Постанова № 65654743, 31.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/722/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом _ ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), ГУНП в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу на звільнення, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), ГУНП в Одеській області в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №92 о/с від 15.12.2016 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ майора міліції, ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;

-поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року;

-відповідно до приписів ст.256 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;

-зобов'язати ГУНП в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 поданий у відповідності до пункту 9 Розділу XІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та працевлаштувати ОСОБА_1 в ГУНП в Одеській області шляхом видання наказу про призначення на рівнозначну посаду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

З 2002 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, з 02.09.2014 року проходив службу на посаді першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом ГУМВС №1310 о/с від 04.11.2015 позивач звільнений за п.64 «г» (через скорочення).

13.04.2016 року Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/6749/15 скасований пункт наказу ГУМВС України в Одеській області від 04.11.2015 року № 1310 о/с у частині звільнення з 06.11.2015 року майора міліції ОСОБА_1, першого начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

15.12.2016 року наказом №91 о/с ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1, поновлений на посаді першого начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

13.01.2017 року на адресу позивача надійшов лист ГУМВС про повторне звільнення наказом №92 о/с від 15.12.2016 року, про те витяг з наказу на адресу позивача не направлявся та особисто позивачу не виданий до теперішнього часу .

Позивач вважає цей наказ протиправним та таким, що порушує його законні інтереси, так як він не відмовлявся від проходження служби в поліції та наявна можливість його подальшого використання, але жодна з посад позивачу не пропонувалася.

20.03.2017 року від позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися про день час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та завчасно.

06.03.2017 року від представника відповідача ГУ МВС в Одеській області надійшли письмові заперечення в яких він просив у задоволенні позову відмовити (а.с.49-50).

В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначив, що 15.12.2016 року ГУМВС України в Одеській області видано наказ №92 о/с яким звільнено позивача з ГУМВС за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.

У відповідності до розписки ОСОБА_1 від 23.11.2015 року позивач отримав трудову книжку та витяг з наказу про звільнення про що поставив свій підпис та дату.

Також в запереченні зазначено, що у відповідності до довідки члена ліквідаційної комісії Чияченко Л.М. 07.11.2015 року створено ГУНП в Одеській області, яке не є правонаступником ГУМВС України в Одеській області, згідно з штатним розкладом ГУНП в Одеській області, посада першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ - відсутня.

Після того, як до ЛК ГУМВС надійшло на виконання рішення суду по ОСОБА_1, Головою ЛК ГУМВС України в Одеській області направлений лист від 15.12.2016 року №9/7267, на адресу ГУНП в Одеській області з метою отримання інформації, щодо прийняття на службу ОСОБА_1 на посаду в ГУНП в Одеській області для того, щоб було зрозуміло за яким в подальшому пунктом Положення про проходження служби рядовим та начальницьким ОВС України, звільняти ОСОБА_1

15.12.2016 року за вих. №9/7668 на адресу ЛК ГУМВС України в Одеській області надіслано листа начальника ГУНП в Одеській області Головіна Д.В., згідно з яким його повідомили, що ОСОБА_1 на службу в поліцію не прийнятий, та відсутнє будь-яке погодження на переведення/прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції.

Беручи до уваги вищевикладену інформацію, Головою ЛК ГУМВС України в Одеській області було прийнято рішення у відповідності до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України та видано наказ ГУМВС №92 о/с від 15.12.2016 року про звільнення з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України ОСОБА_1 за п.64 «г» Положення.

На думку відповідача, Головне управління під час видання наказу про звільнення, жодним чином не порушило норм чинного законодавства України, прав та інтересів ОСОБА_1

Представник відповідача ГУНП в Одеській області заперечень на адміністративний позов до суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, з 02.09.2014 року на посаді першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

04.11.2015 року наказом ГУМВС в Одеській області №1310 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Не погоджуючись з винесеним наказом №1310 о/с від 04.11.2015 року, позивач його оскаржив у судовому порядку.

13.04.2016 року постановою Одеський окружний адміністративний суд по справі №815/6749/15 скасував пункт наказу ГУМВС України в Одеській області від 04.11.2015 року № 1310 о/с у частині звільнення з 06.11.2015 року майора міліції ОСОБА_1, першого начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

15.12.2016 року наказом ГУМВС України в Одеській області № 91 о/с на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року майора міліції ОСОБА_1 відповідач Головне управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) поновив на службі в органах внутрішніх справ на посаді першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року (а.с.52).

15.12.2016 року наказом ГУМВС України в Одеській області згідно з пунктами10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України позивач звільнений з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с.53).

Правовідносини, що є предметом даного позову регулюються Законом України «Про Національну поліцію» № 580-УШ від 02.07.2015 та «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, №114 від 29.07.1991 р (надалі Положення).

Відповідно до пункту 8 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктом 64 «г» Положенням передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме:

- при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції;

- не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення;

- при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Як встановив суд, по справі № 815/6749/15, позивач виявив бажання проходити службу в органах національної поліції . Про даний факт свідчить відсутність у відповідача відповідної відмови з боку позивача.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульований статтею 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Згідно з ч.7 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

Постановою Кабінету Міністру України 20.10.2011р. №1074, затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі по тексту - Порядок №1074), який визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до п. 6 Порядку №1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Отже, порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Тобто, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Таким чином, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.

Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Отже, суд зауважує, що при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Однак, відповідач Головне управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), не надав суду доказів того, що позивачу була запропонована посада в органах поліції та проведена перевірка щодо можливості подальшого використання позивача на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України. «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Перше офіційне опублікування Закону відбулося в газеті Голос України 06.08.2015р. (випуск №141-142), Закон набрав законної сили з 07.11.2015р

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, передбачені ст.49 Закону України «Про національну поліцію». Відповідно до зазначеної статті, на службу в поліцію можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених ч.2 ст.61 Закону України «Про національну поліцію», а також особи які: 1)відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені ст.61 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідачі не надали суду доказів того, що позивач підпадає під дію обмежень визначених ст.61 Закону України «Про національну поліцію». Також не надали доказів результатів розгляду поданого рапорту. Крім того, у своєму зверненні представник відповідача Головне управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) не заперечував факт волевиявлення позивача щодо подальшого проходження служби в Національній поліції України

Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.47, ч.1 ст. 48 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст.47 Закону.

Суд зазначає, що позивач на підставі рішення суду наказом ГУ МВС в Одеській області від 15.12.2016 року №91 о/с був поновлений на службі в органах внутрішніх справ з 06.11.2015 року та йому виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 року по час фактичного поновлення на посаді - 13.04.2016 року.

Тобто суд зауважує, що позивач згідно із наказом від 15.12.2016р. №92 о/с повторно був звільнений зі служби у запас Збройних сил, за п. 64 "г" (через скорочення штатів) та повторно з 06 листопада 2015 року, а отже, з тих же підстав і з того ж часу, з яких був звільнений згідно із наказом від 04.11.2015 року № 1310 о/с, який в судовому порядку по справі № 815/6749/15 визнаний протиправний та скасований.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача Головного управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), що підставою повторного звільнення став лист ГУ НП в Одеській області від 15.12.2016 року № 9/7668 (а.с.55) про те, що позивач не приймався на службу в даний орган.

В даному випадку суд вважає, що відповідач не дотримався встановленою законом процедури звільнення працівника. Зокрема, позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, та не було перевірено можливості його подальшого використання на службі. Суд звертає увагу, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи відповідач Головне управління МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) не є припиненим.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що наказ від 15.12.2016р. №92 о/с в частині, звільнення позивача згідно із пунктом 10 та 11 розділу ХІ Закону Україні «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за п. 64 "г" (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року, є протиправним та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства України, та таким, що належить до скасування.

Разом з тим, скасовуючи наказ в частині звільнення позивача, суд враховує, що відповідно до пункту 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розслідує трудовий спір.

Отже, на підставі зазначеного, суд вважає за необхідне, з метою повного поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом, поновити позивача на посаді першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУНП в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 поданий у відповідності до пункту 9 Розділу XІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та працевлаштувати ОСОБА_1 в ГУНП в Одеській області шляхом видання наказу про призначення на рівнозначну посаду суд зазначає наступне.

Суд робить висновок, що дана позовна вимога належить до задоволення оскільки, відповідач ГУМВС України в Одеській області не заперечував і не спростовував факт подання рапорту позивачем до ГУНП в Одеській області, про який позивач зазначає в своєму позові.

Відповідно до листа ГУНП в Одеській області від 15.12.2016 року № 9/7668 відповідач жодним чином не відреагував на волевиявлення позивача продовжувати свою службу в органах поліції.

Представники відповідача ГУНП в Одеській області судові засідання ігнорували, письмові заперечення не надавали, хоча були належним чином і своєчасно повідомлені про судовий процес.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 2,9,94, 122, 128,158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №92 о/с від 15.12.2016 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ майора міліції, ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

3.Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.

4.Відповідно до приписів ст.256 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

5.Зобов'язати ГУНП в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 поданий у відповідності до пункту 9 Розділу XІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та працевлаштувати ОСОБА_1 в ГУНП в Одеській області шляхом видання наказу про призначення на рівнозначну посаду.

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок),00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.Я. Бойко