Ухвала суду № 65665945, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Київ К/800/2325/16

К/800/3217/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Одеського міського голови ОСОБА_4, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди,

за касаційними скаргами Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Одеського міського голови на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, про: визнання протиправним та скасування розпорядження Одеського міського голови від 1 квітня 2015 року № 376-к; поновлення та переведення на посаду заступника директора департаменту - начальника управління державних адміністративних послуг - адміністратора департаменту надання адміністративних послуг з 7 квітня 2015 року; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 200000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, прийнято нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Одеського міського голови від 1 квітня 2015 року №376-к. Стягнуто з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на користь ОСОБА_3 відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 22 878,77 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Одеським міським головою не було порушено прав позивача при прийнятті оскаржуваного розпорядження від 1 квітня 2015 року №376-к, оскільки новостворена посада заступника директора Департаменту-начальника управління державних адміністративних послуг-адміністратора передбачала нові кваліфікаційні вимоги до цієї посади, яким ОСОБА_3 не відповідала, а інші посади їй не було запропоновано у зв'язку із відсутністю наявних вакантних посад.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилався на те, що розпорядження Одеського міського голови від 1 квітня 2015 року №376-к прийнято із порушенням пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу не були запропоновані всі наявні вакантні посади, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації та які, станом на 7 квітня 2015 року, були наявні у штатному розписі відповідача.

Разом з тим, дійшовши висновку про протиправність звільнення позивача, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині поновлення на роботі, мотивуючи тим, що посада заступника директора департаменту - начальника управління державних адміністративних послуг - адміністратора департаменту надання адміністративних послуг є іншою ніж та, яку обіймала позивач до звільнення та вимагає наявності у претендента на її зайняття закінченої післядипломної освіти у сфері управління: магістр державного управління або магістр державної служби за відповідною спеціалізацією.

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційних скарг з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що 30 січня 2015 року начальником управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради прийнято наказ №6 «Про затвердження структури управління та внесення змін до штатного розпису», відповідно до якого в управлінні змінюється організація праці та здійснюється перерозподіл обов'язків посадових осіб управління. Так, зокрема, із структури управління виводилась посада, яку обіймала ОСОБА_3, заступника начальника управління-адміністратора, а функціональні обов'язки заступника начальника управління та обов'язки начальника новоствореного структурного підрозділу - міського відділу державних адміністративних послуг поєднувались.

Посада, що вводилась вимагала наявності у претендента на її зайняття закінченої післядипломної освіти у сфері управління: магістр державного управління або магістр державної служби за відповідною спеціалізацією.

Як встановлено судами, ОСОБА_3 не відповідала за кваліфікацією створеній посаді.

Рішенням Одеської міської ради від 25 лютого 2015 року №6268-VI змінено найменування управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради на Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, а також затверджено положення про Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради, у зв'язку зі зміною статусу управління та значним розширенням функцій, а також суттєвою зміною основних завдань управління, виникла необхідність у перерозподілі посадових обов'язків працівників та внесенні змін до наказу від 30 січня 2015 року №6, які були внесені наказом від 7 квітня 2015 року №24 та затверджено структуру Департаменту.

6 лютого 2015 року ОСОБА_3 під підпис попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП).

Розпорядженням міського голови від 1 квітня 2015 року №376 К ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника управління - адміністратора управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради 6 квітня 2015 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП, у зв'язку з реорганізацією структури управління.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 36 КЗпП у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу).

Встановлена законодавством можливість реорганізації (приєднання) державної установи (організації) до іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що реорганізується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічної правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року №2а-237а11.

Частиною другої статті 40 КЗпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Отже, звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що позивачу не було запропоновано інших посад, у зв'язку із відсутністю будь-яких вакантних посад. При цьому, у судовому рішенні, не має посилання на докази які б підтверджували інформацію про відсутність вакантних посад. Висновок про вакантні посади можливо зробити шляхом аналізу штатного розпису та відповідної довідки з місця роботи.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що станом на 7 квітня 2015 року у Департаменті були наявні вакантні посади та в порушення норм трудового законодавства не пропонувалися позивачу.

Однак колегія суддів зазначає, що станом на вказану дату між позивачем та відповідачем припинено трудові відносини, оскільки ОСОБА_3 звільнено 6 квітня 2015 року.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій слід визнати такими, що ухвалені на неповно з'ясованих обставинах справи, які мають важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Крім того, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості поновлення позивача на новій посаді є правильним, однак, в силу частини 1 статті 235 КЗпП, працівник, у разі незаконного звільнення має бути поновлений на попередній роботі, тобто на посаді з якого його було звільнено.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Одеського міського голови задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман