Ухвала суду № 65656632, 22.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа: заступник міністра-керівник апарату Міністерства аграрної політики та продовольства України Осійчук МиколаСтепанович, про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа: заступник міністра-керівник апарату Міністерства аграрної політики та продовольства України Осійчук Микола Степанович, про визнання незаконним та скасування наказу, в якій просив до набрання законної сили рішенням суду в даній справі зупинити дію наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 91-п від 16.06.2016 року «Про оголошення догани ОСОБА_1»; заборонити Міністерству аграрної політики та продовольства України та його посадовим особам вчиняти будь-які дії, направлені на припинення трудових правовідносин, в тому числі розірвання контракту №4737 від 30.10.2014 року, укладеного між Міністерством аграрної політики та продовольства України ОСОБА_1 чи відсторонювати від роботи генерального директора ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» ОСОБА_1

В обґрунтування своєї заяви посилалась на те, він обіймає посаду генерального директора ДП «Науково - дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» і ним оскаржується в суді зазначений наказ, однак існує реальна загроза його наступного звільнення у зв'язку з наявністю оскаржуваного наказу «Про оголошення догани ОСОБА_1», а тому з метою неможливості в подальшому ускладнити виконання рішення суду по даній справі, з метою недопущення його незаконного звільнення з посиланням на наявність чинного та не скасованого у встановленому законом порядку наказу № 91-п від 16 червня 2016 року «Про оголошення догани ОСОБА_1», він і просив суд постановити ухвалу, якою вжити захід забезпечення позову до вирішення справи по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року заяву задоволено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Справа № 752/14910/16-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2526/2017Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.В обґрунтування своїх апеляційних вимог, посилався на те, що суд першої інстанції не врахував, що застосований захід забезпечення позову є фактичним задоволенням позову без розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

Третя особа в судове засідання не з'явився, повідомлявся про день, час та місце апеляційного розгляду, причини неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за його відсутністю.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Колегією суддів встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа: заступник міністра-керівник апарату Міністерства аграрної політики та продовольства України Осійчук Микола Степанович, про визнання незаконним та скасування наказу.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, а також вимоги заяви співвідносяться із позовними вимогами.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи зі змісту п.4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності винесення наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Проте, колегія суддів не може погодитися із тим, що у разі не вжиття вказаних заходів забезпечення позову може існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заявник посилався на те, що у разі не вжиття заявлених заходів, відповідач може його звільнити. Але, на думку колегії суддів, це не є підставою втручатися у роботу юридичної особи, яка достовірно знаючи про наявність даного спору здатна сама приймати рішення щодо трудових відносин із позивачем, діючи на власний погляд та ризик, оскільки можливе рішення про задоволення позову у даній справі, може бути підставою для поновлення на роботі позивача, у разі його можливого звільнення на підставі оскаржуваного наказу.

Також, судова колегія вважає вказуй вид забезпечення позову не співмірним із позовними вимогами, оскільки позивач фактично просить ухвалою суду примусити відповідача його не звільняти ні за яких обставин.

В п.5 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ, також роз'яснено, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Судом першої інстанції, при розгляді заяви про забезпечення позову, не було враховано наведеного вище, що призвело до ухвалення помилкової ухвали про задоволення заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованою апеляційну скаргу і такою що підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції помилковою, а тому її слід скасувати з ухвалення нової ухвали по суті заявленого питання, а саме про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді