Рішення № 65657648, 29.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/608/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Мумига І. М.

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Потапенка В.І., Франко В.А.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони уклали із відповідачем 26.06.2013 року договір позики, за умовами якого відповідач отримав від позивачів 9800 грн., що на момент отримання позики еквівалентно 1200 доларів США та взяв на себе обов'язок повернути суму позики відповідно до еквіваленту 1200 дол. США на дату повернення позики до 26.10.2013 року.

Позивачі зазначили, що відповідач не виконує зобов'язання, кошти не повертає. Просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 37845,34 грн., що еквівалентно за курсом НБУ 1476 доларів США та на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 37845,34 грн., що еквівалентно за курсом НБУ 1476 доларів США.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2017 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_2, в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржувала.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що 26.06.2013 року ОСОБА_4 взяв в борг у позивачів - 9 800 грн., що на момент отримання позики було еквівалентно - 1 200 дол. США та зобов'язався повернути борг до 26.10.2013 року, на підтвердження чого відповідачем власноруч було підписано договір позики та написано розписку, копії яких знаходиться в матеріалах справи (а.с.4-6).

По завершенню строку, зазначеного в Договорі позики та розписці, відповідач суму коштів в розмірі - 9 800,00 грн. не повернув.

Пунктом 5.1 Договору позики від 26.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3, передбачено, що позичальник приймає на себе зобов'язання повернути суму позики відповідно до еквіваленту до дол.. США, передбаченому п.3.1. даного Договору по курсу НБУ на дату повернення позики. В цьому ж пункті датою повернення всієї суми отриманої позики встановлено 26.10.2013 року.

Відповідно до офіційного курсу НБУ вартість одного долару США, станом на 26.10.2013 року складає 7,993 гривні. Отже на дату повернення позики 26.10.2013 року сума боргу позики, еквівалентної 1 200 доларів США, становить 9 591,60 грн.

Відповідно до п. 7.1. укладеного Договору позики за порушення строку повернення позики, передбаченого пунктом 5.1. даного Договору позичальник сплачує на користь кредитора пеню у розмірі 0,4 % від суми позики за кожен день прострочення.

В п. 10.2 Договору позики зазначено, що у випадках непередбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ст. 533 ЦПК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.

Відповідно до ст. 259 ЦК України збільшення позовної давності здійснюється на підставі укладеного та підписаного сторонами договору.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином.

Діючим законодавством, зокрема ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначений родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається зі ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів, кожний із кредиторів має право вимагати виконання у рівній частці.

Суд першої інстанції зазначив, що договором позики не передбачено збільшення строку позовної давності, представником відповідача надано, заяву про застосування строку позовної давності, щодо вимоги про стягнення пені, терміном в один рік, тому розмір пені з 27.10.2015 року по день подачі позову 27.10.2016 року становить 14 308.00 грн. (сума боргу 9 800 грн. х 0,4 % пені = 39.20 грн. пені в день х 365 днів прострочення).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сума стягнення з ОСОБА_4 за договором позики на користь позивачів становить: борг 9 800.00 грн. + пеня 14 308.00 грн., а всього 24 108.00 грн. Відтак стягнення боргу позивачам в частці становить по 4 900.00 грн., пені по 7 154.00 грн. кожному.

Проте погодитись з висновком суду першої інстанції в повному обсязі неможливо.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається , що предметом судового розгляду є правовідносини, які виникли з договору позики.

26.06.2013 року ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_2 і ОСОБА_3, 9 800 грн., що на момент отримання позики було еквівалентно 1 200 доларів США та зобов'язався повернути зазначений борг до 26.10.2013 року.

Дійсність договору сторонами не оспорюється.

Суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини по справі в частині , що відповідач не виконує зобов'язання по договору позики і стягненню підлягає сума позики, та пеня у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань із застосуванням строків позовної давності (ч.2 п.1.ст.. 258 ЦК України)

Однак суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що сума позики яка підлягає стягненню на користь позивачів, становить - 9800.00 грн.

Також суд першої інстанції помилково визначився із сумою пені, яка підлягає сплаті у випадку порушення строку повернення позики.( п.7.1. договору).

Відповідно до пунктом 5.1 Договору позики від 26.06.2013 року, передбачено, що позичальник зобов'язується повернути суму позики відповідно до еквіваленту до дол.. США, передбаченому п.3.1. даного Договору по курсу НБУ на дату повернення позики.

По завершенню строку, зазначеного в Договорі позики , відповідач суму коштів в розмірі - 9 800,00 грн. не повернув.

Відповідно статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачі звернулись до суду з позовом за захистом порушеного права - 27.10.2016 року і просили суд стягнути з відповідача грошові суми, пов'язані з неповерненням позики, виходячи з розрахунку на день подання позову.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 25.10.2016 року, Національним банком України встановлено офіційний курс долара США до гривні ( 100 дол. США = 2564,0480грн.).

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що станом на час звернення позивачів до суду з позовом , розмір позики який підлягає поверненню , приймаючи до уваги п. п.3.1, 5.1 договору, становить 30768, 56 грн. (1200 дол. США х 25,65 грн. = 30768, 57).

Відповідно до п. 7.1. укладеного Договору позики, за порушення строку повернення позики, передбаченого пунктом 5.1. даного Договору позичальник сплачує на користь кредитора пеню у розмірі 0,4 % від суми позики за кожен день прострочення.

Сума пені, яка підлягає стягненню відповідно до п.7.1 договору позики, враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності в один рік в частині стягнення пені , становить станом на 25.10.2016 року - 44922,11 грн. (30768, 57 грн. х 0,4% х365дн.)

Колегія суддів дійшла висновку, приймаючи до уваги встановлені обставини по справі зокрема, що позивачі в позовній заяві просили стягнути з відповідача суму боргу в рівних частина кожному , то відповідно на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість по сумі позики в розмірі 15384,28 грн. (30768,57грн. :2), що еквівалентно за курсом НБУ 600 доларів США та суму пені в розмірі 22461.06 грн.( 44922грн. :2). всього 37 845,34 грн.

В частині стягнення заборгованості по сумі позики на користь ОСОБА_3 рішення суду не переглядалось оскільки не оскаржувалось.

Приймаючи до уваги встановлені обставини колегія суддів , дійшла висновку , що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі не дав належної оцінки доказам наданим сторонами по справі і ухвалив рішення, яке не ґрунтується на законі.

Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦК України зазначені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2017 року - скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 15 384,28 грн., що еквівалентно за курсом НБУ 600 доларів США та пеню в сумі 22 461,06 грн., а всього - 37 845,34 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот сорок п'ять грн.. 34 коп.)

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 грн.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: