Рішення № 65659271, 31.03.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336\5497\16-ц

Пр. 2\336\178\2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Наумова О.О., при секретарі Сергієнко С.О. за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та визнання дійсним правочин з відмови від прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та визнання дійсним правочин з відмови від прийняття спадщини.

В позові зазначає, що його батько ОСОБА_4 загинув в м. Гома Демократичної Республіки Конго 07.09.2007р., що підтверджується записом в книзі реєстрації смерті 10.10.2007р., актовий запис № 5 та виданим Консульським відділом Посольства Російської Федерації в Демократичній ОСОБА_5 свідоцтвом про смерть від 10.10.2007р.

Спадкоємцями першої черги після померлого батька є сини від попередніх шлюбів : ОСОБА_6 та він ОСОБА_1, а також дружина в третьому шлюбі ОСОБА_3.

До складу спадщини входить зокрема квартира АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 04.09.1995р. Шевченківською райадміністрацією.

05.02.2008р. він, в встановлені законодавством строки, подав заяву про прийняття спадщини за законом. Відповідач прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з його батьком на момент відкриття спадщини. Старший син померлого від першого шлюбу, та брат позивача ОСОБА_6, який знаходився на час відкриття спадщини в Ізмаїльському слідчому ізоляторі № 22 ( ІСІ № 22) відмовився від при прийняття спадщини на його користь, про що подавав заяви від 24.01.2008р.,21.02.2008р.,15.04.2008р. Його підпис в зазначених заявах повинен був засвідчити начальник ІСІ № 22, але той відмовив в такому посвідчені підпису. 11 лютого 2008р. під час чергового судового засідання в Іллічівськом місцевому суді Одеської області, його брат публічно висловив бажання написати заяву про відмову від спадщини на його користь, що зафіксовано в протоколі судового засідання по кримінальній справі за звинуваченням брата. 03.09.2008р. його брат ОСОБА_6 помер за невідомих обставин у ІСІ № 22, а тому особисте підтвердження факту відмови від прийняття спадщини на його користь не можливе. А тому просить визнати правочин з відмови від прийняття спадщини його братом ОСОБА_6 на його користь дійсним.

Отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно не може, бо у нього відсутні правовстановлюючі документи на квартиру, яка належала його померлому батькові. Правовстановлюючі документи знаходяться у відповідача, яка не визнає його право на спадок. В звязку з тим, що він не надав до нотаріальної контори оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, державним нотаріусом ОСОБА_7 винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій за № 4067\02-31 від 15.09.2015р. Просить визнати за ним право власності на квартиру 47, яка знаходиться в м. Запоріжжя по вулиці Вороніна в будинку 29, та визнати дійсним правочин з відмови ОСОБА_6 від прийняття спадщини на його користь.

У ході судового слухання справи, позивач надав заяву про зміну предмету позову (а.с.94-97). Відповідно заяви про зміну предмету позову від 21.12.2016р. просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 2\3 частини квартири АДРЕСА_2 та визнати дійсним правочин з відмови ОСОБА_6 від прийняття спадщини на його користь.

У судовому засіданні позивач, позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені як в позовній заяві так і в заяві про зміну предмету позову, просить задовольнити вимоги, викладені в заяві про зміну предмету позову, в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала письмові заперечення на позов ( а.с.78). В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що 07.09.2007р. загинув чоловік відповідача - ОСОБА_4. За життя він не складав заповіту, а тому спадкування здійснюється за законом.

Вона та позивач є спадкоємцями 1 черги. Вона в 6-ти місячний термін звернулася до нотаріальної контори з приводу прийняття спадку після смерті чоловіка, а саме квартири АДРЕСА_3, шляхом подачі заяви. Позивач також звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою. Пятою Запорізькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 17 за 2008рік.

Відносно померлого 03.09.2008р. ОСОБА_6, дії або бажання стосовно прийняття спадку їй невідомі. Заперечує щодо позовних вимог про визнання дійсним правочину з відмови ОСОБА_6 від прийняття спадщини на користь позивача, посилаючись на відсутність доказів того, що ним були вчиненні дії, передбачені діючим законодавством, про надання нотаріусу заяви про відмову в прийняття спадку.

Квартира АДРЕСА_4 належала померлому чоловіку, згідно свідоцтва № 3517 про право власності на житло від 04.09.1995р., видане Шевченківською рай адміністрацією. Шлюб між нею та померлим ОСОБА_4 був укладений 12.04.1995р., а тому вважає, що при приватизації квартири її чоловіком, виникло право спільної сумісної власності подружжя на житло, а отже їй як дружині померлого вже належить 1\2 частина спірного житлового приміщення. Просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до матеріалів справи, наданих доказів, суд встановив, що 07.09.2007р. помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1( а.с. 10,11,83,84).

Після його смерті відкрилася спадщина. Спадковим майном є квартира АДРЕСА_5. Спірна квартира належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва № 3517 від 04.09.1995р., виданого Шевченківською районною адміністрацією.( а.с.87) та підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна ( а.с.17,18).

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦКУ до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст.1261 ЦК України, після померлого, є його дружина ОСОБА_3, відповідач по справі, та його сини від попередніх шлюбів ОСОБА_1, позивач по справі та ОСОБА_6,брат позивача по справі. ( а.с. 13-14,16,85,88,113).

Позивач 05.02.2008р., в встановлений законом строк ( ст.1270 ЦКУ) звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого 07.09.2007р. батька ОСОБА_4 ( а.с.80).

Відповідач 11.01.2008р. також звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка ( а.с.81)

Судом встановлено, що відповідно до наданих позивачем та відповідачем заяв Пятою Запорізькою державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа № 17 за 2008 рік та внесенні данні до Державного Спадкового реєстру про наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_4, померлого 07 вересня 2007 року ( а.с.80-90).

Спадкоємець ОСОБА_6 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після померлого батька, чи відмови від спадщини, відповідно до вимог ст. 1273 ЦК України, та в строки передбачені ст.1270 ЦК України не звертався.

Відповідно до вимог ст.1273 ЦК України, заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Згідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Посилання позивача, що причиною не надання ОСОБА_6 до нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини на користь брата ОСОБА_1 у звязку з відмовою начальника ІСІ № 22 є не переконливими та такими що не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до вимог ст.78 ЗУ «Про нотаріат», в редакції яка діяла станом з 2006р. по 01.10.2008р., засвідчення справжності підпису на документах, було делеговано нотаріусу, посадовій особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів які засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

При цьому пунктом 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 20\5 від 03.03.2004р. та зареєстрованою Міністерством юстиції України 03.03.2004р. за № 283\8882, у редакції станом на 2007-2008р.р., передбачалось, що «письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою».

В матеріалах справи знаходиться копія спадкової справи № 17 за 2008р.,після померлого 07 вересня 2007р. ОСОБА_4 ( а.с.80-90), яка не містить заяви ОСОБА_6, як то передбачалось діючим на той час законодавчими та нормативними актами. Надані позивачем копії заяв від 24.01.2008р.,21.02.2008р. ( а.с.29,30) до Пятої Запорізької державної нотаріальної контори надіслані, як передбачалось нормативними актами, не були. А отже, вважати що спадкоємцем були виконані, передбачені законодавством, дії щодо відмови від прийняття спадщини не можна. Волевиявлення спадкоємця на прийняття спадщини чи відмови від неї повинно було відбуватися у відповідності до вимог діючого законодавства.

Право начальника установи виконання покарань, засвідчувати справжність підпису особи, яка перебуває в такій установі, що прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису у документах, було закріплено змінами до ст.78 та доповненням ст.40-1 Закону України «Про нотаріат» згідно із Законом № 2398-VI від 07.07.2010р.

Суд вважає, що у спадкоємця ОСОБА_6 перешкод для направлення заяви про відмову в прийнятті спадщини на користь позивача, як то передбачено п. 207 Інструкції, не було.

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання відповідача на те, що спірна квартира, яка є спадковим майном, є спільною сумісною власністю подружжя, так як набута одним із подружжям під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, і їй як дружині, у відповідності до ст..61 СК України, належить 1\2 частка спірної квартири, не обґрунтоване.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 приватизував спірну квартиру відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 04.09.1995р.( а.с.87).

Відповідно до ст.ст.1,3,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир державного житлового фонду на користь громадян України, до обєктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.Передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Відповідачем не надано суду належних доказів того, що вона на час приватизації спірної квартири, мешкала разом з своїм чоловіком ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_6, та мала право на приватизацію даного житла. Не надано суду, в обгрунтування своїх заперечень, належно завіреної копії свідоцтва про право власності на частину в спільному майні подружжя.

Крім того, посилання відповідача на вимоги ст. 61 СК України є таким, що не відповідають обставинам справи та вимогам законордавства. Ст.61 СК України була доповненна ч. 5, яка вступила в закону силу 08.02.2011р. та передбачала, що обєктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації. 13.06.2012р. набули законної сили зміни до СК України, якими ч.5 ст.61 СК України- виключена, а ст.57 СК україни доповнена п.п.4,5. Відповідно до ч. 4 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до ЗУ « Про приватизацію державного житлового фонду».

Отже, виходячи з принципу дії норм в часі, спірна квартира була приватизована спадкодавцем до внесення змін до ст. 61 СК України, а тому не може розглядатися,як спільна сумісна власність подружжя.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Враховуючи надані до матеріалів справи докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання за ним право власності в порядку спадкування за законом на частину квартири АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_4, який помер 07.09.2007р. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. Він, відповідно до вимог законодавства, своєчасно звернувся із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, яка належить йому як спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його, як спадкоємця, права на спадщину.

Законом України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюстиції України від 22.02.2012р. № 296\5, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Спадкоємцем, позивачем по справі, належні правовстановлюючі документи, нотаріусу надані не були.

Державним нотаріусом Пятої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 15.09.2014р. видана Постанова про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на імя позивача після померлого 07.09.2007р. батька ОСОБА_4, що складається з квартири АДРЕСА_7, в звязку з ненаданням спадкоємцем правовстановлюючого документа на квартиру.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїм Листом від 16.05.2013р. № 24-753\0\4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» надав розяснення, що діючим законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування". Отже, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, позивач має право на відшкодування судових витрат. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зясовані у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.1216-1278 ЦК України, ст.ст. 6,8,88,208,209,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку квартири та визнання дійсним правочину з відмови від прийняття спадщини - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом, після померлого 07 вересня 2007р. ОСОБА_4, на 1\2 частину квартири АДРЕСА_8.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати повязані з сплатою судового збору у розмірі 1998,11 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Наумов