Постанова № 65655551, 22.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року , о 14:45 годині,Справа № 808/5194/15 ПР/808/14/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1

до військової частини ПП В6266 (37-й окремий мотопіхотний батальйон),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України, Запорізький обласний військовий комісаріат, військова частина В2095, Миколаївський обласний військовий комісаріат,

про скасування наказу командира військової частини, зобовязання вчинити певні дії та компенсацію збитків,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що з 23.10.2014 по 15.12.2014 він проходив військову службу в в/ч ПП В6266. Після закінчення третьої хвилі мобілізації у період з 21.06.2014 по 09.09.2014 його направлено з Миколаївської області до вказаної частини для начебто проходження служби в рамках третьої хвилі мобілізації. Оскільки термін чергової мобілізації за указом Президента України сплив 09.09.2014, а він прибув до військової частини після строку чергової мобілізації у жовтні 2014 року, то 12.11.2014 йому видано довідку, що з 29.10.2014 він знаходився в складі в/ч ПП В6266 37-й окремий мотопіхотний батальйон в зоні АТО за контрактом. Таким чином, він почав службу в зоні АТО фактично з моменту прибуття в частину, проте 22.10.2014, після спливу терміну мобілізації та без укладення контракту, наказом №35 командира в/ч ПП В6266 його зараховано до списків військової частини.

Позивач зазначає, що відомості, зазначені у довідці про укладення з ним контракту, не відповідають дійсності, оскільки ні на момент видачі довідки, ні на момент залишення ним зони АТО у грудні 2014 року, контракту з ним не укладено. Впродовж двох місяців він знаходився в зоні АТО без достатніх правових підстав на те. Позивач вказує, що фактично він проходив військову службу в зоні АТО, проте підтвердити цей факт юридично він не в змозі. Зазначає, що до проходження військової служби він працював підприємцем та отримував дохід, а за час служби в АТО він не отримував жодних доходів та посвідчення учасника бойових дій в зоні АТО. Позивач вказує, що йому завдано матеріальний збиток у розмірі 34320 гривень, що обраховується, виходячи середньої заробітної плати по Україні станом на червень 2015 року помноженої на 10 місяців служби в зоні АТО та реабілітації. Крім того, позивач зазначає, що відповідач мав надати відомості про нього до міжвідомчої комісії про визнання його учасником бойових дій в зоні АТО у період з 22.10.2014 по 22.12.2014.

Позивач просить скасувати наказ командира в/ч ПП В6266 37-го окремого мотопіхотного батальйону №35 від 22.10.2014 про зарахування його до списків військової частини ПП В6266 37-го окремого мотопіхотного батальйону як військовозобовязаного; зобовязати відповідача подати відомості (документи) щодо нього, ОСОБА_1, до міжвідомчої комісії для організації отримання посвідчення учасника бойових дій в зоні АТО в період з 22.10.2014 по грудень 2014 року у складі в/ч ПП В6266; стягнути з відповідача завдані йому матеріальні збитки у розмірі 34320 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує у повному обсязі та просить задовольнити його з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, просить відмовити в позові. В судовому засіданні надав суду усні заперечення проти позову. Зокрема зазначає, що у звязку із виконанням в/ч ПП В6266 військових завдань в зоні проведення АТО та частою зміною місця дислокації не видається можливим знайти військовий контракт ОСОБА_1 Також вказує, що в грудні 2014 року ОСОБА_1 вибув з частини у відрядження, з якого не повернувся. ОСОБА_1 підтримував контакт з керівництвом частини й в телефонному режимі надавав інформацію про свою госпіталізацію та неможливість повернутися. ОСОБА_1 виплачувалася грошове забезпечення впродовж до лютого 2015 року, яке було припинено у звязку з відсутністю підтвердження перебування ОСОБА_1 на лікуванні. Вважає вимогу позивача про стягнення матеріальних збитків безпідставною.

Представники третіх осіб в судове засідання не зявилися з неповажної причини, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Під час розгляду справи надавали пояснення - як письмові, так і в судових засіданнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на наступне.

По-перше, щодо позовної вимоги про скасування наказу командира військової частини ПП В6266 37-го окремого мотопіхотного батальйону №35 від 22.10.2014 про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини ПП В6266 як військовозобовязаного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює ОСОБА_2 України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі ОСОБА_2 №2232-XII). ОСОБА_2 також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ст. 3 останнього, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей ОСОБА_2, ОСОБА_2 України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з абз.абз. 1-6 ч.9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону №2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №2232-ХІІ, початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.11.2014 ОСОБА_1 видано довідку №374 про те, що він з 23.10.2014 проходить військову службу за контрактом в ВЧ ПП В6266. А з 29.10.2014 ОСОБА_1 в складі ВЧ ПП В6266 37 окремий мотопіхотний батальйон знаходиться в зоні АТО (т.1 а.с.48).

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 на імя військового комісару Доманівського РВК про оформлення особової справи для добровільного вступу на військову службу за короткостроковим контрактом на посаду водія, з відміткою про ознайомлення з порядком проходження служби (т.1 а.с.211), картку професійного відбору кандидата ОСОБА_1 на військову службу в в/ч А6266 за контрактом (т.1 а.с.210), довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 (т.1 а.с.212), припис Миколаївського обласного військового комісаріату №6001/2 від 22.10.2014 про направлення ОСОБА_1 на військову службу за контрактом до в/ч В6266 (т.1 а.с.214), аркуш вивчення особистих якостей кандидата ОСОБА_1 з висновком про придатність ОСОБА_1 до військової служби за контрактом в в/ч А6266 (т. 1 а.с.215), лист Управління інформаційно-аналітичного забезпечення УМВС в Миколаївській області №22/2057 від 21.10.2014 (т.1 а.с. 216).

Зазначені документи містяться в дослідженій судом особовій справі №9 щодо ОСОБА_1 (т. 2 а.с.1-29). Окрім заяви ОСОБА_1 на імя військового комісару Доманівського РВК про оформлення особової справи для добровільного вступу на військову службу за короткостроковим контрактом на посаду водія, про його намір проходити військову службу за контрактом свідчить й зміст аркушу вивчення особистих якостей кандидата ОСОБА_1, згідно з яким під час бесіди останнім виявлено бажання проходити військову службу за контрактом. Також намір ОСОБА_1 проходити військову службу за контрактом підтверджується поясненнями, наданими Миколаївським ОВК в листі №10/9896 від 10.11.2015.

Згідно з абз.абз. 28 33 п. 2.20 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454, за результатом відбору до проходження військової служби за контрактом кандидати з приписами військових комісаріатів направляються до військових частин.

У військових частинах стосовно кандидатів проводяться такі заходи: медичне обстеження відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800; професійно-психологічний відбір відповідно до Інструкції з організації профвідбору; перевірка рівня фізичної підготовки; оформлення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

З зазначених документів судом встановлено, що позивачем здійснювалися дії з проходження певних процедур для зарахування на військову службу саме за контрактом. За результатом цих дій позивачу видано припис Миколаївського обласного військового комісаріату №6001/2 від 22.10.2014. Після чого позивач з відповідною посадовою особою повинен був укласти контракт.

Завершенням цього процесу стало видання командиром військової частини ПП В6266 наказу №35 від 22.10.2014 про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини ПП В6266 за контрактом (т. 1 а.с.217) та видання позивачеві довідки від 12.11.2014.

Згідно з довідкою військової частини ПП В6266 №150/66 від 11.09.2016, у в/ч ПП В6266 відсутній примірник контракту ОСОБА_1 В даній довідці відповідач пояснює цю обставину багаторазовим переміщенням штабу в/ч ПП В6266 у звязку із виконанням бойових завдань військовою частиною у зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей (т. 2 а.с.36).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач чітко усвідомлював про те, що його зараховано до списків в/ч ПП В6266 саме за контрактом, оскільки ним був вчинений весь необхідний перелік дій, спрямованих на укладення такого контракту.

За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування наказу командира військової частини ПП В6266 №35 про зарахування ОСОБА_1 до списків в/ч ПП В6266 37-го окремого мотопіхотного батальйону як військовозобовязаного, а отже в цій частині позовних вимог належить відмовити.

По-друге, щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача подати відомості (документи) щодо ОСОБА_1 до міжвідомчої комісії для організації отримання посвідчення учасника бойових дій в зоні АТО в період часу з 22.10.2014 по грудень 2014 у складі в/ч ПП В6266 37-го окремого мотопіхотного батальйону

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014 (надалі Порядок №413). Відповідно до п. 2 якого, статус учасника бойових дій надається:

військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення (абз. 1 п. 2-1 Порядку №413).

Особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією, а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції (абз. 2 п. 2-1 Порядку №413).

Згідно з абз.абз. 13 п. 5 Порядку №413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС (далі - комісія); міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Згідно з п. 1 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків Ветеран війни - учасник бойових дій та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, затвердженого наказом Міністерства оборони України №200 від 07.05.2015 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2015 за № 531/26976 (надалі Положення №200), комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

На Комісії Міністерства оборони України та військової частини А0515 покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа: військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, які проходять військову (державну) службу, працюють у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та військовій частині А0515; осіб, які в складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу військових частин безпосереднього підпорядкування Міністерству оборони України або військовій частині А0515 (п. 6 Положення №200).

Відповідно до п.п. 7 9 Положення №200, на Комісію Генерального штабу Збройних Сил України покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа: військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, які проходять військову (державну) службу, працюють у Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях безпосереднього підпорядкування Генеральному штабу Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення; осіб, які в складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу військових частин безпосереднього підпорядкування Генеральному штабу Збройних Сил України.

На Комісії командувань видів Збройних Сил України покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа: військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, які проходять військову (державну) службу, працюють у видах Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, підпорядкованих видам Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення; осіб, які в складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу відповідного виду Збройних Сил України.

На Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації.

Згідно з абз.абз. 1-12 п. 11 Положення №200, комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів: заяв громадян або клопотань командирів (начальників); довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака «За розмінування»; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

Відповідно до пп. 4 абз. 13 п. 11 Положення №200, крім того, підставою для надання статусу учасника бойових дій є такі документи для військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції: довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; витяги із наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги із наказів командира військової частини (по стройовій частині) про вибуття для виконання завдань антитерористичної операції та прибуття після їх виконання, витяги із наказів керівників секторів про залучення (прибуття (вибуття) до (з) району проведення антитерористичної операції) до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, журналів бойових дій, оперативних завдань, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень; посвідчення про відрядження; матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень та інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 військовою частиною ПП В6266 видано довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності і суверенітету та територіальної цілісності України №150/178 від 07.02.2017 про те, що він дійсно в період з 30.10.2014 по 28.12.2014 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в складі військової частини ПП В6266.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

По-третє, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача завданих ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 34320 гривень суд зазначає, що позивач в позові вказує, що до проходження військової служби він працював підприємцем та отримував дохід, а за час служби в АТО він не отримував жодних доходів як підприємець. Позивач вказує, що його збиток у розмірі 34320 гривень обраховується, виходячи з середньої заробітної плати по Україні станом на червень 2015 року, помноженої на 10 місяців служби в зоні АТО та реабілітації.

Проте суд не може погодитися із такими твердженнями позивача та зазначає наступне: згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів №1146/10/14-18-18 від 02.04.2015, за перший квартал 2014 року ОСОБА_1 було отримано дохід від малого приватного підприємства «ЮВМЕКС-АВТО» на суму 73208 гривень, за другий та третій квартали від заняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 не отримано доходів, в четвертому кварталі 2014 року ОСОБА_1 отримував доходи у вигляді заробітної плати та грошового/майнового забезпечення від Запорізького обласного військового комісаріату на загальну суму 13608,01 гривень (т.1 а.с.104).

Згідно з довідкою в/ч ПП В6266, ОСОБА_1 за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року отримав грошове забезпечення на загальну суму 19970,48 гривень (т.1 а.с. 212).

Інших доказів отримання ОСОБА_1 на постійній основі доходів в період, що передував військовій службі, суду не надано.

В судовому засіданні представник позивача обґрунтовує позовні вимоги в цій частині приписами Цивільного кодексу України. Так, суд зазначає, що, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 доходів від провадження підприємницької діяльності чи то іншої діяльності в період, що безпосередньо передував проходженню ним військової служби, але наявні у справі докази підтверджують отримання ОСОБА_1 грошового забезпечення як військовослужбовцем за контрактом. Позивач ніяким чином не обгрунтовує свої вимоги щодо стягнення матеріальних збитків - до того ж представники позивача в судових засіданнях не змогли пояснити, що просить стягнути позивач - матеріальні збитки, упущену вигоду, але розрахунок суми робиться з середньої заробітної плати в Україні.

Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу приписів частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено 183 гривень - 10% мінімальної ставки судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру 1827 гривень (згідно з Законом України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом 19.08.2015). Решта, 90% суми судового збору підлягає стягненню з позивача пропорційно задоволеній/відхиленій частині позовних вимог (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом 19.08.2015).

Судові витрати, відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, підлягають присудженню з позивача на користь Державного бюджету пропорційно задоволеній/відхиленій частині вимог у розмірі 1035 гривень (1827 гр. судового збору : 3 позовні вимоги = 609 гр.; 609 гр. х 2 позовні вимоги, в задоволенні яких відмовлено = 1218 гр., 1218 гр. 183 гр. сплаченого судового збору (т.1 а.с.2а) = 1035 гр.).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Зобовязати військову частину ПП В6266 (37-й окремий мотопіхотний батальйон) подати відомості (документи) стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до міжвідомчої комісії для організації отримання посвідчення учасника бойових дій в зоні АТО в період часу з 22 жовтня 2014 року по грудень 2014 року у складі ВЧ ПП В6266 37-го окремого мотопіхотного батальйону.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1035 (однієї тисячі тридцяти пяти) гривень.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш