Ухвала суду № 65659573, 01.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/4737/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.

Провадження № 22-ц/778/641/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 26.05.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем був укладений кредитний договір, на підставі якого ОСОБА_3 (на той час - ОСОБА_4М.) був наданий кредит на придбання нерухомості в сумі 95 000 доларів США, терміном до 25.05.2028 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,7 % на рік.

В забезпечення виконання кредитного договору між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем 26.05.2008 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_4 передав в іпотеку ОСОБА_5 належний йому на праві власності жилий будинок № 41 по вул. І.Богуна в м. Запоріжжі.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_5, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

У звязку з тим, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, станом на 15.06.2015 року утворилася заборгованість у загальній сумі 1065237,18 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26.05.2008 року в сумі 1065237,18 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок № 41 по вул. І.Богуна в м. Запоріжжі, що належить відповідачу на праві власності, шляхом визнання за ПАТ «ОСОБА_5 банк» права власності на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки (вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 року № 6-1851 цс 15).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.05.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідачу було надано кредит на придбання нерухомості в сумі 95 000 доларів США, дата повернення кредиту - 25.05.2028 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,7 % річних (а.с. 7-13, 14-15).

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 26.05.2008 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав в іпотеку ОСОБА_5 належний йому на праві власності жилий будинок № 41 по вул. І.Богуна в м. Запоріжжі.

Відповідно до п. 4 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки у разі набуття іпотекодавцем права на таке звернення за вибором іпотекодержателя відбувається: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Звернення стягнення на предмет іпотеки може буди здійснено шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобовязання; іпотечний договір є правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п. 4.4.1 договору) або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі-продажу (п. 4.4.2 договору)(а.с. 16-19).

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_5, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 26-30, 31).

Отже, АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора у вищезазначених зобов'язаннях згідно ст.ст. 512- 514, 516, 517 ЦК України.

13.07.2012 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6, прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 (а.с. 62, 120).

Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, станом на 15.06.2015 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 1065237,18 грн. (а.с. 23).

Як підставно зазначив суд в оскарженому рішенні, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України, слід дійти висновку, що законодавцем визначено три способи задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та два позасудових способи на захист: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. В матеріалах справи відсутні дані про вирішення позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, що передбачено умовами договору іпотеки в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5, у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд правильно послався на те, що оскільки іпотекодержатель своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення зазначеного договору в позасудовому порядку не реалізував, позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушених прав. Так, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог ст.ст. 37, 39 Закону України «Про іпотеку», так і з умов іпотечного договору, укладеного між сторонами. Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, а суд позбавлений можливості самостійно змінити підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог, та не наділений повноваженнями вирішувати питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки це є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи, є повторенням обставин, якими Банк обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

Всі докази та обставини, на які посилається Банк в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, рішення суду відповідає обставинам справи, зазначеній вище в цій ухвалі правовій позиції Верховного Суду України, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_5 у задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду (а.с. 158).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: