Постанова № 65654737, 21.03.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р. Справа №818/1775/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В,,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який він та його представник підтримали в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач з 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, 07 листопада 2015 року призначений поліцейським Сумського відділу поліції ( м.Суми), з 27.04.2016 року проходив службу на посаді оператора служби «102» управління інформаційного забезпечення ГУНП. Наказом начальника ГУНП в Сумській області від 22.11.2016 року №1598 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, а наказом №345 о/с від 23.11.2016 року звільнено зі служби в поліції.

Позивач вважає обидва накази протиправними та просить їх скасувати, поновити його на посаді, заперечуючи факт вчинення ним дисциплінарного проступку та зазначаючи, що службове розслідування проведено поверхово, неповно та не об»єктивно. Крім того, просить стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача проти позову заперчив, пояснив, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби за грубе порушення службової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку гуртожитку Державної установи "Київський навчальний центр підготовки поліцейських", що полягало у палінні тютюнових виробів в приміщенні гуртожитку, висловлюванні нецензурною лайкою, систематичному ігноруванні зауважень адміністрації з цього приводу, не інформуванні безпосереднього керівника про такі зауваження та про прибуття з відрядження, не інформування безпосереднього керівника про хід виконання завдань у період відрядження, а також у нещирості, проявленій у ході службового розслідування у вигляді надання неправдивих пояснень про обставини вчинення проступку. Факт вчинення дисциплінарного проступку підтверджений в ході проведення службового розслідування та відображений у висновку.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задовленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, 07 листопада 2015 року призначений поліцейським Сумського відділу поліції ( м.Суми), з 27.04.2016 року проходив службу на посаді оператора служби «102» управління інформаційного забезпечення ГУНП. ( а.с. 19-20, 21-25).

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 22.11.2016 № 1598 Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УКП ГУ НП на підставі ст.ст. 2, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, капрала поліції ОСОБА_1, оператора служби "102" управління інформаційного забезпечення ГУНП, звільнено зі служби в поліції за п. 1 п.п. 6 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.12-15). Наказом начальника ГУ НП в Сумській області від 23.11.2016 № 345 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів зі служби в поліції відповідно до п. 6 (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (а.с.16).

Зі змісту наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ( а.с.12-15) вбачається, що порушення службової дисципліни полягало в ігноруванні вимог вимог ст. ст. 1, 2, 5, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, закріпленої ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», у частині не дотримання законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, поведінці, яка не відповідає високому званню поліцейського, порушенні ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоровя населення», ст. 175-1, 173 КУпАП, п. 5.1. Інструкції з організації відряджень у фуктурі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2004 № 1666, не дотримання вимог наказу НП України від 23.09.2016 № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України», що виразилося у курінні тютюнових виробів та висловлюванні нецензурною лайкою в громадському місці, гуртожитку навчального закладу, систематичному ігноруванні зауважень адміністрації з цього приводу, щодо недопущення порушень внутрішнього розпорядку, не інформування безпосереднього керівника про зауваження з боку працівників Державної установи «Київський навчальний центр підготовки, поліцейських» і мешканців гуртожитку та про прибуття з відрядження, не інформування безпосереднього керівника про хід виконання завдань у період відрядження, проявлену у ході проведеного службового розслідування нещирість, що полягла у наданні неправдивих пояснень, яку спростовуються мешканцями гуртожитку і працівниками ДІПКП «102» Національної поліції України.

Винесенню наказів передувало службове розслідування, результати якого викладені у висновку, затвердженому 22.11.2016 ( а.с.26-30).

Суд вважає, що як в ході службового розслідування, так і під час судового розгляду відповідачем не доведено фактів порушення позивачем службової дисципліни, відповідно наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача зі служби і, як наслідок, наказ про звільнення є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді, з огляду на таке.

Сутність службової дисципліни, обов'язки поліцейських та керівників стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права керівників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових атків Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст..2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з»ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 03.11.2016 №1471 позивач разом з поліцейськими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбули у відрядження до Державної установи «Київський навчальний центр підготовки поліцейских» для підвищення кваліфікації на період з 06 по 13.11.2016 року. ( а.с. 102)

18.11.2016 року до УІЗ ГУНП в Сумській області з Нацональної поліції України надійшла інформація про порушення 13.11.2016 службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Сумській області під час перебування у відрядженні з метою підвищення кваліфікації працівників відділі служби «102» на базі Державної установи «Київський навчальний центр підготовки поліцейських» , що стало приводом для проведення службового розслідування відносно позивача.

В ході службового розслідування відповідачем встановлено, що позивач палив тютюнові вироби в приміщенні гуртожитку Державної установи «Київський навчальний центр підготовки поліцейських» та висловлювався нецензурною лайкою, не регував на зауваження керівництва. При цьому, висновки про вчинення порушення саме позивачем грунтуються на поясненях і рапортах слухачів установи, що мешкали у гуртожитку та відповідальних осіб ДІПКП 102 НП України, які прибули до гуртожитку для з»ясування обставин.

Суд вважає, що зазначені матеріали не доводять вчинення позивачем дисциплінарного проступку, виходячи з наступного.

Так, із рапорту начальника ДІПКП «102» Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_4 вбачається, що о 19.30 год 13.11.2016 на мобільний телефон начальника 1-го курсу навчального центру ОСОБА_5 зателефонував слухач 2-го курсу ОСОБА_6, та повідомив про те, що у вбиральні три особи з явними ознаками алкогольного спяніння палять цигарки та зясовують між собою відносини на підвищених тонах, вживаючи при цьому нецензурну лексику. Про зазанчене йому стало відомо від начальника 1-го курсу навчального центру ОСОБА_5 та із рапортів слухачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, які проживали у гуртожитку. ( а.с. 85)

Із рапортів ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 вбачається, що 13.11.2016 року близько 19-30 год в спальному приміщенні 1 курсу слухачі «102» в кількості трьох осіб в чоловічому туалеті палили цигарки, виясняли між собою стосунки, голосно кричали та штовхались, вживаючи нецензурну лексику (а.с. 111,112,113).

Із рапорту ОСОБА_8 вбачається, що 13.11.2016 року близько 16-00 год. невідомі сторонні особи відкрили опечатані вхідні двері до приміщення 4-го курсу, виходили із приміщення туалету, яке було опачатане, і висловлювались нецензурною лайкою. ( а.с.51).

Із рапорту ОСОБА_7 вбачається, що 13.11.2016 року близько 16-15 год. В спальному приміщенні « курсу знаходились сторонні особи, які зголом виявилися слухачами «102». При цьому були з ознаками алкогольного сп»яніння, на зауваження не реагували, висловлювались нецензурною лайкою. ( а.с.114).

Таким чином, первинні повідомлення про порушення порядку перебування у гуртожитку навчального центру не вказують на позивача, як на особу, яка порушувала порядок.

Крім того, із рапорту начальника 1-го курсу навчального центру ОСОБА_5, вбачається, що о 19-50 год., прибуваши до навчального центру виявив у 8-му спальному приміщенні слухачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, які билися між собою та перебували в агресивному стані ( а.с. 46), що також не підтверджує факт паління цигарок позивачем у приміщенні туалету та висловлювання нецензурною лайкою.

Будь-які інші дані щодо факту паління позивачем тютюнових виробів в приміщенні гуртожитку Державної установи «Київський навчальний центр підготовки поліцейських» та висловлювання нецензурною лайкою в ході службового розслідування відповідачем не вивчалися і окремо не встановлювалися, незважаючи і на те, що як під час опитування 13.11.2016 року, так і в ході службового розслідування позивачем категорично заперечувались ці обставини.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність ознак дисциплінарного проступку в діях позивача, що полягав у палінні тютюнових виробів в приміщенні гуртожитку Державної установи «Київський навчальний центр підготовки поліцейських» та висловлюванні нецензурною лайкою, що в свою чергу виключає і іншу частину дисиплінарного проступку, яка, на думку відповідача, полягає в систематичному ігноруванні зауважень адміністрації з цього приводу, щодо недопущення порушень внутрішнього розпорядку, не інформування безпосереднього керівника, як того вимагає ст.7 Дисциплінарного статуту, про зауваження з боку працівників Державної установи «Київський навчальний центр підготовки, поліцейських» і мешканців гуртожитку.

Також як на порушення службової дисципліни відповідач вказує на те, що позивач не доповів безпосередньому керівнику про прибуття з відрядження. Однак, у висновку службового розслідування комісія лише констатує такий факт, не зазначивши на підставі яких даних він встановлений та якими нормами встановлений такий обов»язок. При цьому в своєму рапорті безпосередній керівник позивача, начальник відділу УІЗ ГУНП в Сумській області ОСОБА_11, доповідаючи, що позивач не повідомив його про події 13.11.2016 року, про це порушення не зазначає.

Окрім того, судом встановлено, що в частині досциплінарного проступку, яка полягла у тому, що позивач не інформував безпосереднього керівника про хід виконання завдань у період відрядження, провина позивача відсутня, оскільки в судовому засіданні представник відповідача визнав, що повідомляти про хід виконання завдань у період відрядження повинен був не ОСОБА_1, а інша особа.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головне управління Національної поліції в Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення про притягнення ОСОБА_1, до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Сумській області від 22.11.2016 №1598 Про порушення службової дисципліни окремними поліцейськими УКП ГУ НП та від 23.11.2016 №345 о/с по особовому складу в частині звільнення капрала ОСОБА_1,оператора служби 102 управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Сумській області та поновити його на посаді. Окрім того, вирішивши питання про поновлення на службі позивача, суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Виходячи із розміру грошового забезпечення позивача, зазначеного у довідці (а.с.71) та кількості днів вимушеного прогулу, сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню складає 10945,20 грн.

На підставі ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню. Розмір такого стягнення у межах місячної суми складає 2797,59 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 22 листопада 2016 року № 1598 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції з посади оператора служби "102".

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 23 листопада 2016 року № 345 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади оператора служби "102".

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції в Головному управлінні Національної поліції в Сумській області на посаді оператора служби "102".

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 10945 ( десять тисяч дев"ятсот сорок п"ять) грн. 20 коп., провівши нарахування та утримання обов"язкових платежів.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітку в межах стягнення за один місяць в сумі 2797,59 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 27 березня 2017 року.