Рішення № 65656990, 27.03.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6695/16-ц

Номер провадження 2/404/730/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого-судді Павелко І.Л.

з секретарем Клоченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, відповідно до якого просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 120 000 грн. та судові витрати в розмірі 1200 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги зменшив ,вказуючи ,що відповідач частково борг погасив і просе стягнути заборгованість за договором позики в розмірі 111432 грн.38 коп. та судові витрати в розмірі 1 114 грн.32 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що 18.04.2009 року відповідач був прийнятий на роботу до позивача на посаду водія, що підтверджується наказом № 38-к від 18.04.2009 року.

12.12.2014 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за згодою сторін,що підтверджується наказом № 45-к від 12.12.2014 року.

Між сторонами в письмові формі укладено договір позики, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 18.08.2014 року та від 28.10.2014 року, які були власноруч підписані відповідачем. Відповідно до вказаного договору позивачем було надано в позику відповідачу грошові кошти в розмірі 120000 грн..

17.04.2015 року позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та повідомлення про вручення був направлений лист № 17/04-1 від 17.04.2015 року з вимогою до відповідача повернути позивачеві протягом 30 днів від дня пред»явлення даної вимоги надані в позику грошові кошти в розмірі 120000 грн.

Вказані кошти відповідачем не були повернуті, хоча лист було отримано 19.04.2015 року, відповідно до повідомлення про вручення.

Представник позивачав судовому засіданні позовпідтримав, просив задовольнити, позовні вимоги зменшив ,вказуючи ,що відповідач частково борг погасив і просе стягнути заборгованість за договором позики в розмірі 111432 грн.38 коп. та судові витрати в розмірі 1 114 грн.32 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав ,зазначивши, що договір позики між сторонами не було укладено, надані видаткові накладні як договір позики слугувати не можуть, в договір позиви був укладений з ОСОБА_2 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Відродження».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 18.04.2009 року відповідач був прийнятий на роботу до позивача на посаду водія, що підтверджується наказом №38-к від 18.04.2009 року.

12.12.2014 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за згодою сторін,що підтверджується наказом № 45-к від 12.12.2014 року.

17.04.2015 року позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та повідомлення про вручення був направлений лист № 17/04-1 від 17.04.2015 року з вимогою до відповідача повернути позивачеві протягом 30 днів від дня пред»явлення даної вимоги надані в позику грошові кошти в розмірі 120000 грн.

Лист було отримано 19.04.2015 року, відповідно до повідомлення про вручення.

Доказів того ,що відповідач в 2014 році укладав із ТОВ «Агрофірма «Відродження» будь-який договору позики та звертався з відповідною заявою до підприємства не надано.

Для укладення договору позики працівник повинен звернутися з письмовою заявою до керівництва підприємства з проханням про надання йому безпроцентної позики та зазначенням мети. Після її розгляду, враховуючи фінансові можливості підприємства,

керівник приймає рішення щодо надання позики або відмови в цьому. В разі позитивного рішення керівника видається наказ по підприємству.

Під час укладення договору позики сторони підприємство та працівник мають досягти згоди щодо всіх його істотних умов, до яких належать: предмет договору, проценти за договором, обов'язки сторін, термін повернення позики,порядок повернення позики, відповідальність за прострочення повернення позики, оподаткування позики та інше.

Надані представником позивача копії наказів № 18 від 15.08.2014 року та №21 від 28.10.2014 року свідчать по тексту про надання позики відповідачу в сумі 100000 грн. та 20000 грн. , але самої заяви відповідача про видачу позики у зазначених сумах та підпису відповідача про ознайомлення з наказами відсутні, що свідчить про відсутність вказаних правовідносин.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01 березня 2013 року було укладено договір позики на суму 120000 грн. термін повернення якого 01 березня 2018 року без нарахування процентів, який нотаріально завірений відповідно належним чином складений.

Відповідно до виписки бухгалтерії ТОВ «Агрофірма «Відродження» по рахунку 3771 ОСОБА_1 погашено по договору позики 16800 грн., залишок складає 103200 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно положень статті 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, при цьому на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов»язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов»язань не допускається.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України позов може бути пред»явлений спільно кількома позивачами, оскільки договір позики укладався між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, то належним відповідачем по справі являється саме ОСОБА_2, а не ТОВ «Агрофірма «Відродження».

Постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Положенням про порядок ведення касових операцій в національній валюті України» затверджено типові форми документів якими оформляються касові операції, відповідно до якого бухгалтер підприємства перевіряє правильність оформлення касових ордерів, їх обґрунтування, виконання записів у касовій книзі і виведеного залишку на кінець дня і проти кожної суми проставляє шифр кореспондуючих рахунків.

Відповідно даного положення, суд приходить до висновку, що касові ордери складено з порушенням чинного законодавства, оскільки в касовому ордері має бути зазначена підстава надання грошових коштів. Жодного наказу про видачу коштів з рахунку підприємства позивачем не надано. Жодного договору між відповідачем та ТОВ «Агрофірма «Відродження» укладено не було.

Крім того доводи представника позивача про те, що договором позики можуть бути інші документи, які не зазначені в договорі , безпідставні, оскільки ст. 1047 ЦК України передбачає форму договору позики. Відповідно до цієї статті, письмова форма договору є обов'язковою в одному з двох наступних випадків: якщо позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми договору, якщо сума договору перевищує в десять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. В разі недотримання письмової форми договору позики у вказаних випадках договір вважається дійсним.

У податковому обліку підприємства видача працівникові позики не відображається, оскільки дана операція не змінює склад доходів і витрат та не є об'єктом обкладення ПДВ (пп. 196.1.5 ПКУ). Основна сума поворотної фінансової допомоги (позики), отриманої працівником, з метою обкладення ПДФО не включається до загального оподатковуваного доходу такого працівника на підставі пп. 165.1.31 ПКУ. Отже, протягом усього строку дії договору позики видана за нього сума грошей не вважається доходом працівника. Однак у випадку, якщо строки повернення суми поворотної фінансової допомоги (позики), передбачені договором, порушуються, то вся неповернена сума позики включається до оподатковуваного доходу працівника і оподатковується ПДФО на загальних підставах за ставками, визначеними п. 167.1 ПКУ.

Відображення операцій з надання позики працівнику в бухгалтерському обліку буде залежати від терміну його погашення. Позики, які будуть-погашені протягом 12-ти місяців, відображаються у складі поточної дебіторської заборгованості на субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами". А позики з більш тривалим терміном погашення класифікуються як довгострокова дебіторська заборгованість і відображаються на субрахунку 183 "Інша дебіторська заборгованість" до тих пір, поки термін погашення позики не стане рівним 12-ти місяців. Тоді заборгованість за позикою перекладається з довгострокової в поточну і відображається кореспонденцією рахунків Дт 377 Кт 183.

Представником позивача наданий податковий розрахунок ТОВ «Агрофірма «Відродження» за 3-й квартал 2014 року де відображена сума 100000 грн., а за 4-й квартал 2014 року відображена сума 20000 грн.

Вказані обставини не можуть слугувати доказом того, що кредит на якому наполягає представник позивача був виданий на законний спосіб, оскільки основного документи як то заяви відповідача на отримання кредиту в 120000 грн. відсутня , а тому всі послідуючі дії позивача в тому числі бухгалтерії на основані на законі.

Позивачем, ТОВ «Агрофірма «Відродження», не надано до суду жодного доказу щодо надання ОСОБА_1 позики.

Між ОСОБА_2 -засновником (директором) ТОВ «Агрофірма «Відродження» та ОСОБА_1 01 березня 2013 року було укладено договір позики на суму 120 000,00 грн. термін повернення якого 01 березня 2018 року без нарахування процентів.

В подальшому, як було пояснено представником відповідача борг відповідача по позиці перенесено з повернення фізичній особі ОСОБА_2 на ТОВ «Агрофірма «Відродження» (засновником та директором якої і являється ОСОБА_2Ф.).

В зв'язку з цими обставинами відповідачем і було підписано видаткові касові ордери від 18.08.2014 року та 28.10.2014 року. Відповідно до виписки бухгалтерії ТОВ «Агрофірма «Відродження» по рахунку 3771 ОСОБА_1 частково погашено по договору, тому залишок складає 111 432,00 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмета спору, відповідача, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що даний спір не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати залишаються по фактично понесених позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 202, 525, 526, 530, 610, 629, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Відродження» про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 111 432 грн. 38 копійок та судового збору в розмірі 1114 грн. 32 коп. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд міста Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда