Ухвала суду № 65663672, 21.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/12215/15-к Номер провадження 11-кп/786/15/17Головуючий у 1-й інстанції Савченко А. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія:ч.3 ст.368 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Герасименко В.М.

суддів Костенка В.Г., Гонтар А.А.

з секретарем Костюченко М.В.

з участю прокурора Бойка В.В.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015170000000224, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 із змінами та доповненнями, прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, неодруженого, не судимого, засуджено:

-за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в правоохоронних органах на два роки з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна та з спеціальною конфіскацією майна.

Згідно з ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_3 спеціального звання лейтенант міліції.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1845 грн. судових витрат.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що будучи наказами начальника УМВС України в Полтавській області № 267 о/с від 25 травня 2015 року та № 290 о/с від 5 червня 2015 року призначеним на посаду слідчого, слідчого відділення Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області, займаючи відповідальне становище та будучи відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України уповноваженим проводити слідчі дії, доручати проведення слідчих дій відповідним оперативним підрозділам, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК України.

Відповідно до посадових обовязків слідчого СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, яка затверджена першим заступником начальника СВ Киї вського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 8 червня 2015 року, обвинувачений ОСОБА_3 забезпечував повне, всебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків та зобовязаний не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його обєктивності та неупередженості.

3 червня 2015 року ОСОБА_3 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170020000995 від 28 травня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, потерпілим у якому визнано ОСОБА_5

Діючи умисно, всупереч своїм посадовим обовязкам, обвинувачений ОСОБА_3 11 червня 2015 року під час ініційованої ним зустрічі з ОСОБА_5 в ресторані «Автогриль мисливець Полтава», що по вул. Київське Шосе, 74-б в м. Полтаві, заявив останньому вимогу про надання неправомірної вигоди у вигляді грошей в сумі від 5000 до 10000 грн. за здійснення всебічного, повного досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні, висловивши застереження про його закриття без проведення слідчих дій у разі ненадання грошових коштів.

Після вищевказаної зустрічі, упродовж червня-липня 2015 року, обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово телефонував потерпілому ОСОБА_5 та попереджував його про закриття кримінального провадження у разі ненадання грошових коштів, які він вимагав.

13 липня 2015 року, приблизно о 12 год., обвинувачений ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, перебуваючи в автомобілі НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, на автомобільній стоянці ресторану «Автогриль мисливець Полтава», що по вул. Київське Шосе, 74-б в м. Полтаві, шляхом вимагання, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошей в сумі 7000 грн., які останній особисто передав на вимогу ОСОБА_3 за здійснення всебічного, повного досудового розслідування (проведення слідчих дій) у кримінальному провадженні № 12015170020000995 від 28 травня 2015 року, в якій він визнаний потерпілим. Зразу ж після одержання неправомірної вигоди обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів та у нього було вилучено неправомірну вигоду в сумі 7000 грн.

Не погоджуючись з вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2015 року, до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулись прокурор відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3

В апеляційній скарзі із доповненнями та змінами обвинувачений просить вирок суду скасувати, а провадження в кримінальному провадженні щодо нього закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

В обґрунтування змінених апеляційних вимог вказує на відсутність в матеріалах кримінального провадження витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що залишилося поза увагою суду. Вважає, що суд першої інстанції при обґрунтуванні доведеності вини обвинуваченого безпідставно послався у вироку на показання потерпілого надані ним під час слідчого експерименту, оскільки ця слідча дія, на думку апелянта, проведена з істотним порушенням його прав та без його, як підозрюваного, присутності, всупереч положень КПК. Окрім того, зазначає, що негласні слідчі (розшукові) дії у виді аудіо-, відео контролю особи проведені з порушенням вимог КПК, оскільки процесуальним керівником прокурором прокуратури Полтавської області не приймалось рішення (окрема постанова) в порядку ст.251 КПК України про проведення такої негласної слідчої дії як контроль за вчиненням злочину із застереженнями недопущення провокування особи на вчинення злочину.

В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в правоохоронних органах на 2 роки з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна та з спеціальною конфіскацією майна з позбавленням спеціального звання лейтенанта міліції.

Зазначає, що судом не враховано відсутність обставин, які б помякшували покарання обвинуваченого, а також, що ОСОБА_3, одержавши розмір неправомірної вигоди, вчинив тяжкий злочин, будучи особою, яка займає відповідальне становище, свою вину не визнав та щиро не розкаявся.

Вважає, що постановлений вирок є незаконним, призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, являється занадто мяким, а тому вирок підлягає скасуванню.

Крім того, прокурор заявив клопотання про звернення в дохід держави грошових коштів в сумі 48720 грн., які внесені в якості застави за обвинуваченого ОСОБА_3

Вказує, що ОСОБА_3 не виконав обовязки, покладені на нього ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15.07.2015 року. Не повідомив слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, про виїзд з населеного пункту м. Полтави до м. Харкова, в якому обвинувачений перебував без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_2, які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями з підстав в ній зазначених, прохали вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_3 скасувати, а провадження в справі закрити, відповідно, відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, прокурора, який подану ним апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та прохав постановити щодо ОСОБА_3 новий вирок в обсязі обвинувачення, пропонованому прокурором, перевіривши доводи апеляційних скаргта матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що його вина не ґрунтується на доказах, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, даними ними в суді першої інстанції, даними протоколів за результатами оперативно-розшукових заходів від 27.08.2015, 28.08.2015 року, даними протоколів огляду грошових купюр від 13.07.2015 року та обшуку від 13.07.201 року.

Зокрема,показаннями свідка ОСОБА_5 про те,що обвинувачений ОСОБА_3, якому, як слідчому, було доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, де він, свідок, визнаний потерпілим, вимагав в нього незаконну винагороду з метою проведення якісного розслідування кримінального провадження та за проведення певних слідчих дій, зазначивши, що в разі ненадання грошових коштів ОСОБА_3 закриє кримінальне провадження, не захистивши таким чином його прав, як потерпілої особи від злочину: він повідомив про це до правоохоронних органів і 13 липня 2015 року в належному йому автомобілі на стоянці ресторану «Автогриль мисливець Полтава» він передав ОСОБА_3 7000грн. незаконної винагороди.

Як пояснили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7вони були понятими при огляді грошей та поміченні двох з купюр спеціальним препаратом в приміщенні СБУ та їх вилученні при затриманні ОСОБА_3

Даними протоколів огляду та вручення ОСОБА_5 грошових купюр та обшуку,а також висновку судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №8070 від 02.09.2015 року підтверджено,що грошові кошти,які були оброблені спеціальними хімічними речовинами в приміщенні СБУ, вилучені у обвинуваченого ОСОБА_3

Відповідно до даних протоколів за результатами здійснення негласної слідчої(розшукової) дії щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вбачається, що 13.07.2015 року під час зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 про необхідність передачі йому 7000 грн. неправомірної вигоди за розслідування кримінального провадження та встановлено факт одержання ОСОБА_3 вказаної суми.

В ході апеляційного розгляду сторона захисту зауважувала, що протоколи за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій є недопустимими доказами та, відповідно, безпідставно судом першої інстанції прийнято до уваги при винесенні вироку з огляду на їх проведення з порушенням вимог КПК, оскільки процесуальним керівником прокурором прокуратури Полтавської області не приймалось рішення (окрема постанова) в порядку ст.251 КПК України про проведення такої негласної слідчої дії як контроль за вчиненням злочину.

Такі доводи сторони захисту колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що негласні слідчі (розшукові) дії у виді аудіо-, відео контролю особи, згідно положень ст.260 КПК України, проведені у відповідності з вимогами КПК, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області і ці обставини ніким з учасників судового розгляду не оспорювалися. Стосовно відсутності в матеріалах провадження постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, то як вбачається з тих же матеріалів кримінального провадження, рішення про проведення такого заходу і не приймалося.

Безпідставним є ствердження сторони захисту і про безпідставне послання судом у вироку на показання потерпілого надані ним під час слідчого експерименту, оскільки ця слідча дія проведена без участі обвинуваченого, всупереч положень КПК, що порушує його права.

Так, положеннями ст.240 КПК України визначено, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. При цьому положення зазначеної статті не передбачають обовязкової участі підозрюваного чи обвинуваченого в разі його проведення з іншими учасниками кримінального провадження.

Всупереч тверджень сторони захисту, міститься в матеріалах кримінального провадження й інформація щодо дати внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію, що підтверджується і даними витягу з ЄРДР.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, наведені у вироку суду докази на підтвердження вини обвинуваченого належним чином перевірені судом, узгоджуються між собою, добуті без будь-яких порушень кримінального процесуального законодавства, тому апеляційна скарга обвинуваченого є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Безпідставною є і апеляційна скарга прокурора щодо мякості призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 вироком суду покарання.

Так, покарання обвинуваченому призначено із врахуванням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу обвинуваченого, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави задоволенню не підлягає, оскільки таке клопотання подано до суду з порушенням вимог ч.9 ст.182 КПК України, що перешкоджає його розгляду відповідно до положень закону.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави відмовити.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 24 грудня 2015 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

В звязку з набранням вироком законної сили, ОСОБА_3 взяти під варту з зали суду негайно.

Строк покарання ОСОБА_3 обраховувати з моменту його затримання, зарахувавши в строк покарання перебування його під вартою з 13.07.2015 р. по 17.07.2015 р. з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ :

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9