Постанова № 65652812, 27.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 р. Справа №805/1270/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 година 10 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Вовченка С.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0017261202 від 30.09.2016 року та № 0017271292 від 30.09.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0017261202 від 30.09.2016 року та № 0017271292 від 30.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення містять зобов'язання щодо сплати земельного податку юридичних осіб у вигляді штрафу в сумі 87 445, 97 грн. та у сумі 3 261, 75 грн., проте, податковим органом не були враховані приписи ст.6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", згідно якої під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, через канцелярію суду, надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що вважає неможливим застосування Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», згідно яких під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасовується на період проведення АТО оренда плата за користування державним та комунальним майном. Податковий орган вважає неможливим застосування норм Закону № 1669 до спірних правовідносин, оскільки відповідно ст. 10 Закону № 1669 протягом дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України, але відповідач вважає, що наявні у позивача сертифікати Торгово промислової палати України видані відповідно до п. 100.4 та 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України та відповідно до п.102.6 - 102.7 ст. 102 ПКУ не можуть бути враховані, як підстава для звільнення підприємства від визначеної Податковим кодексом України відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив наступні обставини.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» (код ЄДРПОУ 31054873), зареєстроване платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, буд. 91.

Судом встановлено, що Слов'янською ОДПІ було проведено камеральну перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, за результатами якої складено акт № 5400/12-02-31054873 від 21.09.2016 року.

На підставі зазначеного акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0017261202 від 30.09.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем земельний податок юридичних осіб у розмірі 87 445, 97 грн. та № 0017271292 від 30.09.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем земельний податок юридичних осіб у розмірі 3 261, 75 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями № 0017261202 від 30.09.2016 року та № 0017271292 від 30.09.2016 року, платник податків до Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної фіскальної служби України направив скарги на спірні податкові повідомлення - рішення, але рішеннями контролюючих органів спірні рішення залишені без змін.

Податковий борг позивача із земельного податку з юридичних осіб у сумі 87 445,97 грн. та у сумі 3 261,75 грн. нараховано позивачу за не виконання платником податків податкових зобов'язань, задекларованих у податковій декларації № 9007282124 від 17.02.2014 року за 2014 рік та № 9017578528 від 18.02.2015 року за 2015 рік.

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірним питанням в даній справі є звільнення суб'єкта господарювання від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення антитерористичної операції за спірний період.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Суд застосовує норми вказаного закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Стаття 6 Закону № 1669 встановлювала - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 Закону № 1669 встановлювала - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, зі змісту вказаних норм видно, що вони пов'язують звільнення суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками, державним та комунальним майном під час проведення АТО, виключно з настанням такої обставини, як здійснення цими суб'єктами діяльності на території проведення АТО.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 6-7 Закону № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Встановлення наявності чи відсутності обставин непереборної сили (форс-мажору) не є умовою застосування вказаних норм.

Частина 3 ст. 11 Закону № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст.1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Норми Закону № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Слов'янськ Донецької області.

Відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Відповідачем у спірних податкових повідомленнях - рішеннях був нарахований позивачу штраф у розмірі 87 445, 97 грн. та у розмірі 3 261, 75 грн. за порушення терміну сплати узгодженої суми грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб за період з квітня 2014 року по вересень 2015 року - тобто за період, протягом якого проводилась антитерористична операція.

Враховуючи викладене, дія ст.ст. 6-7 Закону № 1669 розповсюджувалась на спірні правовідносини.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, внаслідок недоліків законодавчої техніки, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття Закону № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю, а норми Закону № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми Закону № 1669 щодо плати за землю є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд зазначає, що позивач весь час перебував та перебуває на обліку у м. Слов'янськ, у місті, яке входить до переліку населених пунктів, у яких проводилась антитерористична операція, що означає наявність у позивача відповідних пільг по звільненню від платежів, відповідно до приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у період з 14.04.14 р. по 08.06.16 р.

Враховуюче викладене, суд вважає, що позивач у період з квітня 2014 року по вересень 2015 року був звільнений від обов'язку зі сплати орендної плати за землю, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій за її не сплату.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення № 0017261202 від 30.09.2016 року та № 0017271292 від 30.09.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, в сумі 1 600,00 грн., здійснені позивачем, підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0017261202 від 30.09.2016 року та № 0017271292 від 30.09.2016 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0017261202 від 30.09.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0017271292 від 30.09.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» (код ЄДРПОУ 31054873) судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області і (код ЄДРПОУ 39883094).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 27 березня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 31 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.