Постанова № 65655674, 20.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року (о 12 год. 45 хв.) Справа № 808/3297/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., за участю секретаря судового засідання Лялько Ю.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області

треті особи Профспілкова організація працівників Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, Ліквідаційна комісія Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (далі відповідач), треті особи Профспілкова організація працівників Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, Ліквідаційна комісія Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 06.10.2016 №313/ОС-16 про покарання;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 06.10.2016 №314/ОС-16 по особовому складу;

поновити майора внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Кам'янської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№101).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосовані до позивача засоби дисциплінарного впливу, які полягали у прийнятті оскаржуваних наказів та пониженні позивача у посаді є упередженими з боку керівництва Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області. Після конфліктної ситуації із застосування фізичного впливу між засудженими, позивачем було забезпечено надання необхідної кваліфікованої допомоги засудженим, забезпечено безпеку засудженим та персоналу, який працював з ними та виконано усі приписи, які містяться в Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально - виконавчих установах, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 № 205/дск. З урахуванням вищезазначеного, позивача безпідставно звільнили з посади першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Кам'янської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№101), у звязку із чим, для захисту своїх прав позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Позивач у судове засідання не прибув, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження (вх. № 8222 від 20.03.2017). Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження (вх. № 7916 від 16.03.2017). Проти задоволення позову не заперечує.

Від представника Профспілкової організації працівників Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи (вх. № 8200 від 20.03.2017). Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представник Ліквідаційної комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у звязку з чим, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи подані клопотання представників сторін, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1, проходив службу в Збройних силах України з 19.07.2000 по 16.10.2006, з 14.11.2012 у Державній пенітенціарній службі України та з 12.06.2015 займав посаду першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду та безпеки, охорони та оперативної роботи Кам'янської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№101).

Наказом начальника управління ДПтС України в Запорізькій області № 313/ОС-16 від 06.10.2016 «Про покарання», майора внутрішньої служби ОСОБА_1, першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду та безпеки, охорони та оперативної роботи Кам'янської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№101) звільнено із займаної посади, за приховування факту отримання засудженим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, та перевищення службових повноважень, що призвело до порушення вимог ст. 31 Конституції України; ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України; пп.1-3 розділу IV наказу Міністерства юстиції України від 08.02.2014 № 302/5 «Порядку прийняття та обліку в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події»; пп. 74.1. п. 74 та пп. 75.1. п. 75 «Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально - виконавчих установах», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 № 205/дск; вимог п. 1 розділу IV наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2016 № 2186/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» (а.с.7).

Наказом начальника управління ДПтС України в Запорізькій області № 314/ОС-16 від 06.10.2016 «По особовому складу», майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-000746) з 10.10.2016 призначено начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Оріхівської виправної колонії управління ДПтС в Запорізькій області (№ 88), увільнивши останнього від посади першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду та безпеки, охорони та оперативної роботи Кам'янської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№101) (а.с. 8).

Підставою для винесення оскаржуваних наказів слугував висновок атестаційної комісії управління ДПтС України в Запорізькій області щодо повторного службового розслідування за фактом виявлення у засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, чисельних тілесних ушкоджень, які останній отримав при невідомих обставинах.

За змістом зазначеного висновку, 14.07.2016 о 18:00 під час обходу житлової зони, у приміщенні медичної частини установи відповідача співробітниками відділу оперативно-розшукової роботи управління ДПтС України в Запорізькій області було виявлено засудженого ОСОБА_2 з наявними тілесними ушкодженнями, які останній отримав при невідомих обставинах. Під час проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що 13.07.2016 вищевказаний засуджений разом із засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебуваючи у першому цеху промислової зони установи вживали алкогольні напої, пізніше у засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стався конфлікт з приводу роботи. Засуджений ОСОБА_3 побачивши конфліктну ситуацію втрутився та почав наносити удари ОСОБА_2 металевим совком в область голови та тіла. Про дану подію було повідомлено позивачу, у звязку із чим, через деякий час до чергової частини установи прибув позивач та наказав виконуючому обовязки чергового помічника начальника установи ОСОБА_5 діяти згідно його розпоряджень. В результаті чого дану подію не було внесено до книги обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення в установі, не повідомлено чергову частину управління ДПтС України, органи прокуратури та Національної поліції. Разом з цим, в діях ОСОБА_1 прослідковувалось надання наказів підлеглим, що суперечить вимогам чинного законодавства України, щодо приховування факту отримання засудженим тілесних ушкоджень, невжиття своєчасних заходів щодо посилення правопорядку та нагляду за засудженими, забезпечення їх надійної ізоляції, наявність системних суттєвих порушень в організації оперативно-службової та оперативно-розшукової діяльності.

Разом з цим, судом встановлено, що постановою Прокуратури Запорізької області від 29.09.2016 кримінальне провадження № 42016080000000 від 04.08.2016 закрито, на підставі п. 2 ст. 284 КПК України, у звязку з відсутністю в діях першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Кам'янської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№101) ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (а.с. 17-21).

У судовому засіданні 05.12.2016 у якості свідка було допитано ОСОБА_3, який відбував покарання у Кам'янській виправній колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№101), який пояснив, що чисельні тілесні ушкодження на його голові та тілі наявні, внаслідок падіння зі сходів в цеху № 1 установи. Окрім того зазначив, що фізична сила по відношенню до нього зі сторони адміністрації установи, та безпосередньо ОСОБА_1 не застосовувалась, жодних претензій до ОСОБА_1 не має.

Також, в якості свідка допитано капітана внутрішньої безпеки ОСОБА_6, який на момент виникнення конфліктної ситуації між засудженими перебував на посаді начальника оперативної частини установи, який пояснив, що відповідних наказів щодо приховування факту отримання засудженими тілесних ушкоджень своїм підлеглим ОСОБА_1 надано не було. Крім того, пояснив, що безпосередньо ОСОБА_1 було проінформовано першого заступника начальника управління ДПтС України в Запорізькій області ОСОБА_7 про конфліктну ситуацію між засудженими, на що позивач отримав усний наказ останнього стосовно не розголошення деталей конфлікту. Свідок зауважив, що ОСОБА_1 жодним чином не було порушено вимог Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально - виконавчих установах», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 № 205/дск.

Не погоджуючись із винесеними наказами від 06.10.2016 №313/ОС-16 «Про покарання» та від 06.10.2016 №314/ОС-16 «По особовому складу», для захисту своїх прав позивач звернувся до суду із вимогами про їх скасування та поновлення на займаній посаді.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу країни» служба у Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру.

Згідно з частиною 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються соціальний захист поліцейських визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. Тобто, порядок і умови проходження служби особами рядового і начальницького складу персоналу ДКВС України також регламентується вимогами Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114.

Відповідно до пункту 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

За змістом частини 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Приписами статті 5 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскаржувані накази є правовим актом індивідуальної дії.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина третя статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Беручи до уваги вищенаведене, з урахування того, що відповідач не заперечує проти позову, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 06.10.2016 №313/ОС-16 про покарання.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 06.10.2016 №314/ОС-16 по особовому складу.

Поновити майора внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Кам'янської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№101).

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Кам'янської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№101) підлягає негайному виконанню.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору 1653 (одна тисяча шістсот пятдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак