Ухвала суду № 65666128, 30.03.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"30" березня 2017 р. Справа № 806/1705/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" січня 2017 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про проведення фактичної перевірки від 09.08.2016 року №740;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо проведення фактичної перевірки та щодо складання акту фактичної перевірки;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.08.2016 № 005554000 та № 005564000.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.08.2016 року № 0005564000.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та постановити нове - про задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про проведення фактичної перевірки від 09.08.2016 року № 740 та визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо проведення фактичної перевірки та щодо складання акта фактичної перевірки. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду щодо допуску посадових осіб до перевірки не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Як на підставу для задоволення апеляційної скарги податковий орган посилається на те, що висновки суду не відповідають ст.177 ПУ України та не узгоджуються з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України в постанові від 11.06.2013 у справі №21-147а13.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі доперевірочного аналізу господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с. 123) та службової записки (а.с. 122) Головним управлінням ДФС у Житомирській області було винесено наказ від 09 серпня 2016 року № 740 про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з 10 серпня 2016 року тривалістю 10 діб, за останній рік діяльності, за місцем фактичного провадження платником податків діяльності - АДРЕСА_1, кафе, щодо дотримання вимог, встановлених законодавством при здійсненні торгівлі підакцизними товарами. (а.с. 29).

15 серпня 2016 року за результатами фактичної перевірки було складено акт перевірки № 279/40/НОМЕР_2 від 15.08.2016.

Під час перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без придбання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР та факт порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР. (а.с. 87-88).

На підставі акту перевірки від 15.08.2016 № 279/40/НОМЕР_2 Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0005554000 від 29.08.2016, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000,00 грн. за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (а.с. 34);

- податкове повідомлення-рішення № 0005564000 від 29.08.2016, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23070,00 грн. за порушення пункту 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (а.с. 35).

Не погоджуючись із наказом про призначення перевірки та винесеними за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, перевіряючи дії відповідача щодо призначення перевірки та складання за її результатами акту перевірки на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що підстави для задоволення позову в названій частині відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Згідно пп.19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом п. 75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.5 п.80.2. ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримання в установленому порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п.81.2 ст.82 ПК України).

Враховуючи приписи зазначених правових норм, є безпідставними доводи представника позивача про те, що відповідач не мав права на проведення фактичної перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1.ст.86 ПК України).

В свою чергу, відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами, а саме: головними державними ревізорами-інспекторами відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Житомирській області, в період з 10 серпня 2016 року по 15 серпня 2016 року, проведено фактичну перевірку в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, що належить ФОП ОСОБА_3

На виконання вимог п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI посадовими особами контролюючого органу перед початком перевірки особі, що знаходилася за робочим місцем, ОСОБА_4, було вручено копію наказу на проведення фактичної перевірки № 740 від 09.08.2016, про що ОСОБА_4 зазначив та розписався в направленнях на перевірку від 09.08.2016 № 1115 та № 1116. (а.с. 91-92).

На вимогу посадових осіб податкового органу ОСОБА_4 надав цивільно-правовий договір від 01.07.2016, укладений із ОСОБА_3, про взяття ОСОБА_4 на роботу бармена з 01.07.2016 по 30.09.2016. (а.с. 90).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 є особою, що фактично проводив розрахункові операції, оскільки ним підписано акт перевірки від 15.08.2016 №279/40/НОМЕР_2 (а.с. 87-88), опис алкогольних напоїв або тютюнових виробів реалізованих без ліцензії до акту перевірки (а.с. 89), опис алкогольних напоїв, що знаходяться на місці здійснення господарської діяльності (а.с. 93, 100-101). Окрім того, ОСОБА_4 під час перевірки надавав та засвідчував копії видаткових накладних ОСОБА_3 (а.с.94-99), приходив 15.08.2016 року до Бердичівського податкового органу для підписання документів перевірки (а.с.142).

Зазначені обставини підтверджені і показами свідка ОСОБА_4, допитаного судом та представника відповідача ОСОБА_5, яка здійснювала перевірку приватного підприємця.

Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача про дострокове розірвання цивільно-правового договору позивача з ОСОБА_4 з 28.07.2016 року та укладення договору доручення № б/н з ОСОБА_6, оскільки зазначені документи не узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, з"явились лише під час розгляду справи в суді (а.с.25). Окрім того, станом на час перевірки в кафе знаходився саме ОСОБА_4, який мав чинний цивільно-правовий договір. Так само, при підписанні акту перевірки в приміщенні податкового органу, ОСОБА_4 не посилався на обставини розірвання договору.

Так само, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що ОСОБА_4 не має жодного відношення до здійснення ФОП ОСОБА_3 господарської діяльності, оскільки в даному приміщенні господарську діяльність здійснює і ОСОБА_6 Доказів на підтвердження зазначеної обставини представник апелянта не надав. Проте, такі доводи спростовуються тим, що під час перевірки ОСОБА_4 надавав та засвідчував копії видаткових накладних саме ОСОБА_3 (а.с.94-99).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов вірного висновку, що на момент проведення перевірки ОСОБА_4 були надані необхідні та достатні документи та вчинені усі дії на підтвердження того, що він працює барменом у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" та допускає посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

У зв"язку з тим, що судом встановлено факт допуску до проведення перевірки, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про проведення фактичної перевірки від 09.08.2016 року № 740 та визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо проведення фактичної перевірки та щодо складення акта фактичної перевірки не підлягають задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24.12.2010 р. у справі № 21-25а10, згідно яких платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні позову в названій частині.

Доводи апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави, визначені ст.202 КАС України, для скасування судового рішення в названій частині відсутні.

Так само, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області в щодо скасування судового рішення в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005564000 від 29.08.2016, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23070,00 грн. за порушення пункту 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР.

Відповідно до п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Водночас, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не були враховані положення абзацу 2 пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, згідно яких такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 13-16) та виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 24 та на звороті), фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є платником єдиного внеску, реєстраційний номер платника єдиного внеску 25119471/06253 (а.с. 15).

Посилання податкового органу на правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 11.06.2013 у справі № 21-147а13 є помилковими, оскільки правові висновки стосувалися правовідносин, які мали місце в 2009 році. В той час, як в пункт 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР внесені зміни відповідно до ЗУ від 01.07.2015 № 569-VIII, згідно яких ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснення продажу лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, є обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від № 0005564000 від 29.08.2016 не відповідає положенням чинного законодавства та є протиправним.

Доводи апеляційної скарги податкового органу зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення в названій частині відсутні.

Разом з тим, судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0005554000 від 29.08.2016 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000,00 грн. за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР не оскаржується, а тому відповідно до ст.195 КАС України не є предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Посилання представника позивача на те, що суд апеляційної інстанції може вийти за межі апеляційної скарги та вирішити питання щодо законності та обгрунтованості судового рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000,00 грн. за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги Суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Отже, вказана правова норма передбачає право суду виходу за межі доводів апеляційної скарги, а не вимог особи, яка подає апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, подана апеляційна скарга не містить вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 0005554000 від 29.08.2016 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000,00 грн.

Та обставина, що зазначена вимога, на думку представника позивача, є похідною від задоволення вимог апеляційної скарги про скасування постанови в частині відмови у задоволенні позову щодо про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про проведення фактичної перевірки від 09.08.2016 року № 740 та визнання протиправними дії щодо проведення фактичної перевірки, складання акта фактичної перевірки, не є підставою для перегляду в суді апеляційної інстанції за вказаною апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" січня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "31" березня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області вул.Юрка Тютюнника, 7,м.Житомир,10003

4-Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області вул.Б.Хмельницького,24 А,м.Бердичів,Житомирська область,13113

5- представнику позивача: ОСОБА_7 - АДРЕСА_3 - ,