Ухвала суду № 65655910, 22.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у поновленні провадження в адміністративній справі

22 березня 2017 року 810/1781/16

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц.,

за участю:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Колянчук А.І.,

розглянувши клопотання про поновлення провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савєльєвої Анни Миколаївни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

30 травня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савєльєвої А.М. (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2016 р. зупинено провадження у даній адміністративній справі до винесення рішення у справі щодо розгляду конституційного подання Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 4 13, ст.21, 22, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

20 лютого 2017 р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження в адміністративній справі № 810/1781/16 (вх. № 2358/17) (а.с. 56-58).

Назване клопотання обґрунтоване тим, що на даний час Конституційний суд України лише завершив усне слухання розгляду конституційного подання Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 4 13, ст.21, 22, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України, а тому коли буде прийнято остаточне рішення і відповідно поновлено провадження в адміністративній справі № 810/1781/16 невідомо. Зазначив, що відповідно до норм міжнародного та національного законодавства, а також практики Верховного та Європейського судів межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. При цьому, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Стверджує, що зупинення провадження у справі істотно порушує передбачені та гарантовані права позивача на правову визначеність протягом розумного строку.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в частині поданого клопотання, встановив таке.

Підставою для прийняття рішення про зупинення провадження у справі було те, що спірні відносини сторін виникли у зв'язку із застосуванням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та дана справа не може бути вирішена до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 4 13, ст.21, 22, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

Вимогами ч. 1 ст. 156 КАС України передбачені підстави, за наявності яких, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 156 КАС України встановлено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.

Наведене свідчить, що КАС України встановлено єдину підставу для поновлення провадження у справі, зокрема, припинення тих обставин, які зумовили зупинення провадження.

При цьому, всі інші доводи осіб, які беруть участь у справі щодо підстав поновлення провадження, зупиненого в обов'язковому порядку, та які не пов'язані із припиненням дії тих перешкод, які обумовили зупинення провадження, не можуть враховуватися судом як самостійні підстави для вчинення такої процесуальної дії, оскільки призведуть до порушення процесуальних норм права.

При вирішенні клопотання від 20 лютого 2017 р., судом встановлено, що обставини, які були підставою зупинення провадження у справі не відпали, що у свою чергу, не відповідає положенням ч. 5 ст. 156 КАС України, та, відповідно, свідчить про відсутність підстав для поновлення провадження у справі.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Як встановлено судом, в автоматизованій системі документообігу «Діловодство спеціалізованого суду» не зареєстровано жодної апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду з питань зупинення провадження в адміністративній справі від 2 серпня 2016 р. у справі № 810/1781/16.

Отже, вказана ухвала суду набрала законної сили, а тому в силу положень ч. 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та ч. 1 ст. 255 КАС України є обов'язковою до виконання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст.13 Закону № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Крім того, у клопотанні представник позивача, обґрунтовуючи необхідність поновлення провадження у даній справі, посилається на постанову Верховного Суду України у справі № 6-1957цс16 від 1 лютого 2017 р., яка на його думку, є обов'язковою для врахування відповідно до положень ст. 244-2 КАС України, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Дослідивши постанову Верховного Суду України у справі № 6-1957цс16 від 1 лютого 2017 р., судом встановлено, що предметом спору у вказаній справі є вимога про стягнення трьох процентів річних від суми боргу за договором позики, заборгованість за яким стягнуто на підставі судового рішення, та індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, зупинення провадження у вказаній справі було зумовлено розглядом цивільної справи про визнання недійсними договору позики, на підставі якого виникла відповідна сума заборгованості.

У свою чергу, у даній справі оскаржується бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої А.М. щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а підставою зупинення провадження у даній справі є необхідність набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі щодо розгляду конституційного подання Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч.4 ст.13, ст.ст. 21, 22, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 6-1957цс16 не є однаковими з обставинами зупинення провадження у справі № 810/324/16, а тому, суд вважає, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1957цс16 від 1 лютого 2017 р. щодо необхідності поновлення провадження у вказаній справі, не є обов'язковими для врахування.

Таким чином, з огляду на зазначене та враховуючи, що на теперішній час обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі № 810/1781/16 не відпали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення провадження у справі.

Аналогічної правової позиції дотримується і Київський апеляційний адміністративний суд, про що неодноразово зазначалось різними колегіями суддів у судових рішеннях, а саме: ухвалі від 16 листопада 2016 р. у справі №826/24081/15, ухвалі від 8 грудня 2016 р. у справі №826/10927/15, ухвалі від 20 грудня 2016 р. у справі № 826/17476/15.

Керуючись ст.ст. 156, 160,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі № 810/1781/16 відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя Виноградова О.І.