Постанова № 65652921, 23.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м.Житомир справа № 806/290/17

категорія 8.3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Зеленова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000010000 про застосування штрафної санкції у розмірі 34000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 23.11.2016 під час перевірки магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ГУ ДФС був складений акт огляду речей про вчинення адміністративного правопорушення від 23.11.2016 та протокол про адміністративне правопорушення від 23.11.2016. Протоколом було зафіксовано порушення позивачем ч.1 ст.164 КУпАП. На підставі даного протоколу було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 №0000010000 про застосування штрафної санкції у розмірі 34000 грн. Таке рішення було винесено за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії та зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, чим порушено ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного в плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.2015 №481/95-ВР. Вважає таке рішення протиправним, оскільки факту реалізації тютюнових виробів не було.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень пояснила, що за результатами перевірки магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ГУ ДФС був складений акт огляду речей про вчинення адміністративного правопорушення від 23.11.2016 та протокол про адміністративне правопорушення від 23.11.2016. Відповідно до протоколу, засвідчено порушення ч.12 ст.15 Закону, а саме роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензії та порушення ч.11 ст.15 Закону, а саме - зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру. Отже, відповідачем, на виконання вимог ст.15 Закону " Про державне регулювання виробництва і обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" правомірно було застосовано штрафні санкції, а відповідно і вимоги позивача є безпідставними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як підприємець-фізична особа 06.11.2013 Ємільчинським районним управлінням юстиції. Підприємницьку діяльність позивач здійснює за адресою: АДРЕСА_1 та видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах.

За результатами перевірки магазину АДРЕСА_1, посадовими особами ГУ ДФС в Житомирській області було складено протокол про адміністративне правопорушення від 23.11.2016 № 23 та акт огляду речей при вчинення адміністративного правопорушення від 23.11.2016 (а.с.3-4).

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 порушено вимоги ст.15 Закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного в плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.2015 №481/95-ВР, а саме: зайняття господарською діяльністю без ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

Згідно акту огляду речей про вчинення адміністративного правопорушення від 23.11.2016 перевіряючими проведено вилучення цигарок в кількості 46 одиниць. (а.с.8)

На підставі протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 23 від 23.11.2016 Новоград-Волинською ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області згідно ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР винесено податкове повідомлення-рішення №0000010000 від 17.01.2017, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34000 грн. (а.с.7).

Позивач, вважаю таке рішення протиправним, звернувся до суду.

Перевіряючи рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, в т.ч., застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.п.54.3.3 а.54.3 ст.54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов"язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Таким чином, ДФС України та її територіальні органи є державним органом, уповноваженим перевіряти суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері обігу алкогольних та тютюнових виробів і застосовувати фінансові санкції в разі виявлення порушень законодавства в даній сфері господарської діяльності.

Одночасно суд зазначає, що вищенаведені положення ПК України слід розглядати у системному зв'язку з приписами інших законодавчих актів, які унормовують порядок здійснення податковими органами заходів щодо адміністрування порушень, виявлених у сфері законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (у редакції станом на мент спірних правовідносин).

Згідно зі ст.1 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Частиною 1 ст.16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ст.15 даного Закону імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій. Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно із ч. 35 ст. 15 Закону, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення, суд виходить з того, що таким рішенням до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 34000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії та зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, чим порушено ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного в плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.2015 №481/95-ВР.

Тобто, воно включає в себе два окремі порушення, відповідальність за що передбачена ст.17 Закону №481/95-ВР.

При цьому, вказане рішення винесено за результатами перевірки 23.11.2016 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться по АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_3.

В судовому засідання позивач, посилаючись на протиправність рішення, стверджувала, що факт продажу продавцем магазину тютюнових виробів нічим не підтверджений.

Суд погоджується з доводами позивача.

Як встановлено в ході розгляду справи, посадовими особами ГУ ДФС, 23.11.2016 було проведено перевірку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться по АДРЕСА_1.

Перевіркою встановлено факт роздрібної торгівлі ФОП ОСОБА_3 тютюновими виробами без наявності ліцензії та зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

За результатами перевірки працівниками ГУ ДФС в Житомирській області в порядку ст.265 КУпАП проведено вилучення цигарок в кількості 46 одиниць, про що складено акт вилучення (а.с.48) та складено протокол про адміністративне правопорушення від 23.11.2016 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Вказані матеріали про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП відносно ОСОБА_3, були направлені для розгляду до Ємільчинського районного суду Житомирської області.

Судом такі матеріали були витребувані для огляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка магазину проводилась у присутності продавця магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

З письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що останньою було реалізовано лише одну пачку цигарок за ціною 15 грн.

Водночас, в судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_4, стверджувала, що не здійснювала продаж цигарок, а письмові пояснення писала під диктовку та під примусом працівників ГУ ДФС, які проводили таку перевірку .

Допитаний в судовому засіданні як свідок старший оперуповноважений з ОВС ОУ ГУ ДФС в Житомирській області ОСОБА_5 пояснив, що безпосередньо продажу цигарок в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" він не бачив, а про такий факт йому стало відомо зі слів ОСОБА_4. При цьому вказав, що не чинив тиск на ОСОБА_4, а лише на її прохання допоміг написати пояснення.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає, що фактично єдиним доказом реалізації позивачем тютюнових виробів без наявності ліцензії, на які посилається відповідач, є лише письмові пояснення продавця магазину ОСОБА_4, які остання надавала під час перевірки, однак в судовому засіданні, будучи допитана як свідок, заперечує.

Проте суд вважає, що такі пояснення не можуть бути беззаперечним доказом реалізації тютюнових виробів позивачем. Інших доказів на підтвердження цієї обставини відповідачем не надано та судом не встановлено. При цьому суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_5, надані ним в судовому засіданні, оскільки останньому про факт реалізації тютюнових виробів в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" також стало відомо зі слів ОСОБА_4.

Оцінюючи правомірність рішення контролюючого в частині застосування до позивача штрафної санкції за реалізацію тютюнових виробів без наявності ліцензії, суд виходить з того, що воно повинно прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Натомість відповідачем фактично лише констатовано порушення позивачем вимог чинного законодавства без відповідного обґрунтування, яке повинно базуватись на фактах та обставинах та із застосуванням чітких та зрозумілих критеріїв.

З огляду на досліджені в ході розгляду справи письмові докази та пояснення свідків, суд зазначає, що сам факт продажу позивачем тютюнових виробів нічим не підтверджений та ніде не задокументований, тобто докази, які б давали суду підстави дійти висновку, що дійсно мало місце порушення позивачем ст.15 Закону, у матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідача про порушення позивачем ст. 15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 р. "Про держане регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині реалізації тютюнових виробів без наявності ліцензії безпідставні, оскільки відповідачем не доведено факту такої реалізації.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону).

Згідно ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України). Тобто, тягар доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача, як суб"єкта владних повноважень.

Однак, відповідачем в ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами виявлені в ході перевірки порушення, в частині реалізації тютюнових виробів без наявності ліцензії, що слугувало підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі 17000 грн.

Зважаючи, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини порушення позивачем наведених вимог Закону, суд приходить до висновку про протиправність податкового податкового-рішення від 17.01.2017 № 0000010000 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 17000 грн., з огляду на що, в ці й частині воно підлягає скасуванню.

Що стосується встановленого перевіркою факту зберігання позивачем тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

За вказане порушення відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 17000 грн., що увійшло до спірного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" дано визначення поняттю "місце зберігання" як місця, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Згідно із ч. 35 ст. 15 Закону, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

В судовому засіданні представником позивача не заперечувався факт зберігання позивачем тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру. Тобто, порушення позивачем визнається, а тому, враховуючи приписи ч.3 ст.72 КАСУ, доказуванню не підлягає.

Крім того, факт зберігання тютюнових виробів в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 також підтверджується актом огляду речей (документів) при вчиненні адміністративного правопорушення від 23.11.2016, який був складений під час перевірки та підписаний позивачем без заперечень та зауважень (а.с.8).

Відповідно до ст.17 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Враховуючи те, що позивачем не заперечується факт зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, на підставі чого було застосовано штрафну санкцію у розмірі 17000 грн., суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині правомірне.

Частиною 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірності спірного рішення в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 17000 грн.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000010000 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 17000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 30 березня 2017 р.