Ухвала суду № 65663733, 29.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/3613/14-ц Номер провадження 22-ц/786/834/17Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Панченка О.О., Прядкіної О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2014 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №PLAWGA0000000001 від 22.08.2008 р. в розмірі 12590 доларів США , що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.11.2013 р. складає 100597,40 грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 44,00 кв.м., житловою площею 28.10 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу за ціною визначеною експертом на день продажу вказаного предмету іпотеки № PLAWGA0000000001 від 26.08.2008 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_3 із квартири за адресою АДРЕСА_1.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 22.08.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № PLAWGA0000000001, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 15229,03 дол. США зі сплатою 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.08.2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 26.08.2008 року уклали договір іпотеки № PLAWGA0000000001, згідно з яким відповідач передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру загальною площею 44.00 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки сторони визначили в сумі 193752 грн.

В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору станом на 07.11.2013 року утворилась заборгованість в сумі 12590,41 дол. США, яка складається з :

- 10053,47 дол. США заборгованість за кредитом,

- 1164,95 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 294,16 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом,

- 448,49 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,

- 31,29 дол. США штраф (фіксована частина),

- 598,05 дол. США штраф ( процентна складова).

Звертаючись до суду з позовом, банк просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 12590,41 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, та виселити зі спірної квартири всіх осіб.

Ухвалюючи рішення, суд вірно застосував норми права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема положення ст.33 ЗУ «Про іпотеку», якою передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням зверненням стягнення на предмет іпотеки

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Так, матеріалами справи підтверджується надання банком ОСОБА_3 кредиту в розмірі 15229,03 дол. США на споживчі цілі.

Факт порушення зобов'язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 2558,75 дол. США та стало підставою для звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідач ОСОБА_3 не заперечує, жодних доказів на спростування обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги, суду не надав.

Сам розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами заочного розгляду і після відмови суду переглянути заочне рішення за правилами ст. 231 ЦПК України, відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом на апеляційне оскарження, тобто фактично погодився з судовим рішенням.

Згідно акту державного виконавця від 10.01.2015 року зазначене рішення суду виконано в самостійному порядку, шляхом виселення ОСОБА_3 зі спірної квартири та звільнення приміщення від боржника та його майна. Також звільнення квартири здійснила дружина - ОСОБА_2, після чого банком як стягувачем було здійснено заміну замків квартири.

Таким чином, майже через два роки після виконання судового рішення, дружина боржника ОСОБА_2 в порядку ст. 292 ЦПК України подала апеляційну скаргу, в кій поставила питання про скасування судового рішення як такого, що порушує її права, оскільки іпотечна квартира як набута подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю останніх, проте вона, як співвласник, не була залучена до розгляду справи.

Одночасно, звертає увагу на те, що позивач не надав відповідачу інше постійне жиле приміщення, що свідчить про невірне застосування судом першої інстанції вимог ст.109 ЖК України, оскільки предмет іпотеки не придбавався за кредитні кошти.

Відхиляючи зазначені доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що сам по собі статус квартири, яка є предметом іпотеки та належить подружжю на праві спільної сумісної власності не позбавляє банк як іпотекодержателя скористатись наданим ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» правом та здійснити задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому правова природа придбаного подружжям майна не змінюється.

Враховуючи, що банком було доведено факт порушення відповідачем свого основного зобов'язання та підтверджено відповідний розмір заборгованості за кредитом, суд обґрунтовано задовольнив вимоги в цій частині.

Разом з цим, колегія суддів позбавлена дати відповідну правову оцінку висновкам суду в частині дотримання вимог ст. 109 ЖК України, оскільки вони не зачіпляють безпосередньо права та інтереси апелянта, стосовно якої суд не вирішував питання про її виселення з іпотечної квартири чи зняття з реєстраційного обліку, тоді, коли сам відповідач зазначене судове рішення не оскаржував, натомість погодився з ним та добровільно виконав.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що законом не передбачено на стадії апеляційного розгляду вирішення питань про залучення до участі в справі нових учасників процесу і те що апелянт як співвласник майна, яке є предметом іпотеки не була залучена місцевим судом до розгляду справи - на даний час процесуального значення в якості підстави для скасування судового рішення - не має.

Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для скасування судового рішення саме з підстав, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_2

Керуючись ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Обідіна О.І.