Ухвала суду № 65653350, 27.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

27 березня 2017 року № 810/1098/17

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання - Мкртчян Н.Ц.,

за участю:

представника позивача - Неділько М.М., Фень В.О.

представника відповідача 1 - Заверуха О.О.,

представника відповідача 2 - не прибув,

розглянувши заяву (клопотання) про забезпечення адміністративного позову від 24 березня 2016 р. (вх. № 4063/17) в адміністративній справі

за позовом колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" до Головного управління ДФС у Київській області, заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришка Руслана Юрійовича про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу

в с т а н о в и в:

20 березня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося колективне підприємство "Васильківська шкіряна фірма" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 1), заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришка Р.Ю. (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу від 14 березня 2017 р. № 466.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 р. відкрито провадження у справі.

24 березня 2017 р. позивачем було подано заяву (клопотання) про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу відповідача 1 від 14 березня 2017 р. № 466 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача" до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі (вх. № 4063/17) (далі - заява (клопотання).

Суд, у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи в частині заявленої заяви (клопотання), встановив таке.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 117, 118 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні даного питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У судовому засіданні 27 березня 2017 р. позивач обґрунтовував дану заяву (клопотання) посиланням на:

- відсутність плану перевірки ДФС України, до якого в І кварталі 2017 р. було б включено перевірку позивача;

- відсутність у відповідача 1 законодавчо передбачених підстав для видання спірного наказу;

- порушення відповідачем 1 вимог п. 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII, де визначено коло суб'єктів, стосовно яких можуть бути здійснені перевірки у 2015-2017 р.р.;

- порушення (внаслідок проведення планованої перевірки) прав позивача на конфіденційність інформації щодо його контрагентів, обсягу виробництва та товарів, які були предметом закупівлі.

Відповідач 1 проти задоволення заяви (клопотання) заперечував, посилаючись на вимоги ст. 6 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 3 листопада 2016 р. № 1728-VIII, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 р. № 877-V та ст. 5 ПК України.

При вирішенні заяви (клопотання) судом враховано, що:

- на стадії розгляду заяви (клопотання) питання правомірності дій відповідача 2 та правомірності спірного наказу не підлягає дослідженню, оскільки дане питання повно та об'єктивно має бути досліджено під час розгляду адміністративної справи по суті, після надання відповідачами заперечень та витребуваних ухвалою від 23 березня 2017 р. доказів;

- позивачем не надано жодного доказу існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди особисто його правам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, отже, дане припущення ним жодним чином не обґрунтоване.

Крім того, судом враховано, що твердження позивача про відсутність графіка перевірки спростовується наданими відповідачем 1 доказами: листом в.о. директора Департаменту аудиту ДФС України від 4 січня 2017 р. вих. № 107/7/99-99-14-03-01-17 та інформацією про платника згідно плану Графіку проведення документальної перевірки (в якому зазначено, що перевірка позивача була запланована на І квартал 2017 р., протягом 20 днів, за період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2016 р.).

До того ж судом не можуть бути взяті до уваги подані позивачем скріншоти сайту ДФС України та Територіальних органів ДФС у Київській області, оскільки на них відсутня дата, на яку дана інформація була розміщена на зазначених сайтах.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що захист її прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява (клопотання) про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви (клопотання) колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" щодо вжиття заходів забезпечення позову від 24 березня 2017 р. (вх. № 4063/17).

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Виноградова О.І.