Постанова № 65656807, 22.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2017 рокусправа № П/811/371/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі №П/811/371/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці про скасування наказу в частині, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням змін та уточнень (а.с. 42-43, 151-153, 228-230,240) просив:

- зобов'язати скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці №233 о/с від 14 березня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук Південної залізниці з 6 листопада 2015 року;

- звільнити ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук Південної залізниці з 14 березня 2016 року на підставі п.64 "г" (за скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України та внести зміни до трудової книжки позивача, вказавши дату та підстави звільнення;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України грошові кошти, в тому числі:

- заборгованість по грошовому забезпеченню за час вимушеного прогулу в сумі 23 300,34 грн.;

- заборгованість по грошовому забезпеченню за період з 01.10.2015 року по 06.11.2015 року в сумі 6 963,32 грн.;

- вихідну допомогу при звільненні за скороченням штатів в сумі 51 095,60 грн.;

- матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 5 624,22 грн.;

- допомогу на оздоровлення в сумі 4 524,22 грн.;

- середній заробіток, що виник в зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення;

- компенсацію витрат на проїзд до м. Кіровограда та у зворотному напрямку до м.Кременчука на користь ОСОБА_1 у розмірі 900,00 грн. та на користь представника позивача ОСОБА_2 у розмірі 900,00 грн.;

- компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 28472,62 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року адміністративний позов було задоволено частково. Суд змінив дату звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук Південної залізниці в наказі Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці №233 о/с від 14 березня 2016 року з 6 листопада 2015 року на 14 березня 2016 року. Стягнув з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці на користь позивача:

- заборгованість з грошового забезпечення з 01 жовтня 2015 року по 14 березня 2016 року включно в сумі 29184,96 (двадцять дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири грн. 96 коп.);

- вихідну допомогу при звільненні за скороченням штатів в розмірі 48181,14 грн. (сорок вісім тисяч сто вісімдесят одна грн. 60 коп.).

- середній заробіток, що виник в зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 15 березня 2015 року по 15 листопада 2016 року в розмірі 24310,03 грн. (двадцять чотири тисячі триста десять грн. 03 коп.).

- моральну шкоду у сумі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.).

- витрати на проїзд до м. Кіровограда та у зворотньому напрямку у сумі 242,08 грн..

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, де зазначив, що погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. В судовому засіданні прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідачі були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте своїх представників для участі в судовому засіданні не направили.

Заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з прийняттям нового, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та з 18.07.2011 р. по 06.11.2015р. займав посаду першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук УМВС України на Південній залізниці (а.с.12-16).

На підставі рапорту позивача та листа УМВС України в Полтавській області від 28.09.2015 р. №1/3-3293 УМВС України на Південній залізниці було винесено наказ від 30.09.2015 № 200 о/с, яким підполковника міліції ОСОБА_1 першого заступника начальника лінійного відділу - начальник слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук з 01.10.2015 р. відряджено до УМВС України в Полтавській області (а.с.22).

19.10.2015 року Кременчуцьким міським відділом УМВС України в Полтавській області було видано наказ №304, яким створено комісію для прийому речових доказів, які рахуються за слідчим відділом ЛВ на ст. Кременчук УМВС України на Південній залізниці, до Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області. Контроль за виконанням даного наказу було покладено на позивача (а.с.24).

Відповідач-2 зазначив, що ОСОБА_1 прибув до УМВС України на Південній залізниці для отримання приписів на відрядження до УМВС в Полтавській області 06.11.2015 р., пояснюючи, що раніше прибути за документами не міг, оскільки займався питаннями ліквідації лінійного відділу на станції Кременчук УМВС України на Південній залізниці.

Після надходження запиту з УМВС України в Полтавській області особова справа ОСОБА_1 за вих. № 36/8/1285 дск від 03.09.2015 р. була направлена до УМВС України в Полтавській області (а.с.103-105). В грудні 2015 року до ГУНП в Харківській області з ГУНП в Полтавській області надійшла особова справа ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що останнього не було призначено на службу. З огляду на чинність наказу УМВС України на Південній залізниці від 30.09.2015 р. № 200 о/с, особова справа ОСОБА_1 повторно була направлена до ГУНП в Полтавській області 25.12.2015 р. (а.с.103-105).

15.01.2016р. особову справу позивача повернуто з ГУНП в Полтавській області до Ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці, оскільки станом на 11.01.2016р. він не прибув для подальшого проходження служби до ГУНП в Полтавській області (а.с.103-105).

14.03.2016 за матеріалами службової перевірки, проведеної за фактом неприбуття ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до УМВС України в Полтавській області, складено висновок (а.с.119-120).

14.03.2016 видано наказ УМВС України на Південній залізниці від 14.03.2016 р. № 233 о/с, яким скасовано наказ УМВС України на Південній залізниці від 30.09.2015р. № 200 о/с в частині відрядження позивача до УМВС України в Полтавській області та звільнено ОСОБА_1 у запас Збройних сил з 6 листопада 2015 року за п.64 "г" (за скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, відповідно до пунктів 10, 11 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.114).

14.03.2016 р. позивач отримав трудову книжку (а.с.2-8, 33).

Позивач не заперечує наявності підстав для свого звільнення за п.64 "г" (через скорочення штату), натомість вважає, що виконуючи обов'язки до 14.03.2016 року, мав право на отримання грошового забезпечення та мав бути звільнений саме з 14.03.2016 року, а не з 06.11.2015 року, тому звернувся до суду з даним позовом, при цьому стверджує, що розрахунки при звільненні з ним належним чином проведено не було.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки фактично позивач працював до 14.03.2016 та проходив службу в УМВС України на Південній залізниці, мав бути звільнений саме з цієї дати, а не з дати 06.11.2015року. У зв'язку з тим, що належні розрахунки за вказаний період з позивачем проведені не були, суд прийняв рішення про стягнення на користь останнього грошового забезпечення з 01 жовтня 2015 року по 14 березня 2016 року включно, вихідної допомоги при звільненні за скороченням штатів, середній заробіток, що виник в зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 15 березня 2015 року по 15 листопада 2016 року, моральну шкоду та витрати на проїзд у судові засідання.

Колегія суддів з висновками суду не погоджується, враховуючи наступне.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що звільнення позивача з займаної посади, у зв'язку із скороченням штатів, обумовлене набранням чинності Законом України «Про національну поліцію».

Закон України «Про Національну поліцію» опублікований 06.08.2015 у газеті «Голос України», № 141-142 та набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, в будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним в цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію», працівники міліції, які відмовились від проходження служби в поліції або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Позивач на службу в поліцію прийнятий не був, чого сам не заперечував.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 № 730 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, без визначення правонаступників, а також утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.

Колегія суддів звертає увагу, що органи внутрішніх справ, які ліквідуються у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», не наділені повноваженнями щодо прийняття на службу до новостворених органів поліції.

До того ж наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 "Про організаційно штатні питання" від 06.11.2015 були скорочені всі штати Управлінь МВС України всіх областей.

Підстави звільнення зі служби в запас осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу (з постановкою на військовий облік), визначені пунктом 64 Положення, зокрема підпункт "г" якого передбачає звільнення через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

У даному випадку, оскільки позивача не було прийнято на службу в органи поліції, відповідачем обґрунтовано прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних сил саме з 6 листопада 2015 року за п.64 "г" (за скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, відповідно до пунктів 10, 11 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", оскільки з 07.11.2015 органи МВС було ліквідовано, а штати, в тому числі ГУМВС України в Харківській області, як і всі посади скорочено.

Підстав для скасування чи зміни оскарженого позивачем наказу в частині дати звільнення останнього з органів МВС України колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного вище, відсутні і підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідачів виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу (вимушеного прогулу у даному випадку не було, позивач не ставив вимог щодо поновлення його на службі в органах МВС), та грошове забезпечення за період з 06 листопада 2015 року по 14 березня 2016 року.

Щодо позовних вимог про виплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 5624,22 грн та допомоги на оздоровлення в сумі 4524,22 грн..

Відповідно до п.2.16.1 Інструкції №499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Згідно 2.16.2. Інструкції №499, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Суд першої інстанції встановив, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим даними нормами та не подавав у році звільнення мотивованого рапорту на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а тому підстави для задоволення вимог про її стягнення з відповідачів відсутні.

Відповідно до п.2.16.3 Інструкції №499 допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві за 2015 рік була виплачена допомога для оздоровлення у розмірі 1100,00 грн. (посадовий оклад) (а.с.19, 108). Посилання позивача на те, що розмір допомоги має становити 5624,22 грн. є необґрунтованим, оскільки документальних доказів наявності у УМВС України на Південній залізниці асигнувань для виплати допомоги на оздоровлення саме у такому розмірі суду не надано (а.с.19, 108). Більш того, відповідачем-2 в письмових запереченнях вказано, що матеріальна допомога виплачена в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь одноразової грошової допомоги при звільненні за скороченням штатів в розмірі 51 095,60 грн..

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Тобто, однією з обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги є наявність на момент звільнення права на призначення пенсії на підставі цього Закону.

Позивач на день звільнення з органів внутрішніх справ не набув права на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що не заперечував і представник позивача у судовому засіданні.

Відповідно до положень ст.9-1 Закону № 2262-ХІІ особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Отже, законодавець визначив умови, за яких особам, які звільненні зі служби та набули право на пенсію, виплачуються одноразова грошова допомога. При цьому особам, які звільненні у зв'язку із скороченням штатів та не мають права на пенсію на день звільнення, одноразова грошова допомога не виплачується, а виплачується протягом року після звільнення зі служби щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічні норми містяться і в постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" ( на положення якої посилається позивач у позовній заяві).

Пунктом 10 вказаної Постанови встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому пунктом 11 цієї Постанови визначено, що особам, звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Питання виплати позивачу протягом року після звільнення зі служби щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням не було предметом судового розгляду та предметом позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також задоволенню не підлягають.

Оскільки судом не встановлено фактів протиправних дій з боку відповідачів при звільненні позивача та підстав для стягнення зазначених вище коштів, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні і підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку, що виник в зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, компенсації витрат на проїзд.

Проте, на думку колегії суддів слід частково задовольнити вимоги позивача про стягнення на його користь грошового забезпечення за період з 01.10.2015 року по 06.11.2015 року в сумі 6 963,32 грн..

Відповідач-2 не заперечував того факту, що з 01.10.2015 року по 05.11.2015 року позивач був задіяний у роботі комісії з передачі документів та продовжував проходити службу в органах внутрішніх справ.

При звільнення позивачу не виплачено грошове забезпечення за період з 01.10.2015року по 05.11.2015року (день, що передує даті звільнення з органів внутрішніх справ), чого відповідач-2 також не заперечував.

Згідно довідки, наданої відповідачем-2, позивачу у жовтні 2015 року виплачено лише премію за вересень 2015 року в сумі 1072,61 грн. Інших коштів за жовтень та листопад 2015 року виплачено не було (а.с.21, 109).

Таким чином, на користь позивача з відповідача-2 - УМВС України на Південній залізниці належить стягнути грошове забезпечення за період служби позивача з 01.10 2015 по 05.11.2015 року включно у розмірі 6216,90 грн (за відрахуванням відповідних податків та зборів). Розрахунок здійснено з урахуванням довідки, відповідно до якої середньоденне грошове забезпечення співробітника УМВС України на Південній залізниці ОСОБА_1 складає 172,69 грн., а середньомісячне - 5353,45 грн. (а.с.110). В решті позовних вимог належить відмовити.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору допустив помилкове тлумачення норм матеріального права, постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно скасувати з прийняттям нового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст. 202, 205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № П/811/371/16 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (код юридичної особи 08603175) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з виплати грошового забезпечення за період з 01.10.2015року по 05.11.2016 року у сумі 6 216,90 грн. (шість тисяч двісті шістнадцять гривень дев'яносто копійок) з урахуванням сплати відповідних податків та зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак