Ухвала суду № 65656566, 30.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1900/17

УХВАЛА

30 березня 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову першого заступника прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного концерну «Укроборонпром», Державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія», до Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заступника прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного концерну «Укроборонпром», Державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія», до Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому заявник просить:

- визнати протиправними дії Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови від 01.10.2015 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 815/1761/14 від 13.05.2014 року про арешт майна боржника державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро» «Молнія» та оголошення заборони на його відчуження, скасувати постанову від 01.10.2015 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 815/1761/14 від 13.05.2014 року про арешт майна боржника державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро» «Молнія» (65006, м. Одеса, вул. Прохоровська, 45, ідентифікаційний код 14309623) та оголошення заборони на його відчуження.

- визнати протиправними дії Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови від 15.09.2015 року № В-6/857 у виконавчому провадженні № В-22/68/16 (№ ЄДРВП 47404792) про арешт майна боржника державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» та оголошення заборони на його відчуження, скасувати постанову від 15.09.2015 року № В-6/857 у виконавчому провадженні № В-22/68/16 (№ ЄДРВП 47404792) про арешт майна боржника державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» (65006, м. Одеса, вул. Прохоровська, 45, ідентифікаційний код 14309623) та оголошення заборони на його відчуження.

- визнати протиправними дії Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови від 08.02.2017 року у виконавчому провадженні № 47404792 про опис та арешт майна боржника державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія», скасувати постанову від 08.02.2017 року у виконавчому провадженні № В-22/68/16 (№ ЄДРВП 47404792) про опис та арешт майна боржника державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» (65006, м. Одеса, вул. Прохоровська, 45, ідентифікаційний код 14309623).

Також заявник у позові просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Малиновському відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчиняти дії та приймати рішення щодо реалізації на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, а також будь-яких інших дій, які можуть викликати виникнення, зміну або припинення правовідносин щодо нерухомого майна Державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія».

Відповідно до ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Таким чином абзацом 3 ч.3 ст.23 названого Закону прямо встановлено, що представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Проте першим заступником військового прокурора Південного регіону України таку письмову вказівку чи наказ до суду не надано, та посилання в позові на наявність такої вказівки/наказу відсутні.

Також з аналізу вказаної норми вбачається наявність заборони здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Згідно приписів ч.2 ст.60 КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор набуває адміністративну правосуб’єктність лише у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва інтересів держави, при цьому наявність таких підстав може бути оскаржена суб’єктом владних повноважень.

Проте прокурором до звернення до суду з даним позовом попередньо не повідомлено позивачів про намір представництва інтересів держави в особі цих позивачів, при цьому надіслання копії позову з додатками не є таким повідомленням, а лише є процесуальним обов’язком особи – суб’єкта владних повноважень, встановленим ч.3 ст.106 КАС України.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, зокрема, територіальності.

У Додатку до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII в редакції Закону від 2 липня 2015 року N 578-VIII наведено перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур, згідно якого юрисдикція Військової прокуратури Південного регіону України не поширюється на територію м. Києва.

Таким чином, звернення до суду Військової прокуратури Південного регіону з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) та Державного концерну «Укроборонпром» (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119) знаходиться поза межами юрисдикції заступника прокурора Південного регіону України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у прокурора (заявника даного позову) відсутні повноваження на представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного концерну «Укроборонпром», та прокурором не обгрунтовано наявність підстав для такого представництва.

Згідно з п.4 ч.3 ст.108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Тому з урахуванням положень абз.3 ч.2 ст.60, п.4 ч.3 ст.108 КАС України адміністративний позов першого заступника прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного концерну «Укроборонпром» підлягає поверненню заявнику.

Щодо заявлення прокурором позову в інтересах держави в особі ДП «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст.181 КАС України, якою врегульовані особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою статті 82 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, чинній на момент винесення ДВС оскаржуваних постанов від 15.09.2015 року та 01.10.2015 року) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності з 05.10.2016 року, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути оскаржено учасниками виконавчого провадження у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ - одна з обов’язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов’язків.

Як вбачається з доданих до позову матеріалів, листом від 03.03.2015 року за вих. № UOP-3.01-1864 Державний концерн «Укроборонпром» звернувся до Військової прокуратури Південного регіону з проханням вжити заходів представницького характеру через звернення до суду в інтересах держави в особі ДП «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія».

ДП «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія», яке є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого відповідачем було винесено оскаржувані постанови та здійснено оскаржувані виконавчі дії, звернулося до Військової прокуратури Південного регіону України з листом від 14.02.2017 року (вх. № 1738вп17 від 15.02.2017 року), в якому повідомлено про те, що у Малиновському відділі ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження ЄДРВП 47404792 по виконанню виконавчого листа № 521/2491/15-ц, виданого 20.03.2015 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ДП «СКБ «Молнія» грошових коштів на користь фізичних та юридичних осіб.

Також до вказаного листа ДП «СКБ «Молнія» додано: ксерокопію постанови про опис та арешт майна боржника ВП № 4740474 від 08.02.2017 року, ксерокопію постанови № В-6/857 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.09.2015 року, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.10.2015 року.

Таким чином, позивачу ДП «СКБ «Молнія» про наявність оскаржуваних постанов було достеменно відомо щонайпізніше з 14.02.2017 року (дата складення листа).

Отже десятиденний строк (10 робочих днів) звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі ДП «СКБ «Молнія» розпочався 15.02.2017 року та закінчився 28.02.2017 року, проте даний позов подано прокурором до суду лише 29.03.2017 року, тобто поза межами строку, встановленого ч.2 ст. 181 КАС України та ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання прокурора на те, що про допущені порушення прав на нерухоме державне майно Кабінету Міністрів України не було відомо через те, що листування здійснювалося між Малиновським відділом ДВС, ДП «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» та ДК «Укроборонпром», оскільки позов прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДК «Укроборонпром» повертається судом з викладених вище підстав.

При цьому, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у постанові від 26 жовтня 2016 року по справі № 6-2070цс16 зробили правовий висновок про те, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Оскільки інститут строку звернення до суду в адміністративному процесі є аналогічним інституту позовної давності в цивільному процесі, суд, керуючись ст..244-2 КАС України, враховує викладений у зазначеній постанові Верховного Суду України правовий висновок.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними за змістом даної статті визнаються обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення з позовом до суду.

Інститут строку звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

З матеріалів позову та клопотання прокурора суд не вбачає поважних причин пропуску десятиденного строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем - Державним підприємством «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія», як і прокурором, пропущений строк звернення до суду без поважних причин.

За викладених обставин, позов першого заступника прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» до Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування постанов підлягає залишенню без розгляду.

Беручи до уваги, що клопотання про забезпечення позову може бути розглянуте лише після відкриття провадження у справі, на стадії підготовчого провадження, а суд підстав для відкриття провадження у справі, з урахуванням вищевикладених обставин, не вбачає, клопотання прокурора про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику разом з матеріалами позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, ст.100, п.4 ч.3 ст.108, ст.165 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду – відмовити.

Адміністративний позов Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного концерну «Укроборонпром», до Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування постанов – повернути заявнику.

Адміністративний позов Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» до Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування постанов - залишити без розгляду.

Клопотання Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України про забезпечення адміністративного позову - повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Андрухів