Постанова № 65654816, 29.03.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29 березня 2017 року Справа № 814/269/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Санта Україна", вул. А.Чернецького, 108,Первомайськ,Миколаївська область,55200

доДержавного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області-Погорєлова Олена Миколаївна, вул. Грушевського, 3,Первомайськ,Миколаївська область,55200

провизнання протиправним та скасування рішення від 30.12.2016р. № РВ-4800221842016,ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне підприємство «Санта Україна» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області Погорєлової О.М. про визнання дій щодо прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру неправомірними, скасування рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області № РВ-4800221842016 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо реєстрації земельної ділянки, розташованої по вул. Андрія Чернецького, 108 у м. Первомайську, Миколаївської області та зобов'язати відповідача зареєструвати земельну ділянку, яка розташована по вул. Андрія Чернецького, 108 у м. Первомайську.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки в ньому підстави передбачені Порядком не встановлені, тому підстави викладені в цьому рішенні є безпідставними та надуманими.

Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до ч.8 ст.55 Закону України " Про землеустрій" позивачем не було надано дозволу органу місцевого самоврядування на складання технічної документації із землеустрою.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Суд вважає, що в адміністративній справі достатньо матеріалів для її розгляду в письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач 22.12.2016 року звернувся із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, яка розташована по вул. Андрія Чернецького,108 у м. Первомайську Миколаївської області до державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області (арк. с. 13).

Рішенням № РВ-4800221842016 від 30.12.2016 державний реєстратор відмовив у внесені відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки позивачем відповідно до ч.8 ст.55 Закону України "Про землеустрій" надана технічна документація не містить дозволу органу місцевого самоврядування на розроблення технічної документації (арк. с. 14).

Позивач надав суду довідку відділу державної реєстрації, в якій зазначено, що АТ "Первомайська швейна фабрика" змінило назву 26.01.1995 року та нова назва товариства - Акціонерне товариство "Санта України", 02.12.1998 року назва товариства була змінена на Акціонерне товариство закритого типу "Санта Україна", 29.03.2011 року назва товариства була змінена на Приватне акціонерне товариство "Санта Україна". З цього листа вбачається, що реорганізація товариства не відбувалась, а відбувалась тільки зміна назви товариства.

Позивачем для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі реєстратору було надано заяву, державний акт на право постійного користування землею, виданий Акціонерному товариству "Первомайська швейна фабрика" площею 1.7720 гектарів від 24.01.1994 року, технічну документацію із землеустрою, статут, довідки з ЄДР.

Відповідно до ч.8 ст.55 Закону України "Про землеустрій" №858 від 22.05.2003 передбачено, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" N 3613-VI від 07.07.2011 земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Земельна ділянка позивачу була передана в 1994 році у постійне користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею. В 2016 році позивач замовив технічну документацію із землеустрою та вирішив зареєструвати земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Посилання відповідача на відсутність дозволу на розроблення технічної документації, як підстава для відмови у реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не приймається судом до уваги, оскільки земельна ділянка в постійне користування була передана позивачу в 1994 році. Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, тому норми п.8 ст.55 Закону України " Про землеустрій" від 22.05.2003 не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, позивачу не потрібно подавати дозвіл органу місцевого самоврядування на розроблення технічної документації.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій та рішення державного кадастрового реєстратора Погорєлової О.М. від 30.12.2016 р. №РВ-5600221842016 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки таке рішення прийняте державним кадастровим реєстратором за відсутності підстав, що призвело до порушення прав та інтересів позивача, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд зазначає, що зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках, органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватись від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Таким чином, законодавець передбачає, що прийняття рішення про внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку здійснюється лише на розсуд відповідного органу виконавчої влади, тобто надає йому суб'єктивне право прийняття такого рішення, що за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу Держгеокадастру.

Відповідно до рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, відповідно до закріплених у ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання вчинити дії щодо виконання державної реєстрації внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку не узгоджується з дискреційними повноваженням відповідача, які виходять за межі завдань адміністративного судочинства, оскільки принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, а тому, суд не наділений повноваженнями прийняття рішень, які підміняли б компетенцію відповідача.

Зважаючи на встановлені обставини справи щодо порушення прав позивача внаслідок неналежного розгляду поданої ним заяви і неприйняття за результатами такого розгляду відповідного рішення та з огляду на обставини щодо неможливості захисту судом прав (інтересів) позивача, у спосіб який він просить, з урахуванням того, що державний кадастровий реєстратор Погорєлова О.М. позбавлена повноважень кадастрового реєстратора, так як згідно Наказу ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру № 42 від 03.02.2017 року повноваження Управління Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївській області виконує Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, cуд керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача та прийняти рішення про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву та документи позивача та прийняти і надати йому в установленому законом порядку відповідне рішення з урахуванням встановлених судом обставин.

З огляду на вищевикладене, позов слід задовольнити частково.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дії державного кадастрового реєстратора Погорєлової Олени Миколаївни щодо прийняття нею рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру - неправомірними.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області Погорєлової Олени Миколаївни № РВ - 4800221842016 від 30.12.2016 року.

4. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву та документи позивача, та прийняти і надати в установленому законом порядку відповідне рішення з урахуванням встановлених судом обставин.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Санта Україна" судовий збір у сумі 3200 грн., сплачений платіжними дорученнями № 126 від 06.11.2016 року та 17257807 від 23.02.2017 р. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич