Рішення № 65665935, 27.03.2017, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/182/17

Провадження № 2/626/213/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

27.03.2017 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Дудченко В.О.

при секретарі Зінченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання договору недійсним та стягнення сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання договору недійсним та стягнення сплачених коштів.

В позовній заяві в підтвердження позовних вимог позивач зазначив, що 18.11.2016 року ОСОБА_1 уклав Договір фінансового лізингу № 2106 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ». Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, предметом фінансового лізингу став транспортний засіб марки МТЗ, модель 82.1.26, обємом двигуна 4,75/дизель.

Згідно до п. 1.3. Договору № 2106 від 18.11.2016 року лізингодавець (відповідач) бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність (транспортний засіб МТЗ-82.1.26) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на термін та на умовах, передбачених цим Договором.

На виконання умов договору, знаходячись в м. Кременчуг Полтавської області, позивач 18.11.2016 року здійснив оплату коштів на користь відповідача в сумі 47700,00 грн. (сорок сім тисяч сімсот) - призначення платежукомісія за організацію по договору фінансового лізингу № 2106 від 18.11.2016 року.

Наступного дня ОСОБА_1 не зміг в телефонному режимі звязатися з представником компанії, після чого почав додатково ознайомлюватися з умовами Договору фінансового лізингу № 2106 від 18.11.2016 року, який він уклав з ТОВ «Лізинговою компанією «АВТО ЛАЙФ». Прочитавши в мережі інтернет негативні відгуки про цю компанію та довідавшись, що у неї відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, позивачу стало зле, його було госпіталізовано до Красноградської районної лікарні, а згодом до міста Харкова.

14.12.2016 року донька позивача, маючи від нього довіреність, відповідно до ст. 12 п. 12.1. Договору фінансового лізингу № 2106 від 18.11.2016 року поштовим листом відправила на юридичну адресу відповідача заяву про розірвання договору за власним бажанням та повернення сплачених коштів, продублювавши її зміст факсом, у якій просила ТОВ «Лізингову компанію «АВТО ЛАЙФ» розірвати вище вказаний договір та повернути сплачені кошти на банківський рахунок, відповіді на яку станом на день подачі позову до суду так і не отримала.

У вищезазначеному договорі фінансового лізингу ( п. 12.3. ) зазначено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем лізингодавець повертає сплачені кошти з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання - 20 % від сплаченої суми авансового платежу. У такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається. Окрім того, умовами договору передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем його положень зі стягненням з останнього певних штрафних санкцій, однак таке право у лізингоодержувача умовами договору не передбачено.

Закон України «Про захист прав споживачів»передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору. Цією нормою до несправедливих умов договору віднесено надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, а спірним пунктом договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу комісію за організацію договору, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди споживачеві, а тому зазначена у пункті 12.3. умова договору є несправедливою в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови вище вказаного Договору фінансового лізингу приводять до дисбалансу договірних відносин між сторонами, ставить їх в не рівні умови, чим приводить до порушень чинного законодавства.

Крім того договір фінансового лізингу № 2106 від 18.11.2016 року, укладений між ОСОБА_1 (Лізингоодержувач), як фізичною особою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» (Лізингодавець) не був нотаріально посвідчений.

У ТОВ «Лізингової компанії «АВТО ЛАЙФ» відсутня ліцензія (дозвіл) для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Від представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 до суду 27.03.2017 року надійшла письмова заява, відповідно до якої вона просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшло заперечення на позов, відповідно до якого позов не визнав та просив розгляд справи проводити за його відсутності. В запереченні представник відповідача зазначив, що нотаріальна форма для непрямого лізингу не обовязкова, в Україні не існує ліцензії для непрямого лізингу, при укладенні договору сторони досягли всіх умов, тому вважає, що права позивача не були порушені, а небажання позивача виконувати договірні зобовязання не є підставою для визнання договору недійсним.

Перевіривши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоводенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг"договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістомст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1статті 806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і устатті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку таЗаконом України "Про фінансовий лізинг"(частина 2статті 806 ЦК Українита частина 1статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Відповідно дост. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, відповідно до вказаногоЗакону, фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"визначено поняття фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Тобто, чинним законодавством чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи.

Частиною 1, 2ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", відповідно до спеціальних законів господарська діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Господарською діяльністю в розумінні вказаногоЗаконує будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Так, при підписанні договору позивачу не була представлена наявність ліцензії у ТОВ «ЛК «АВТО ЛАЙФ» для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб. Крім цього, як вбачається з посилань представника відповідача в запереченні до моменту затвердження Кабінетом Міністрів України проекту постанови юридичні особи, що за своїм правовим статусом не є фінансовими установами повинні здійснювати діяльність з надання фінансових послуг відповідно до вимог Положення № 21 «Про надання окремих фінансових послуг юридичними особамисубєктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами» від 22.01.2004 року, згідно якого юридична особа має можливість надавати послуги з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також, зокрема, за наявності довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг, що підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2168/16-8 від 22.03.2016 року виданим ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО». Так, як вбачається з довідки про взяття на облік юридичної особи ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» була взята на облік Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 21 квітня 2016 року. Але наявність цієї довідки не дає підстав відповідачу здійснювати послуги з фінансового лізингу без отримання ліцензії та свідчить про відсутність у відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору фінансового лізингу та є підставою для визнання укладеного договору недійсним, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України від 19.10.2016 року за наслідками розгляду цивільної справи № 6-1551цс16.

Крім того посилання представника відповідача на те, що спірний договір є договором непрямого лізингу, а тому на нього не поширюються вимоги про нотаріальне посвідчення, судом до уваги не приймаються, оскільки діюча на момент укладення спірного договору редакціяЗакону України «Про фінансовий лізинг»не передбачає наявності такого виду лізингу як непрямий лізинг.

Враховуючи положення зазначених вимог чинного законодавства України суд приходить до висновку, що послуги з фінансового лізингу ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» мало право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідних ліцензій, а, як встановлено судом, станом на дату укладання між сторонами договору фінансового лізингу, відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, у звязку з чим не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність у відповідача статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу унеможливлювало виконання умов договору фінансового лізингу з боку ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ».

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. (ч. 1ст. 227 ЦК України).

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно достатті 628 ЦК України.

Частиною 2ст. 806 ЦК Українипередбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідност. 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установленихЦивільним кодексом УкраїнитаЗаконом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до п.8Постанови КМУ від 7 вересня 1998 року №1388державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідченні підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема договір фінансового лізингу.

Таким чином, умовою досягнення мети договору фінансового лізингу сторонами, є сплата лізингоодержувачем лізингових платежів та отримання предмету фінансового лізингу у власність. Така процедура може бути реалізована лізингоодержувачем лише після державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу на підставі заяви власника у порядку, визначеномуПостановою КМУ від 7 вересня 1998 року №1388,тобто на підставі угоди, до форми укладення якої розповсюджується вимога щодо нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином договір фінансового лізингу №2106 від 18.11.2016 року, є нікчемним з підстав визначених положеннями ч.1ст. 220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 по справі№ 6-2766цс15, яка відповідно до положень ст. 360-уЦПК Україниє обовязковою для застосування при розгляді аналогічних справ.

З наведених вище підстав, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на можливість укладення договору фінансового лізингу без дотримання нотаріальної форми та за відсутності ліцензії у лізингодавця необхідної для укладання договору фінансового лізингу №2106 від 18.11.2016 року

Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача про невідповідність положень спірного договору лізингу нормам ст. 18 «Про захист прав споживачів» , яка містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шостастатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другійстатті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Таким чином, умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьоюстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

У п. 12.3 договору фінансового лізингу №2106 від 18.11.2016 року зазначено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем лізингодавець повертає сплачені кошти з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання - 20 % від сплаченої суми авансового платежу. У такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору. Цією нормою до несправедливих умов договору віднесено надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, а спірним пунктом договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу комісію за організацію договору, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди споживачеві, а тому зазначена у пункті 12.3 умова договору є несправедливою в розумінністатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 по справі№ 6-1551цс16, яка відповідно до положень ст. 360-уЦПК Україниє обовязковою для застосування при розгляді аналогічних справ

Виходячи з викладеного, договір фінансового лізингу №2106 від 18.11.2016 року є несправедливим, у звязку з чим підлягає визнанню недійсним, а кошти, сплачені позивачем по даному договору лізингу, підлягають поверненню йому у повному обсязі.

Доводи, викладені представником відповідача у письмових запереченнях, вказаних висновків не спростовують, а тому до уваги судом не приймаються. В той же час, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються зібраними по справі доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3ст. 88 ЦПК Україниякщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Матеріали справи свідчать, що позивач по справі звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», в звязку з цим з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 640 грн.

Керуючись ст. 16 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати Договір фінансового лізингу № 2106 від 18.11.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинговою компанією «АВТО ЛАЙФ», код ЄДРПОУ 40352937 - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ», код ЄДРПОУ 40352937, юридична адреса - вул. Лінійна, б. 17, оф. 107, м. Київ, 03038 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачені ним кошти за Договором фінансового лізингу № 2106 від 18.11.2016 року, у розмірі 47700,00 (сорок сім тисяч сімсот) грн.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ», код ЄДРПОУ 40352937, юридична адреса - вул. Лінійна, б. 17, оф. 107, м. Київ, 03038 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) 00 грн. на р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; Код банку отримувача: 820019.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя