Ухвала суду № 65656843, 30.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

30 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Чумаченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2016 року,

встановила:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив розірвати шлюб, укладений 14 липня 2001 року між ним та відповідачем ОСОБА_2, а також поділити спільно нажите нерухоме майно.

Позовні вимоги в частині розірвання шлюбу обґрунтовував тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, в сім`ї відбувались постійні сварки, вони не могли дійти згоди під час вирішення важливих питань. Вказані обставини призвели до припинення між ними сімейних відносин, ведення спільного господарства.

Оскільки подальше збереження сім'ї суперечитиме його інтересам та стане на заваді його прагненню змінити своє життя на краще, просив позов задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року позовні вимоги про розірвання шлюбу та поділ майна роз'єднано в окремі самостійні провадження.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2016 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 14 липня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Радянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 260. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Свої доводи мотивує тим, що судове рішення було ухвалено без її належного повідомлення про час та місце розгляду справи та без належного з'ясування фактичних обставин справи та оцінки наданим доказам. Зазначила, що категорично заперечує проти розірвання шлюбу з обставин, що викладені в оскаржуваному рішенні.

В судове засідання сторони повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу суд першої інстанції виходив з того, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження сім'ї є неможливим, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частини 9 та 10 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно ст. 24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно частин 1 та 3 ст. 55 цього Кодексу дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

Згідно частин 3 та 4 ст.56 цього Кодексу кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14 липня 2001 року. Дітей від шлюбу не мають.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення до суду з вказаним позовом слугувало те, що сімейні стосунки з відповідачем були припинені, подальше перебування у шлюбі суперечитиме його інтересам.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач була обізнана про перебування вказаного спору в суді починаючи з 01.10.2015 р. (а.с.15).

Судові засідання по справі неодноразово відкладались, а тому числі у зв'язку з клопотанням відповідача (а.с.27,28). Судові повістки, які направлялись судом за адресою, яка була зазначена відповідачем, повертались до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

За час перебування справи в суді першої інстанції відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження можливості збереження даної сім'ї та подальшого спільного проживання з позивачем. Примушування позивача до збереження шлюбних стосунків суперечить вимогам закону.

З огляду на вказану обставину, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сім'я сторін розпалася, їхнє спільне проживання суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.

Доводів про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які дають підстави для скасування судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи відсутність у сторін морально-правової основи шлюбу, яка ґрунтується на почуттях взаємної поваги та любові, взаємній підтримці та допомозі, враховуючи фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, підстави для надання сторонам строку на примирення відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №761/27101/15-ц

Апеляційне провадження №22-ц/796/3824/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Романишена І.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.