Постанова № 65654563, 21.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 березня 2017 р. № 820/6846/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - Козлітіна К.В., Васильєвої С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування наказу та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, третя особа Управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в якому, з урахуванням уточнених позовних заяв, просить визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скорочення посади заступника начальника управління - начальник відділу оперативного моніторингу внутрішньої безпеки в Харківській області, як посади державного службовця та ведення замість неї аналогічної посади атестованого працівника поліції (тобто атестацію посад); скасувати наказ ДВБ Національної поліції України № 219 о/с, яким звільнено ОСОБА_1 державного службовця 6 рангу - заступника начальника управління Внутрішньої безпеки в Харківській області з 26.12.2016 року; скасувати наказ НПУ від 24.11.2016 року №1214, яким скорочено посаду заступника начальника управління - начальник відділу оперативного моніторингу внутрішньої безпеки в Харківській області; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальник відділу оперативного моніторингу внутрішньої безпеки в Харківській області.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просять його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Наказом Департаменту ВБ Національної поліції України від 08.04.2016 року № 50 о/с «По особовому складу» позивача, як такого, що успішно пройшов стажування, призначено на посаду заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Харківській області, присвоївши 7-й ранг державного службовця, з посадовим окладом 3199 грн. на підставі заяви позивача від 15.03.2016 року.

26.12.2016 року ДВБ НП України видано наказ по особовому складу №219 о/с, яким за пп.4 п.1 ст.83 та пп.1 п.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» звільнено ОСОБА_1 державного службовця 6 рангу - заступника начальника Управління ВБ в Харківській області з 26.12.2016 року. Підставою для звільнення Позивача був наказ Національної поліції від 06.10.2016 року №984 «Про зміни у штатах департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України».

Наказом Національної поліції від 06.10.2016 року №984 «Про зміни у штатах департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України», зокрема скорочено посаду категорії державного службовця - заступника начальника управління, посаду категорії середній склад поліції - начальника відділу оперативного моніторингу, та введено посаду категорії державний службовець - заступник начальника управління - начальник відділу оперативного моніторингу внутрішньої безпеки.

26.10.2016 року Позивача ознайомлено про наступне звільнення з посади заступника начальника УВБ в Харківській області ДВБ НПУ, у зв'язку з організаційно - штатними змінами, згідно з наказом голови НПУ від 06.10.2016 року №984 «Про зміни у штатах департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України», у зв'язку з скороченням посади.

Наказом національної поліції України №1161 від 11.11.2016 року внесені зміни у штатах Національної поліції України, зокрема, скорочено посаду Заступника начальника управління - начальника відділу оперативного моніторингу, категорії «державний службовець», та введено аналогічну посаду категорії «середній склад поліції».

Наказом національної поліції України №1214 від 24.11.2016 року внесені зміни у штатах департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції (міжрегіонального територіального органу у складі кримінальної поліції), зокрема скорочено посаду Заступника начальника управління - начальника відділу оперативного моніторингу.

Відповідно до наказу департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №164 о/с від 27.10.2016 року Позивачу надано щорічну та додаткову оплачувану відпустку на 45 календарних днів з 31.10.2016 по 14.12.2016 року.

З наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 219 о/ос від 26.12.2016 року Позивача ознайомлено лише 30.12.2016 року.

При цьому слід зазначити, що з моменту підписання вищевказаного наказу Позивач, тобто з 26.12.2016 року по 30.12.2016 року знаходився на своєму робочому місці. Вказаний наказ був вручений ОСОБА_1 лише 30.12.2016 року. Чим порушено вимоги ст.47 КЗпП України.

Одночасно, слід відмітити, що підставою для звільнення ОСОБА_1 був наказ Національної поліції від 06.10.2016 року №984 «Про зміни у штатах департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України» та відсутність можливості пропозиції іншої рівноцінної посади державного службовця (пп.1 п.1 ст.87 Закону України «Про державну службу»).

Позивачем було вказано, що з моменту його призначення на посаду заступника начальника управління Внутрішньої безпеки в Харківській області йому не було запропоновано пройти атестацію. Отже, не надано можливості в подальшому займати посади, які відносяться до складу поліції, з огляду на структурну реорганізацію Департаменту та суттєві зміни, щодо особистого складу та штатного розкладу.

Позивач звернув увагу, що наказом НПУ від 06.10.2016 року №984 «Про зміни у штатах департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України», одночасно зі скороченням посади заступника начальника управління (категорії державного службовця) та введено посаду - заступник начальника управління - начальник відділу оперативного моніторингу внутрішньої безпеки (категорії державний службовець).

Позивач стверджує, що дану посаду було йому запропоновано, та він на неї погодився.

Позивач та Представник Позивача акцентували увагу на даному моменті, так як згідно з діючим законодавством України, при звільненні з посади, особі мали запропонувати рівнозначну посаду, чого зі слів Представника Відповідача не було зроблено.

На підтвердження своїх доводів Позивач надав суду копію листа № 2744/42-20-01-2016 від 17.11.2016 р. за підписом начальника управління Трунова С.А., який направлено у відповідь на лист ДВБ НП України № 8623/42-02/04-16 від 11.11.2016 р. про те, що на виконання вимог вищевказаного листа до ДВБ НП України направлено попередження про наступне вивільнення заступника начальника управління - начальника відділу оперативного моніторингу - ОСОБА_1 з додатком.

Даний лист на думку Позивача підтверджує той факт, що він знаходився на даній посаді, яку було скорочено як посаду державного службовця, та введено до штату як «середній склад поліції».

Представником Відповідача також було зазначено, що даний лист ДВБ НП України № 8623/42-02/04-16 від 11.11.2016 р. не стосувався конкретно визначених осіб, а поширювався взагалі, на тих осіб, які займали посади, визначені в тексті листа.

Однак, враховуючи, що Відповідачем заперечується факт призначення Позивача на посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативного моніторингу та вказано на відсутність відповідного наказу про призначення, суд не вбачає причин вважати, що Позивача було призначено на вказану ним посаду - заступника начальника управління - начальника відділу оперативного моніторингу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч.1 цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі п. 1 ч.1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Статтею 5 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП проводиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП.

Відповідно до вимог ст. 47. Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму ВСУ, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Позивачу, незважаючи на наявні, на час ознайомлення про наступне вивільнення 26.10.2016 року, вільні посади, Департаментом внутрішньої безпеки НПУ не запропоновано іншу роботу, не організовано проведення атестації позивача.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 26 грудня 2016 року №219 о/с про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 державного службовця 6 рангу на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління Національної поліції в Харківській області з 27 грудня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду в частині поновлення виконується ОСОБА_1 державного службовця 6 рангу на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління Національної поліції в Харківській області негайно.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 31 березня 2017 року.

Суддя А.В. Зінченко