Ухвала суду № 65666817, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

21.03.2017 м. Київ № К/800/22475/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016у справі №804/14155/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області провизнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України у розмірі 150524,42 грн. В іншій частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо не нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості у розмірі 2879529 грн. за період з 28.02.2015 по 30.06.2015 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області заяву про приєднання до касаційної скарги податкового органу або заперечень на касаційну скаргу не надало.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2014 позивачем подано до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в яких було задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість за періоди грудень 2013 року, січень 2014 року, березень 2014 року, червень-жовтень 2014 року в сумі 2879529 грн. та подані відповідні заяви.

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 05.02.2015 по 14.02.2015 проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань, за результатами якої складено довідку №584/15-01.37837198 від 16.02.2015 з висновком про неможливість підтвердження залишку заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника, що пов'язано з проведенням зустрічних звірок та дослідженням даного питання.

28.04.2015 Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено довідку «А 2» про підтвердження сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами позапланової виїзної документальної перевірки.

29.04.2015 Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області до Управління державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області подані висновки про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2879529 грн.

30.06.2015 здійснено перерахування суми бюджетного відшкодування у розмірі 2879529 грн. на рахунок підприємства.

Суд першої інстанції задоволення позовних вимог мотивував тим, що факт існування бюджетної заборгованості перед позивачем є підтвердженим належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення є обґрунтованим.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Бюджетне відшкодування, у відповідності до вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (п. 200.7 ПК України).

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.14 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Системний аналіз наведених дає підстави для висновку, що у разі підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, або податковим органом під час перевірки, або в судовому порядку, орган казначейства видає платнику податку суму бюджетного відшкодування зазначену у висновку, поданому йому податковим органом у п'ятиденний строк після закінчення перевірки.

Судами було встановлено, що 29.04.2015 Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області до Управління державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області були подані висновки про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2879529 грн., внаслідок чого орган казначейства повинен був видати позивачу суму бюджетного відшкодування до 09.05.2015.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для стягнення загального розміру пені, яку має право отримати позивач, в сумі 150524,42 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва І.В.Приходько