засоби які їм не належать, суд фактично зобовязав сплатити ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вартість даних транспортних засобів їх фактичному власнику ОСОБА_14

На вирок суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок змінити в звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та викласти резолютивну частину вироку в наступній редакції : покласти на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такі обовязки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. В мотивувальній частині вироку обставини вчинення ОСОБА_1 опору працівникові правоохоронного органу викласти в наступній редакції: «здійснив спробу покинути на транспортному засобі місце зупинки, а після припинення цієї спроби, ліктем ненавмисно травмував ОСОБА_11, спричинивши йому «ОСОБА_13 мяких тканин лівої половини грудної клітки», які відносяться до легкого ступеня тяжкості».

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом застосовано закон України про кримінальну відповідальність, зокрема ч. 1 ст. 76 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» № 1492-УІІІ від 07.09.2016,,якою суд покладає на особу, звільнену від покарання з випробуванням, два види обов'язків.

У порушення вимог цього закону до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом застосовано лише один обов'язок щодо повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про зміну проживання, роботи або навчання. Крім того, судом порушено вимоги ст. 5 КК України, оскільки редакція нового закону погіршує становище засуджених.

За таких обставин до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду слід було застосувати ч. 1 ст.76 КК України в редакції закону № 1254-VI від. 14.04.2009, відповідно до якої, у разі звільнення від відбування покарання з випробовуванням суд може покласти на засудженого такі обовязки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; : повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Наголошує, що твердження суду про спричинення ОСОБА_16 ОСОБА_11 удару ліктем в область грудної клітки своїм змістом не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 ушкодження ОСОБА_11 спричинив ненавмисно, в ході штовханини, що й дало підставу кваліфікувати дії ОСОБА_1 виключно за ч.2 ст.342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обовязків.

На вирок суду захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції вирішуючи питання речових доказів належним чином не дослідив питання власності транспортних засобів, а висновки суду викладені у вироку є помилковими, оскільки в матеріалах кримінального провадження була відсутня постанова старшого слідчого СВ Старосамбірського PB ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_15 від 16.09.2014 року, якою визнано автомобіль НОМЕР_12, модель 5335, 1986 року випуску та екскаватор «Цеппелін 210», б/н, речовими доказами та при відкритті матеріалів кримінального провадження обвинувачені та сторона захисту не були ознайомлені з вказаною постановою. У резолютивній частині вироку суд прийшовши до висновку, що трактор екскаватор марки «Zeppelin 216 -. оранжевого кольору, без державного реєстраційного знаку, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_17, слід конфіскувати в дохід держави. Однак суд не врахував того, що ОСОБА_3 є власником трактора екскаватора марка «Zeppelin ZM 216» і на даний екскаватор є технічний паспорт, а хто є власником трактора екскаватора марки «Zeppelin 216», який підлягає конфіскації в дохід держави, суд не встановлював.

Наголошує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що договір купівлі-продажу транспортного засобу, який укладений 04.02.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 не є оформлений в установленому порядку та не підтверджує набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб, оскільки не посвідчений нотаріально та його не було зареєстровано в уповноважених органах МВС та не було видано свідоцтво про реєстрацію, оскільки обов'язковою умовою повернення майна яке використовувалася як знаряддя вчинення кримінального правопорушення є той факт, що власник (законний володілець) не знав і не міг знати про його незаконне використання. Однак суд першої інстанції при наявності у матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів належності речових доказів ОСОБА_14 не з'ясувати суб'єктивне ставлення власника транспортних засобів до вчинених злочинів. При цьому, судом першої інстанції було відхилено клопотання сторони захисту про долучення до матеріалів справи пояснення ОСОБА_14 та виклик його в якості свідка у даній кримінальній справі.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що конфісковані транспортні засоби автомобіль марки «Урал» державний номерний знак НОМЕР_1 та трактор екскаватор марки «Zeppelin 216», оранжевого кольору, без державного реєстраційного знаку не є власністю обвинуваченого ОСОБА_1, а також відсутні будь-які дані про те, що власник вказаних транспортних засобів знав чи міг знати про їхнє незаконне використання.

Зазначає, що 15 вересня 2016 року судом першої інстанції, за клопотанням сторони обвинувачення, було винесено ухвалу в якій суд на підставі ст. 333 КПК України доручив органу досудового розслідування провести службову перевірку, щодо виправлення в протоколах огляду місця злочину та встановлення існування постанови про визнання речовими доказами. Після цього до суду надійшов висновок службової перевірки, до якого було долучено постанову старшого слідчого СВ Старосамбірського PB ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_15 від 16.09.2014 року, якою визнано автомобіль НОМЕР_12, модель 5335, 1986 року випуску та екскаватор «Цеппелін 210», б/н, речовими доказами, проте на переконання апелянта службова перевірка не є слідчою дією, і висновок та додатки до нього не можуть бути допустимими та належними доказами, відтак суд першої інстанції не застосувавши норм ч.12 ст. 290 КПК України вчинив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну, або скасування судового рішення.

Акцентує, що суд першої інстанції належним чином не дослідив і не перевірив документи про власників конфіскованих транспортних засобів, а також не навів переконливих мотивів щодо конфіскації, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, визначеного ст.412 КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, а апеляційні скарги захисників заперечив, захисників, які підтримали свої апеляційні скарги та апеляційну скаргу прокурора в межах доводів апеляційної скарги, обвинувачених, які підтримали апеляційні скарги захисників, а апеляційну скаргу прокурора заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_4, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 слід задоволити частково, захисника ОСОБА_5 задоволити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд зясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також розяснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції у вироку вказано, що оскільки обвинуваченими та учасниками судового провадження не оспорювалися обставини справи, обвинувачені правильно розуміли зміст скоєного, в учасників судового провадження відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, обмежив вивчення обставин справи допитами обвинувачених, та оглядом матеріалів справи, які характеризують їх як осіб, та оглядом матеріалів справи, що стосуються речових доказів, накладення арешту на майно та зясування всіх питань, які стосуватимуться цих речових доказів щодо питань усунення протиріч та розбіжностей, якщо такі матимуть місце, та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються.

Проте суд першої інстанції визначивши недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюють ся не врахував, що ОСОБА_1, даючи пояснення в судовому засіданні в суді першої інстанції вказав, що травмував ОСОБА_11 ненавмисно, при цьому в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_1 застосував відносно ОСОБА_11 фізичне насильство, що виразилось у нанесенні удару ліктем в область лівої половини грудної клітки, яке спричинило тілесні ушкодження у вигляді травми, отже ОСОБА_1 не в повному обємі визнав обвинувачення і суд в такому випадку не мав права проводити судовий розгляд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відтак, в даному випадку наявна невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Згідно ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

При цьому, ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріпленого у ч.1 ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Всупереч вище наведеному, суд першої інстанції, покликався у вироку на те, що ОСОБА_1 організував та керував незаконним видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення - сировини піщано-гравійної (гравій, галька, піщано-гальковий матеріал), на берегах річки Стрв'яж на території Старосамбірського району Львівської області, залучивши до вчинення злочинних діянь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_9, який засуджений вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.2 ст. 240 КК України, особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та невстановлену слідством особу.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції неправомірно зазначив у вироку прізвище та ініціали особи, а саме ОСОБА_9, який не визнаний судом винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України в цьому кримінальному провадженні.

При цьому суд у вироку послався на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області, яким ОСОБА_9 засуджено за ч.2 ст. 240 КК України, проте, не вказавши який.

З долученого до матеріалів кримінального провадження вироку Старосамбірського районного суду від 18.02.2016 р. стосовно ОСОБА_9, вбачається що це кримінальне провадження №12015140000000325 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, яке вчинено ним в червні 2015 р.

При цьому, справа слухалась в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а відтак даний вирок не міг бути предметом дослідження у суді.

Окрім цього, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, який надійшов в суд вказано про скоєння злочинних діянь обвинувачених в групі з ОСОБА_9 та ОСОБА_18, однак зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції під час підготовчого судового засідання.

Крім того, у вироку суд вказав, що вина ОСОБА_1 доведена повністю та кваліфікував його за ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 240, ч. 2 ст. 342 КК України, визнавши його організатором, однак поза увагою суду залишилась не встановленою роль обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не визначена вона і в обвинувальному акті.

Згідно матеріалів кримінально провадження, а саме згідно що постанови старшого слідчого СВ Старосамбірського РВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_15 речовим доказом у кримінальному провадженні № 12014140320000539 визнано, зокрема екскаватор «Цеппелін 210» (а.с. 81 Т.2). Однак, з вироку суду першої інстанції вбачається, що судом при вирішенні питання про речові докази, зазначено трактор екскаватор марки «Zeppelin 216», в мотивувальній частині вироку зазначається трактор екскаватор марки «Zeppeline 216», в свідоцтві про реєстрацію екскаватора вказано «Zeppelin ZM216», таким чином зазначене судом не перевірено, не встановлено марки транспортного засобу та не дано цьому належної оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

Зазначені вище порушення є істотними, тобто такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення, оскільки справа в суді першої інстанції слухалась в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження всіх доказів, яким суд не дав своєї оцінки, судове рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційних скарг підлягають ретельній перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції, і в залежності від встановленого прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення, мотивувавши його належним чином.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційні скарги захисника ОСОБА_4, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задоволити частково, захисника ОСОБА_5 задоволити.

Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження № 12014140320000539 від 16.09.2014 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в Старосамбірському районному суді Львівської області.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_13