Ухвала суду № 65666764, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року м. Київ К/800/25107/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(суддя-доповідач),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Чернігові (далі - ГУ Держфельдслужби в м. Чернігові) про стягнення грошової компенсації за службу у надурочний час та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, про: визнання протиправними дій ГУ Держфельдслужби в м. Чернігові у відмові виплати грошової компенсації за службу в надурочний час та затримці при розрахунку в день звільнення; стягнення з відповідача 806,63 грн компенсації за службу понад установлений законодавством робочий час в період з 30 січня 2006 року по 5 грудня 2006 року; стягнення з відповідача 4839,78 грн компенсації за затримку виплати грошових сум за службу в надурочний час по день фактичного розрахунку в період з 6 грудня 2006 року по день звернення з доповненою позовною заявою до суду, тобто по 21 січня 2013 року; стягнення з відповідача 666,60 грн компенсації за затримку виплати в день звільнення по день фактичного розрахунку, тобто з 6 грудня 2006 року по 14 грудня 2006 року - 9 днів; стягнення з відповідача 102661,02 грн компенсації за затримку у виплаті нарахованих грошових сум в день звільнення, тобто з 6 грудня 2006 року по день звернення з доповненою позовною заявою до суду, тобто по 21 січня 2013 року; відшкодування завданої неправомірними діями відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року провадження в частині стягнення з відповідача 666,60 грн. компенсації за затримку виплати в день звільнення по день фактичного розрахунку, тобто з 6 грудня 2006 року по 14 грудня 2006 року - 9 днів, закрито.

Дана справа розглядалася неодноразово судами різних інстанцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року, залишеною без з мін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу у відділі ГУ Держфельдслужби в м. Чернігові з 30 травня 1998 року по 5 грудня 2006 року на посадах старшого офіцера фельдзв'язку, інженера з транспорту та старшого інспектора відділу.

Під час проходження служби з 30 січня 2006 року по 5 грудня 2006 року позивач залучався до виконання обов'язків «відповідального чергового по відділу», що підтверджується графіками чергування.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 806,63 грн компенсації за службу понад установлений законодавством робочий час в період з 30 січня 2006 року по 5 грудня 2006 року, то колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у їх задоволенні з огляду на наступне.

На особовий склад Держфельдслужби поширюються положення Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII), Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Статуту внутрішньої служби органів внутрішніх справ України, нормативно-правових документів Міністерства внутрішніх справ України щодо грошового забезпечення.

Відповідно до статті 22 Закону №565-XII для працівників міліції встановлюється 41 - годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 2 Постанови «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» від 14 вересня 1991 року №197 передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цієї постанови для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ республіканського відання, здійснюється у межах асигнувань, що виділяються Міністерству внутрішніх справ України з республіканського бюджету.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 1991 року №530 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про порядок залучення працівників ОВС до несення служби понад встановлений законодавством робочий час, в дні щотижневого відпочинку та святкові дні і надання відповідних компенсацій (далі - Інструкція №530).

Пунктом 3 Інструкції №530 передбачений вичерпний перелік підстав залучення працівників органів внутрішніх справ до несення служби понад встановлений законодавством робочий час.

Як вбачається з довідки відділу ГУ Держфельдслужби в м. Чернігова від 7 травня 2007 року №111, на протязі всього періоду проходження служби ОСОБА_3 наказів та розпоряджень щодо його служби в понаднормований час не видавалось.

Інструкцією по організації чергувань керівного складу в підрозділах Держфельдслужби України, затвердженого наказом ГУ Держфельдслужби від 20 травня 1998 року №121- А передбачено, що несення служби відповідального чергового починається з 08.00 год. зазначеного у графіку дня, при цьому він повинен до 19.00 години знаходитися безпосередньо у розташуванні Головного управління (у вихідні та святкові дні тривалість перебування у Головному управління визначається обставинами), а решту часу, з урахуванням оперативної обстановки, що склалася, продовжує чергування вдома і у разі необхідності викликається оперативним черговим Головного управління для виконання покладених на нього обов'язків. За роботу у вихідні та святкові дні відповідальному черговому, за його бажанням надаються інші дні відпочинку.

При цьому, вказана Інструкція не передбачає грошової компенсації за несення служби відповідальним черговим.

Як вбачається з довідки відділу ГУ Держфельдслужби в м. Чернігові від 5 травня 2007 №121 черговим по відділу призначається співробітник з числа старших офіцерів фельдзв'язку. Чергування по відділу триває 24 години, з них 7 годин на прийом їжі та сон, після чого надається час на відпочинок протягом двох діб (48 год.).

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов'язків.

Судами не встановлено, що позивач виконував роботу, яка не входить до кола його обов'язків, а тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутні підстави стверджувати, що позивачем в період часу з 31 січня 2006 року по 5 грудня 2006 рік виконувалася надурочна робота.

З пояснень начальника відділу ГУ Держфельдслужби в м. Чернігові Л.В.Квітницького вбачається, що за відпрацьований робочий день в такому випадку нараховується відповідне грошове забезпечення, а за нічні години чергування виплачується доплата за службу в нічний час та надбавка за особливі умови служби, а також надається подвійна норма відпочинку. Протягом наданого часу відпочинку за особою також зберігається відповідне грошове забезпечення.

Даний факт підтверджується також розрахунковим листом з січня по грудень 2006 року, який міститься в матеріалах справи.

Позивач під час несення служби за період з 30 січня 2006 року по 5 грудня 2006 року отримував надбавку за особливі умови служби, доплату за роботу у нічні години та отримував додаткові дні відпочинку, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, суди обґрунтовано зазначали, що всі передбачені законодавством компенсації позивач отримував в повному обсязі, в тому числі і додаткові у вигляді надбавки за особливі умови несення служби, доплату за нічне несення служби, преміальні виплати, додаткові дні відпочинку.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо затримки при розрахунку в день звільнення, стягнення з відповідача 4839,78 грн компенсації за затримку виплати грошових сум за службу в надурочний час по день фактичного розрахунку в період з 6 грудня 2006 року по день звернення з доповненою позовною заявою до суду, тобто по 21 січня 2013 року, стягнення з відповідача 102 661,02 грн компенсації за затримку у виплаті нарахованих грошових сум в день звільнення, відшкодування завданої неправомірними діями відповідача моральної шкоди в розмірі 20000 грн є похідними від позовних вимог позивача про визнання дій відповідача, які полягають у відмові виплати позивачу грошової компенсації за службу в надурочний час та стягнення з відповідача 806,63 грн компенсації за службу понад установлений законодавством робочий час в період з 30 січня 2006 року по 5 грудня 2006 року, то задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними судових рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В.Штульман