Постанова № 65653956, 30.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/427/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство "Визирське джерело" Визирської сільської ради, Визирська сільська рада про визнання протиправними дій, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, скасування наказу, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство "Визирське джерело" Визирської сільської ради, Визирська сільська рада, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів);

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів);

скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-10246/13-16-СГ від 29.11.2016 р., виданий на ім'я КП «Визирське джерело» Визирської сільської ради про надання дозволу КП «Визирське джерело» Визирської сільської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 90,00 га, із цільовим призначенням - для створення громадського пасовища.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів) є протиправними, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні клопотання з мотивів, не передбачених ст. 123 ЗК України. На думку позивача, порядок надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки врегульований положеннями ч. 7 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 ЗК України та не передбачає окремого погодження (розгляду) місцевими радами (крім випадків, коли саме такі ради розпоряджаються відповідними землями). Крім того, позивач звертає увагу, що він першим подав заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів) та підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у відповідача не було, в зв'язку з чим рішення про надання дозволу № 15-10246/13-16-СГ від 29.11.2016 р. КП "Визирське джерело" Визирської сільської ради підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких, зокрема, зазначено, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області при розгляді клопотання позивача діяло відповідно до Законів України, наказу Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 р. «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 р. (протоколу засідання № 2) №2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної властності».

Від Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області надійшли письмові заперечення (т. 1, а.с. 62-76) та доповнення до них (т1. а.с. 221- 225), в яких, зокрема, зазначено, що Держгеокадастр фактично, надавши дозвіл на розроблення проектної документації щодо відведення земельної ділянки шляхом "мовчазної згоди" на користь КП "Визирське джерело" ще 12.09.2016 р. (тобто задовго до звернення позивача), позбавлений права розглядати будь-які інші клопотання відносно земельної ділянки, по якій вже надано дозвіл. Враховуючи, що у КП "Визирське джерело" виникло "правомірне очікування" на отримання земельної ділянки в користування (за умови відсутності підстав для відмови з підстав, передбачених ч. 13 ст.123 ЗК України, тобто у разі невідповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки "вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів").

Від комунального підприємства "Визирське джерело" Визирської сільської ради надійшли письмові заперечення (т. 1, а.с. 164- 174), в яких останнім підтримано правову позицію, висловлену Визирською сільською радою Лиманського району Одеської області.

Представник позивача 28.03.2017р. (вх. № ЕП/1178/17) через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач та треті особи до судового засідання явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, військовослужбовець Збройних Сил України, учасник АТО, відповідно до Закону України № 3552-ХІІ від 22.10.1993 р. (зі змінами) «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19.08.2015 р. «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням від 06.10.2016р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів) (т.1, а.с. 111).

07.11.2016 р. (вих. № Б-15302/0-6268/6-16) Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. При цьому відповідач, зокрема, зазначив, що на виконання доручення Віце-Прем'єр-Міністра-Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. №37732/0/1-14 від 08.10.2014р., рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014р., Головним управлінням здійснюється направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі згоди на розроблення документації із землеустрою. Також зазначено, що за результатами розгляду звернення Визирською сільською радою прийнято рішення № 321-VII від 28.10.2016 р. про відмову у погодженні питання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, в тому числі позивачу, у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яка вказана на графічних матеріалах, доданих позивачем до клопотання, входить в земельний масив, який використовується мешканцями села як громадські пасовища та сільською радою вживаються заходи з метою оформлення за громадою права постійного користування (т.1, а.с. 8).

11.05.2016 р. (вх. № 162/02-15) до Визирської сільської ради звернулась з депутатським зверненням депутат 7-го скликання ОСОБА_3 щодо майбутнього сільського життя та можливості ведення подвірного господарства. Це звернення було подано на підставі прохання жителів с. Визирка, в якому вони просили (дослівно): "довести до відома голови села та сесії нашу занепокоєність за наше майбутнє та за подальшу долю наших дітей і сімей. Треба поставити це питання на розгляд депутатів нашого села, з якими Ви обиралися та люди виразили Вам нашу довіру. Треба розробити та довести нам до відома зрозумілий план пасовищ та перспективу розвитку нашого сільського життя, вважаючи на те, що ми село, а не місто, в нас є право на наш сільський уклад та традиції наших батьків" (т.1, а.с. 77-81).

02.06.2016р. Визирською сількою радою Лиманського району Одеської області прийнято рішення № 204-VII (зі змінами) про створення громадського пасовища на території Визирської сілької ради Комінтернівського району Одеської області (за межами с. Визирка), орієнтовною площею 90,00 га, з одночасною передачею земельної ділянки до комунальної власності (т.1, а.с. 93).

30.06.2016 р. рішенням № 226-VІІ «Про внесення змін до рішення Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 02.06.2016 року № 204-VІІ "Про розгляд депутатського звернення депутата ОСОБА_3.» було зобов'язано комунальне підприємство "Визирське джерело" Визирської сільської ради звернутись до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки для створення громадського пасовища на території Визирської сільської ради (за межами с. Визирка), орієнтованою площею 90,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (т.1, а.с. 94).

Так, на підставі рішень сільської ради № 204-VІІ від 02.06.2016 р. "Про розгляд депутатського звернення депутата ОСОБА_3.", №226-VІІ від 30.06.2016 р. "Про внесення змін до рішення Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 02.06.2016 року №204-VІІ "Про розгляд депутатського звернення депутата ОСОБА_3."), КП "Визирське джерело" 05.07.2016 р. (вих. №52/1) надіслано на адресу відповідача клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки, орієнтованою площею 90,00 га для створення громадського пасовища із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами с. Визирка) (т.1, а.с. 95-96).

Лист був надісланий також сільською радою 10.08.2016 р. (вих. №02-17/864) з проханням надати дозвіл КП "Визирське джерело" щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки (т.1, а.с. 97).

КП "Визирське джерело" зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

29.11.2016 р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області видано наказ № 15-10246/13-16-СГ про надання дозволу КП "Визирське джерело" Визирської сільської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 90,00 га, із цільовим призначенням - для створення громадського пасовища (т.1, а.с. 17).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю, з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно приписів ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст.118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Положеннями ч. 2 ст. 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 7 ст. 186-1 ЗК України ).

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 ЗК України органи, приймають одне з відповідних рішень.

У той же час, зі змісту п. 1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014" № 328 від 15.10.2014р., пп. 2.6 п.2 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 95 від 04.06.2015р. та п. 1 доручення Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №37732/0/1-14 від 08.10.2014р. вбачається, що останніми з метою забезпечення децентралізації влади, збільшення повноважень органів місцевого самоврядування з управління територіями та підвищення ефективності територіального планування та якості управлінських рішень органів місцевого самоврядування, передбачено з 15.10.2014р. направлення головними управліннями Держземагентства в областях та місті Києві на розгляд місцевих рад звернень юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою (т.1, а.с. 33-37).

При цьому, вказаним рішеннями передбачено, що перевірка таких звернень органами місцевого самоврядування відбувається виключно у межах приписів ч.7 ст.118 та ч. 3 ст. 123 ЗК України, без надання додаткової документації.

Відтак, запровадження законодавчими положеннями вказаної процедури перевірки органами місцевого самоврядування звернень юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою не створює додаткових передумов для заявників для отримання даної згоди.

Крім того, суд звертає увагу, що положеннями підпунктів 3 та 8 пункту "б" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Разом з тим, делегованими повноваженнями, у розумінні статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування", є повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Отже, положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування" органам місцевого самоврядування надано повноваження органів виконавчої влади в частині координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів та підготовки висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що за своїм змістом відповідає повноваженням, якими органи місцевого самоврядування наділені приписами вищевказаних рішень.

Саме на підставі вищевикладеного, Визирською сільською радою прийнято рішення № 321-VII від 28.10.2016р. про відмову у погоджені питання про надання, зокрема, позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яка вказана на графічних матеріалах доданих до клопотання входить в земельний масив, який використовується мешканцями села, як громадські пасовища та на теперішній час сільською радою вживаються заходи для оформлення за громадою права постійного користування (т.1, а.с. 119-120).

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земельної ділянки в приватну власність із земель комунальної власності поза межами, визначеної компетенції позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже спірні правовідносини, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого надано дозвіл на розробку проектної документації, такому суспільному інтересу відповідає.

У спірних правовідносинах, "суспільним", "публічним" інтересом є задоволення суспільної потреби (громади) у захисті права власності на землю Українського народу, національного багатства України та як джерела задоволення потреб суспільства в земельних ресурсах. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування.

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах 16 грудня 2015 року розглянув справу № 6 - 2510 цс 15. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив такий правовий висновок. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу.

Принцип "пропорційності" передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Саме з метою дотримання вказаних принципів відповідно до статей 15-1, 122 Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій", Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012р., Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 26 від 03.03.2016р. (із змінами), наказу Держгеокадастру № 68 від 15.05.2015р. "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру в Одеській області", враховуючи лист Держгеокадастру № 22-28-0.13-1364/2-16 від 27.01.2016р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було прийнято:

- наказ № 25 від 12.02.2016р. "Про резервування земельних масивів на території Одеської області для забезпечення потреб військовослужбовців - учасників антитерористичної операції та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході її проведення";

- наказ № 150 від 26.09.2016р. "Про внесення змін в додаток 1 до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.02.2016 № 25", яким було зарезервовано земельні масиви за межами населених пунктів на території Одеської області для забезпечення потреб військовослужбовців - учасників антитерористичної операції та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході її проведення (т.1, а.с. 38-41).

При прийнятті рішення суд враховує, що рішення Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області № 204-VІІ від 02.06.2016 р. "Про розгляд депутатського звернення депутата ОСОБА_3.", №226-VІІ від 30.06.2016р. "Про внесення змін до рішення Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 02.06.2016 року №204-VІІ "Про розгляд депутатського звернення депутата ОСОБА_3." та рішення № 321-VII від 28.10.2016р. про відмову у погоджені питання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою є чинними, протилежного позивачем не доводилося.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів) та при прийнятті наказу № 15-10246/13-16-СГ від 29.11.2016 р. діяв у спосіб та в межах наданих повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 128, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство "Визирське джерело" Визирської сільської ради, Визирська сільська рада про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, скасування наказу № 15-10246/13-16-СГ від 29.11.2016 р.,- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.П. Самойлюк