Ухвала суду № 65661974, 29.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/28090/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Тищенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислав Володимирович, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

28.12.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 02.03.2015 р. № 006-13110-020315 укладеного між ним та ПАТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлено наказом від 16.09.2015р. № 813, зобов'язання відповідача 1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про нього як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 02.03.2015 р. № 006-13110-020315 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування 200000грн.).

Позов обґрунтовано тим, що відповідач 1, посилаючись на положення ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протиправно визнав вказаний договір банківського вокалу нікчемним, внаслідок чого позивач не має можливості отримати грошові кошти за вказаним договором.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2016 р. на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України закрито провадження, оскільки суд вважає, що даний спір підсудний місцевому господарському суду з урахуванням положень ст. 15 ГПК України.

Суд першої інстанції приймаючи рішення у справі зазначив, що враховує правову позицію Верховного суду України, висловлено у постанові від 15.06.2016 р., в якій вказано, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, що такі спіри, які виникають між сторонами, повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Позивач, не погодившись з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2016 р. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що спір виник між суб'єктом владних повноважень в результаті виплат коштів Фондом гарантування вкладів та вкладником банку, внаслідок чого, апелянт вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, судове рішення підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Зокрма, ч.1 вказаної норми передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною 2 вказаної норми передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Стаття 18 КАС України визначає предметну підсудність адміністративних справ.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду у порядку норм КАС України, при цьому послався на правовий висновок Верховного Суду України, проте, колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції передчасним з наступних підстав.

Дійсно, частиною першою статті 244-2 КАС України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду є передчасний оскільки підлягають уточнення обставини у справі, а саме: позов пред'явлено до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислав Володимирович, проте, відповідно до матеріалів справи рішення про нікчемність договору банківського вкладу приймалось 23.09.2015р., до прийняття НБУ Постанови від 02.10.2015р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Дельта Банк», тобто до початку процедури ліквідації банку.

Вказане свідчить, що рішення про нікчемність угоди приймалося під час керування Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністраціїї в АТ "Дельта Банк", а не Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 02.03.2015 р. № 006-13110-020315 укладеного між ним та ПАТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлено наказом від 16.09.2015р. № 813, проте вказаний наказ від 16.09.2015р. у матеріалах справи відсутній. При цьому в матеріалах справи є лише лист зовсім іншої особи - представника АТ «Дельта Банк» ОСОБА_5 від 23.09.2016р. № 8821/640, яким повідомлено позивача про нікчемність договору банківського вкладу (а.с.17).

Відповідно до норм ст.159 КАС України обставини у справі підлягають уточненню та з'ясуванню.

Отже, суду першої інстанції необхідно з'ясувати обставини у даній справі та отримати відповідні докази у справі на підтвердження тих чи інших обставин.

Внаслідок зазначеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі є передчасним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для її скасування, та направлення справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 31.03.2017р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 202, 204, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 р. - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислав Володимирович, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.