Постанова № 65654200, 20.03.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

20 березня 2017 року Справа № 814/793/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., суддів Біоносенко В.В., Князєва В.С. за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_2

доАдміністрація державної Прикордонної служби України, вул. Володимирська, 26,Київ,Центральна Частина Києва, Київ,01601 Донецький Прикордонний загін, вул. Гагаріна, 150-а,Маріуполь,Донецька область,87521 Інспектор прикордонної служби "Новоазовськ" Донецького прикордонного зогону старший прапорщик Губченко Олександр Євгенійович, пр-т Леніна, 85,Маріуполь,Новоазовський район, Донецька область,87555

треті особиСлужба безпеки України, вул. Володимирська, 33,Київ 34,01034 провизнання незаконним та скасування рішення від 12.04.2013р., зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників:

від позивача ОСОБА_4;

від відповідача1, 2 не з'явився;

від відповідача 3 не з'явився;

від третьої особи 1 Олійник Я.Ю.

від третьої особи 2 Олійник Я.Ю.;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 Сулийман Султанович (далі-Умаєв С.С., позивач) звернувся до суду з позовом до Адміністраціії державної Прикордонної служби України, Донецького Прикордонного загону, Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі-Адміністрація Держприкордонслужби України), Донецького Прикордонного загону, Інспектор прикордонної служби "Новоазовськ" Донецького прикордонного зогону старший прапорщик Губченко Олександр Євгенійович, за участю третіх осіб - Служби безпеки України, Управління служби безпеки України у Миколаївській області з наступними позовними вимогами (з урахуванням уточненого позову):

- Визнати протиправним та скасувати постанову від 28.10.2011 року про заборону в'їзду в Україну громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, складену УБОЗ УМВС України в Миколаївській області;

- Визнати протиправним та скасувати рішення від 28.10.2011 р. про видворення з території України та заборону подальшого в'їзду в державу Україна іноземного громадянина, громадянина РФ ОСОБА_1

- Визнати протиправним та скасувати Рішення від 12.04.2013 р. щодо заборони в'їзду на територію України ОСОБА_1

- Зобов'язати Дердавну прикордонну службу України та Донецького прикордонного загіну вилучити із центральної бази даних Державної прикордонноїх служби України заборону на в'їзд в Україну громадянину РФ ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у 2003 році переїхав для постійного проживання до України, оскільки одружився з громадянкою України ОСОБА_7 Після розлучення з ОСОБА_7 залишився проживати в Україні. У 2011 році одружився з громадянкою РФ ОСОБА_8 5 жовтня 2011 році у нього народилась донька ОСОБА_2та 29.01.2013 р. народилась донька ОСОБА_9 Проживаючи на території України додержувався усіх її Законів, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, офіційно працював, та сплачував податки. За час проживання в Україні придбав квартиру за адресою АДРЕСА_1, та машину марки ВАЗ 2110, яка зареєстрована у МРЕУ Миколаївської області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 11.12.2007 року НОМЕР_1. У 2013 році повертаючись до своєї сім'ї в Україну йому протиправно заборонили в'їзд на територію України, з причин наявності рішень про заборону в'їзду на територію України при цьому нічого не пояснюючи. Вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач, Донецький прикордонний загін надав до суду заперечення, згідно яких вважає рішення щодо відмови в перетинанні кордону України позивачу від 12.04.2013 року правомірним, оскільки відповідно до доручення від 15.11.2011 року ОСОБА_1 заборонено в'їзд на територію України.

Відповідачі у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду попереджений належним чином.

У судовому засіданні 20.032017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд дослідив всі матеріали справи, оцінив наявні докази в їх сукупності, заслухав представників сторін та встановив наступне.

Громадянин РФ ОСОБА_1 у 2003 році переїхав на постійне місце проживання в Україну. На підставі особистого клопотання йому було надано дозвіл на імміграцію в Україну про що свідчить посвідка на постійне проживання серії МК № 014356. Підставою для залишення в Україні гр. ОСОБА_1 було одруження з громадянкою України ОСОБА_10 України. 7 грудня 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 розірвано.

26 березня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою Російської Федерації ОСОБА_8 5 жовтня 2011 року у позивача народилась дочнька ОСОБА_2, у 2013 році народилась донька ОСОБА_9

За час проживання в Україні ОСОБА_1 придбав у власність у 2007 році автомобіль марки ВАЗ 2110 та у 2010 році трикімнатну квартиру, які зареєстровані на його ім'я.

Відповідно до висновку про залишення на постійне проживання в Україні від 15.10.2007 року, затвердженого заступником начальника УМВС України в Миколаївський області, прийняте рішення у відповідності до ст..4 ч.3 п.1 Закону України "Про імміграцію"про надання дозволу на постійне проживання в Україні ОСОБА_1, та видачі йому посвідки на постійне проживання. Підставою для прийняття такого рішення є те що він одружений з громадянкою України.

28 жовтня 2011 року УБОЗ УМВС в Миколаївській області було прийнято постанову про заборону в'їзду в Україну, яка була винесена за результатами розгляду матеріалів стосовно ОСОБА_1

Згідно з вищезазначеною постановою УБОЗ УМВС в Миколаївській області було встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово попадав в поле зору органів внутрішніх справ України, має зв'язки серед осіб які можуть бути причетні до протиправної діяльності. Крім того його перебування на території України може суперечити інтересам охорони громадського порядку та загрожувати правам і законним інтересам громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Тому, з метою недопущення скоєння порушень законодавства України громадянином ОСОБА_1 та у зв'язку з тим, що перебування ОСОБА_1 може суперечити інтересам охорони громадського порядку або загрожувати правам та законним інтересам громадян України та інших осіб, які проживають в Україні УБОЗ УМВС в Миколаївській області керуючись ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (який діяв на момент виникнення правовідносин) прийнято вищевказане рішення.

Так, відповідно до абз. 2, 3, 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (який діяв на момент виникнення правовідносин), в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, охорони здоров'я, а також забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля; якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.

Відповідно до п. 3 ст. 12 Закону України "Про імміграцію"дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

УБОЗ УМВС України в Миколаївській області звернулось до УМВС України в Миколаївській області з поданням щодо скасування дозволу на постійне проживання в Україні, в якому просило надати дозвіл на скасування громадянину РФ ОСОБА_1 тимчасового посвідчення на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 з подальшим його вилученням.

01 листопада 2011 року УМВС України в Миколаївській області було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. РФ ОСОБА_1, яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну від 15.10.2008 року ОСОБА_1 згідно ст. 12 Закону України «Про імміграцію» на підставі подання УБОЗ УМВС України в Миколаївській області щодо скасування дозволу на постійне проживання в Україні, визнано недійною посвідку на постійне проживання в Україні гр. ОСОБА_1, з подальшим вилученням її.

Право на виїзд іноземців не є безумовним. Уповноважені державні органи відповідно до ст.ст.25, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (який діяв на час ухвалення спірних рішень) мали право приймати рішення про заборону в'їзду на територію України.

Правом на прийняття таких рішень на той час були уповноважені органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону, а також Служби безпеки України.

При цьому, підстава заборони виїзду передбачені абзацам другим та третім ст.25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не потребує обґрунтування. Оскільки визначення питання необхідності заборони виїзду іноземцю до України з підстав забезпечення безпеки або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні є дискреційним, і не можуть бути перевірені судом.

Враховуючи, що відповідач був уповноважений на той час законодавством приймати рішення про заборону виїзду іноземцю з підстав забезпечення безпеки або охорони громадського порядку, у суду відсутні підстави для визнання його дій протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним рішення Донецького прикордонного загону щодо заборони в'їзду, суд зазначає таке.

Згідно п.1 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 280 від 17.04.2013 р. (далі-Порядок), цей Порядок визначає механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів правоохоронних, розвідувальних органів та ДМС щодо осіб, які перетинають державний кордон (далі - доручення).

Пунктом 5 Порядку визначено, що Уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом.

Відповідно до п. 17 Порядку, виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в'їзду в Україну або виїзду з України.

УМВС України в Миколаївській області на ім'я першого засутпника голови Державної прикордонної служби країни - директору Департаменту охорони державного кордону генералу-полковнику Шишоліну П.А. надіслано доручення від 15.11.2011 року, відповідно до якого заборонено в'їзд громадянину РФ ОСОБА_1 на територію України.

На виконання вищезазначеного доручення Губченко О.Є. було прийняте Рішення про відмову в перетині державного кордону України від 12.04.2013 ОСОБА_1

Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України виноситься відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 14.12.10 №967, яким затверджено форма рішення про відмову в перетинанні державного кордону України.

Статтею 14 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що, громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Таким чином, орган державної влади діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про прикордонний контроль», Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 280 від 17 квітня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваних рішень і необхідності у відмові в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя Є. В. Марич

Судді В.В. Біоносенко

В.С. Князєв