Постанова № 65653445, 13.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року Справа № 808/3742/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Фесик А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект

до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1

про скасування постанови в частині,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (далі - позивач) до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1, про скасування постанови в частині.

Ухвалою суду від 07.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/3742/16, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Представник позивача у судове засідання не зявився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не зявився. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи буз участі представника.

Третя особа у судове засідання не зявилась, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються, юридичним особам та фізичним особам підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За приписами ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З аналізу наведених норм КАС України, суд вважає, що судова повістка вручена третій особі належним чином.

Відповідно до ст.41 КАС України, у звязку із неявкою у судове засідання сторін фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у відсутність відповідача та третьої особи..

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов позивачів таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2006 ОСОБА_1 (далі- третя особа або Позичальник) уклав з АКІБ «УкрСиббанк» Кредитний договір № 11069766000 (далі - кредитний договір).

За умовами Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобовязувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобовязання за Кредитним договором був укладений Іпотечний договір № 11069766000 від 03.11.2006 (далі - Іпотечний договір).

За умовами договору третя особа, як Іпотекодавець передає в іпотеку в якості забезпечення виконання зобовязань за Кредитними договорами передала житловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вузівська, буд. 7-А.

Обтяження згідно вищевказаного Іпотечного договору відступлено ТОВ «Кей-Колект» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

12.12.2011, АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» (надалі правонаступник або позивач) відповідно до Договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобовязаннями Позичальника за Кредитним договором.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору -іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторона майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.3 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку»).

22.11.2016 р. Позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечними договорам № 11069766000 від 03.11.2006 року накладено арешт на підставі:

- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 30589786 від 15.02.2012 року, видана Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ;

- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 30589692 від 15.02.2012 року, Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ.

Вважаючи, що арешт заставного майна є незаконним та таким, що порушує права й законні інтереси останнього (як заставодержателя), оскільки ТОВ Кей-Колект має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, останній і звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України Про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 (редакція від 01.01.2012), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно положень ст. 57 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку.

Згідно ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За змістом вимог ч. 6, 7 ст. З Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно ст.1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставо/держателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України Про заставу.

Аналогічні положення містяться у ст. 572 Цивільного кодексу України, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладених з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель ТОВ Кей-Колект, має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.

Арешт не має правових підстав в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будинок 7-а, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вузівська, у зв'язку з тим, що договір іпотеки укладено до накладення вказаного арешту на предмет іпотеки і першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу на підставі Іпотечного договору № 11069766000 від 03.11.2006.

Враховуючи наведене, позивач має переважне право на погашення боргу ОСОБА_1 за іпотечним договором № 11069766000 від 03.11.2006 за рахунок заставленого майна, а саме: буд. 7-а по вул. Вузівській в м. Запоріжжі.

Зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України Про іпотеку, володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Разом з тим, у ВДВС були відсутні правові підстави для накладення арешту на вищезазначене майно на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності винесених постанов відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та скасувати постанови Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 30589786 від 15.02.2012 та ВП № 30589692 від 15.02.2012, в частині накладення арешту на майно, а саме: буд. 7-А, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вузівська.

Як зазначено у частині першій статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167,181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанови Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 30589786 від 15.02.2012 та № 30589692 від 15.02.2012, в частині накладення арешту на майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вузівська, буд. 7-А.

Судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот пятдесят шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 37825968) за рахунок бюджетних асигнувань Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко