Постанова № 65653004, 27.03.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Справа № 803/1701/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Михалко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Приватного підприємства "Імпортавто" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Імпортавто" (далі - ПП "Імпортавто") про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням Луцької ОДПІ від 21 листопада 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15-18 листопада 2016 року на підставі наказу Луцької ОДПІ №1246 від 15 листопада 2016 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" і направлень на перевірку № 001176, № 001177 від 15 листопада 2016 року посадовими особами контролюючого органу здійснювались виїзди за місцезнаходженням ПП "Імпортавто" (м. Луцьк, вул. Єршова, 11/408). Однак, відповідач не допустив податкових інспекторів до проведення фактичної перевірки, у зв'язку із чим було складено акт недопуску до проведення перевірки від 18 листопада 2016 року.

21 листопада 2016 року першим заступником начальника Луцької ОДПІ було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП "Імпортавто" на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв'язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

У зв'язку із наведеним, Луцька ОДПІ просила підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, свого представника не направив, не повідомив суд про причини неприбуття, заперечення на позов не надав, хоча повістка була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця реєстрації та вручена адресату 23.03.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.53). Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ПК України), Луцькою ОДПІ було прийнято наказ №1246 від 15 листопада 2016 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" ПП "Імпортавто" з 15.11.2016 року тривалістю 5 робочих днів щодо показників, задекларованих в поданій звітності з податку на додану вартість за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року (а.с. 7), а також видані направлення на перевірку від 15.11.2016 року № 001176, № 001177 (а.с. 8, а.с. 8 (зворот)).

15.11. 2016 року, 16.11.2016 року, 17.11.2016 року працівниками Луцької ОДПІ було здійснено виїзди за юридичною адресою відповідача: м. Луцьк, вул.Єршова, 11/408, однак посадові особи підприємства були відсутні, про що складено акти №247/14-02/39053128 від 15.11.2016 року, № 248/14-02/39053128 від 16.11.2016 року та № 249/14-02/39053128 від 17.11.2016 року (а.с. 9-11).

Під час чергового повторного виїзду для проведення перевірки 18.11.2016 року представник ПП "Імпортавто" після ознайомлення з наказом на проведення перевірки та направленнями на перевірку повідомив про недопуск до перевірки, мотивуючи тим, що наказ №1246 від 15.11.2016 року та направлення на проведення перевірки складено з порушенням вимог Податкового кодексу України, в зв'язку з чим працівником Луцької ОДПІ було складено акт недопуску до проведення перевірки від 18.11.2016 року, з яким ознайомлено представника підприємства (а.с. 12)

21 листопада 2016 року першим заступником начальника Луцької ОДПІ було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП "Імпортавто" на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв'язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки (а.с. 5).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

У відповідності до статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Суд звертає увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Також суд вважає за необхідне вказати, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2017 року в адміністративній справі за позовом ПП "Імпортавто" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу №1246 від 15 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено, тобто вказаним судовим рішенням встановлено законність винесеного начальником Луцької ОДПІ наказу №1246 від 15.11.2016 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", а відтак, у податкового органу були законні підстави для проведення такої перевірки, відповідно у підприємства були відсутні правові підстави для недопуску до її проведення.

Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2017 року у справі №803/1807/16 набрала законної сили 28 лютого 2017 року.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин, зокрема, факту недопуску відповідачем посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, суд приходить висновку, що Луцькою ОДПІ правомірно застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків Приватного підприємства "Імпортавто" на підставі рішення від 21 листопада 2016 року, а тому вимога щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства "Імпортавто" (код ЄДРПОУ 39053128) застосованого на підставі рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 21 листопада 2016 року "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 31 березня 2017 року.

Суддя Т.М. Димарчук