Ухвала суду № 65666481, 24.03.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

24.03.2017

642/8211/16-к;

1-кп/642/183/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

23 березня 2017 рокум. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді Пашнєва В.Г.,

суддів Гримайло А.М.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Шаталової Т.М.,

прокурора Ковальова Ю.Ю.,

адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України.

Ухвалою суду від 27.01.2017 року строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 продовжений до25.03.2017 року, в ухвалою цього ж суду від 07.02.2017 року стосовно ОСОБА_8, та ОСОБА_9 запобіжний захід змінений судом на цілодобовий домашній арешт.

Відповідно до ч.3ст.331 КПК Українина обговорення учасників поставлено питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_10, а також запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Прокурор висловив свою думку щодо клопотання про продовження дії у відношенні обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 запобіжного заходу з посиланням на наявність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України, які на даний час не зникли та не зменшились.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, передбачений ч. 1ст. 176 КПК України, не пов'язаний з перебуванням обвинуваченого під вартою.

В обґрунтування клопотання захисник вказав, що обвинувачений ОСОБА_7 має достеменно відомо місце тимчасового проживання у м. Харкові, яке ним орендується згідно з вимогами законодавства України.

Захисникповторнонаголосив, що під час звернення прокурора до суду с усним клопотанням про подовження строку тримання під вартою обвинуваченим, були порушені вимогист. 184 КПК України, згідно якої існує порядок подання клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів, та при розгляді клопотань прокурора не були виконані норми Кримінально-процесуального судочинства,Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та взагалі практики ЄСПЛ, що свідчить про обвинувальний нахил розгляду кримінального провадження.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 протягом цього часу не мав постійного заробітку, його дружина не працює, отримує лише допомогу на дитину інваліда з вродженим пороком серця, навіть при оренді квартири, вони сплачували лише послуги ЖКХ. Тобто, члени його родини перебувають на його утриманні. Земельна ділянка, розміром 0,12 га, яка є у власності подружжя ОСОБА_7, придбана за рахунок коштів, як отриманих від батьків, так і тих, що відкладалися протягом шлюбу. Доказів їх «злочинного походження» стороною обвинувачення не надано. Великі суми грошових коштів під час обшуку у ОСОБА_7 не вилучалися, окрім тих в розмірі 40000,0 грн. що відкладалися родиною для проведення чергової операції своїй дитині. Тим більш, що факт набуття таких коштів шляхом здійснення злочинної діяльності ще недоведений при розгляді справи по суті.

Отже навіть мінімальна сума застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2017 року становить 1600,0 гривень, що загалом становить 128 000,0 грн., буде непомірною для членів сімї ОСОБА_7, отже у випадку її внесення на депозитний рахунок суду, буде достатньою мірою для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обовязків, передбачених цим Кодексом.

Також захисник обвинуваченого ОСОБА_10 просив про зміну останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, передбачений ч. 1ст. 176 КПК України, не пов'язаний з перебуванням обвинуваченого під вартою, посилався на надані в судовому засіданні відомості, про зняття його з військового обліку та взяття на облік осіб його сімї, переміщених з тимчасово окупованої території України, які перебувають за зареєстрованою адресою в м. Харків, пр.-т. ТракторобудівниківАДРЕСА_1.

Крім того, захисник наголошує, що ОСОБА_10 дійсно хворіє бронхіальною астмою, крім того лікування бронхіальної астми згідно наказів МОЗ України повинно постійно контролюватись з боку вказаних фахівців з метою належного лікування хворого, належного призначення в потрібних дозах та потрібних комбінаціях лікарських засобів, які в медичній частині відсутні та хворий може їх отримувати лише від родичів.

Захисник вважає, що стан здоровя та невідповідність необхідного лікування ОСОБА_10, погіршує стан здоров'я обвинуваченого та підтверджує неналежне надання медичної допомоги в умовах Харківської УВП № 27.

Вважає, що оскільки обвинувачення в скоєні особливо тяжкого злочину, стороною обвинувачення на теперішній час не доведено, що не дає підстав для тривалого утримання хворої людини під вартою.

При цьому, захисник ОСОБА_7 вказує, що досудове розслідування закінчено, всі докази знаходяться в матеріалах кримінального провадження, що є свідченням того, що обвинувачений жодним чином не зможе вплинути свідків по цьому кримінальному провадженню.

Вважав, що не під час досудового розслідування, не під час судового розгляду кримінального провадження, стороною обвинувачення жодного разу не було надано суду жодного доказу можливості скоєння нових злочинів, чи продовження скоєння злочину обвинуваченим, а також що стороною обвинувачення не було надано суду жодного доказу можливості переховуватись обвинуваченому, який має на утриманні жінку та малолітню дитину - інваліда, якій необхідний належний медичний догляд та проведення операції не серці, що не можливо на цей час здійснювати на окупованій території. Тим більш, що у випадку обрання запобіжного заходу, не повязаного з триманням під вартою, ОСОБА_7 буде вимушений здати свій закордонний паспорт (за наявності), що унеможливлює його виїзд за кордон взагалі.

Крім того, документи, які посвідчують особу та які дають змогу залишити територію України у ОСОБА_7 відсутні. Не існує будь яких підстав вважати, що він може повернутися разом із сімєю на окуповану територію, яку він покинув наприкінці ще 2014р., в звязку з явною небезпекою для життя знаходження там громадян, які не відмовляються від громадянства України та не підтримують бойовиків.

Сторона захисту вважає, що на теперішній час відсутня наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_10 можуть переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються або вчинити нове кримінальне правопорушення і є всі достатні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш мякий запобіжний захід.

Дані запобіжні заходи в повній мірі можуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1ст. 177 КПК України, якщо вони зявляться в майбутньому.

Обвинувачені в судовому засіданні повністю підтримали клопотання захисників та просили його задовольнити, посилаючись на доводи висловлені адвокатами, вважали посилання прокурора на існування вищевказаних ризиків є безпідставним.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_7 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, посилаючись на те, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1статті 177 КПК Українине зникли, у даному кримінальному провадженні не допитані свідки, на яких, знаходячись на свободі, обвинувачені можуть впливати. Також, вважав, що обвинувачені зможуть переховуватись від суду та продовжити кримінальні правопорушення, у якому вони обвинувачуються.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовомурозгляді, дослідивши надані до суду матеріали, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину

На даний час є наявними ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч.1ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків по цьому ж кримінальному провадженню, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи сукупність обставин, що враховуються під час дії запобіжного заходу, які визначеніст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, їх репутацію, вік та стан здоровя, відомості про їх особу, вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без зміни, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбаченіст. 176 КПК, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачені, опинившись на волі, зможуть перешкоджати встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, мотиви, які вказані в обвинувальному акті. Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачені зможуть ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань № 27.

Відомості щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_10, які б унеможливлювали тримання його під вартою, відсутні.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на даний час неможливе.

У відповідності до вимог ст. 177 КПКУкраїни - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на ньогопроцесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Суднаголошує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, однак у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Враховуючи вагомість наявних в кримінальному провадженні доказів, якими обґрунтовуються обвинувачення, - суд, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід визнати цілком доцільнимта продовжити його до 60 днів.

Відповідно до ч. 1ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимогист. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод іст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і звязки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Так, відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Разом з тим, суд враховує, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_7 та ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вони, перебуваючи на свободі, можуть переховуватися від суду, можуть ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вони обвинувачуються.

Ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, не зникли.Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано, та не зазначено про існування таких доказів.

Крім того, судом вирішувалося питання про вжиття до ОСОБА_7 та ОСОБА_10 альтернативного запобіжного заходу, однак наявність вказаних обставин виключає, на думку суду, застосування таких. Також, не надано доказів на підтвердження посилання сторони захисту на стрімке погіршення стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_10 у судовому засіданні, коли йому викликалась швидка допомога. Жодних медичних довідок, які б підтверджували погіршення його стану здоров'я стороною захисту суду не надано.

Іншим обставинам, на які посилається захисник обвинуваченого, як на підставу клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10, судом неодноразово надавалась оцінка, будь-яких інших вагомих обставин в обґрунтування зазначеного клопотання захисником не наведено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний із перебуванням під вартою.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу у наданні постійної амбулаторної медичної допомоги у спеціалізованому Державному лікувально-профілактичному закладі "ЦЕНТРАЛЬНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ УКРЗАЛІЗНИЦГЩЛПЗ "ЦКЛ УКРЗАЛІЗНИЦІ") (місцезнаходження: 61103, г. Харьков. пер. Балакирева, 5).

В судовому засіданні, вислухавши думку учасників, суд приходить до висновку про можливість надати обвинуваченому ОСОБА_9 дозвіл на тимчасовий виїзд з місця постійного проживання (АДРЕСА_2).

На підставі викладеного та керуючись статтями177,178,183,194,372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 - відмовити. В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 19 травня 2017 року, включно. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 19 травня 2017 року, включно.

Продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронного засобу контролю, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, строком на два місяці, тобто до 19.05.2017 року, включно. Продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронного засобу контролю, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, строком на два місяці, тобто до 19.05.2017 року, включно.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 про дозвіл на виїзд для надання медичної допомоги - задовольнити.

Надати обвинуваченому ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 тимчасовий дозвіл на виїзд з місця постійного проживання (м. Харків, вул. Академіка Богомольця буд 19. кв. 43) до Державного лікувально- профілактичного закладу "ЦЕНТРАЛЬНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ УКРЗАЛІЗНИЦІ" (ДЛПЗ "ЦКЛ УКРЗАЛІЗНИЦІ") (місцезнаходження: 61103, г. Харьков, пер. Балакирева, 5) для отримання медичної допомоги з 24 березня 2017 року по 07 квітня 2017 року з 07:00 години по 19:00 годину, зобов'язавши його дотримуватися умов обраного відносно нього запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на Харківський та Новобаварський ВП ГУ НП в Харківській області, зобов'язавш повідомити суд про порушення обвинуваченими обраного відносно них запобіжного заходу.

Строк дії ухвали в цій частині закінчується 19 травня 2017 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя -

Судді -