Рішення № 65652783, 27.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/707/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Кондора Р.Ю., Мацунича М.В.,

з участю секретаря Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 4 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради, третя особа: ДП «Міжгірське лісове господарство» про визнання права власності на земельну ділянку та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Міжгірської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку та зобовязання видати правовстановлюючі документи на земельну ділянку. До участі у справі 15.08.2016 залучено третю особу ДП «Міжгірське лісове господарство».

Позов мотивовано тим, що позивачу на праві приватної власності в цілому належить нежитлова будівля свиновідгодівельного комплексу у смт. Міжгіря по вул. Кутузова, урочище «Великий Лунний», б/н, на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2003, укладеного між ним та ОСОБА_2. Цим договором купівлі-продажу будівлі розмір земельної ділянки не визначений.

Вказував, що звертався до Міжгірської селищної ради з питанням передачі йому у власність земельної ділянки, яка зайнята будівлею та частини земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування, для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Великий Лунний». Рішенням Міжгірської селищної ради від 27.12.2014 № 467 йому надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка знаходиться у смт. Міжгіря в урочищі «Великий Лунний», для ведення особистого селянського господарства.

На замовлення позивача розроблено документацію на земельну ділянку площею 0,2983 га. Проте його звернення до Міжгірської селищної ради бажаного результату не дали, правовстановлюючих документів на землю йому не оформлено. Посилаючись на норми ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку розміром згідно земельно-кадастрової документації, що знаходиться під будівлею свиновідгодівельного комплексу та необхідна для його обслуговування в смт. Міжгіря, урочище «Великий Лунний», по вул. Кутузова, б/н; зобовязати видати позивачу правовстановлюючі документи на таку земельну ділянку.

Рішенням Міжгірського районного суду від 04 січня 2017 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою в смт. Міжгіря, по вул. Кутузова, б/н, урочище «Великий Лунний», для обслуговування свиновідгодівельного комплексу в розмірі 0,0919 га, з яких 0,0751га земельної ділянки під самою будівлею свиновигодівельного комплексу; 0,0162га земельної ділянки необхідної для обслуговування будівлі; 0,0006 га - земельної ділянки необхідної для підїзду до будівлі, без зміни цільового призначення даної земельної ділянки. У задоволенні решти вимог відмовлено.

На це рішення подав апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності в цілому належить нежитлова будівля свиновідгодівельного комплексу у смт. Міжгіря по вул. Кутузова, урочище «Великий Лунний» б/н, на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2003, укладеного між ним та ОСОБА_2. Цим договором купівлі-продажу будівлі розмір земельної ділянки не визначений (а.с.3).

Згідно інформації Відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області від 09.07.2015 (а.с.9), довідки виконкому Міжгірської селищної ради від 05.05.2015 (а.с.10) земельна ділянка розташована в межах населеного пункту смт. Міжгіря.

Згідно ст. 377 ЦК України (у редакції на час укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 120 ЗК України (у редакції на час укладення договору купівлі-продажу будівлі) передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Як вбачається з договору купівлі продажу від 30.04.2003, будівля свиновигодівельного комплексу належала попередньому власнику ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2002, зареєстрованого за № 299.

Міжгірською селищною радою 04.06.2002 було прийнято рішення про передачу громадянину ОСОБА_2 безоплатно у власність для обслуговування споруди свиновідгодівельного комплексу по вул. Кутузова, б/н земельну ділянку площею 0,037 га відповідно до договору купівлі-продажу від 26.02.2002 (а.с. 54).

Як ствердив представник позивача, ОСОБА_2 загинув. Виходячи з документів, які містяться у матеріалах справи, ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку не оформив.

Проте, як зазначалось вище, у договорі купівлі-продажу від 30.04.2003, укладеному між ним та ОСОБА_2, розмір земельної ділянки не був визначений.

Рішенням Міжгірської селищної ради від 27.12.2014 № 467 позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка знаходиться у смт. Міжгіря в урочищі «Великий Лунний», для ведення особистого селянського господарства. Визначено ОСОБА_1 замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати на затвердження сесії селищної ради для подальшої передачі земельної ділянки і приватну власність (а.с. 8). Рішення прийнято відповідно до положень, зокрема, ст. ст. 118, ст. 121 ЗК України.

Як передбачалось ст. 118, ч.ч.1,2 ЗУ України (в редакції, чинній на час прийняття цього рішення Міжгірською селищною радою) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. (ч.ч. 10, 11 ст. 118 ЗК України).

Отже, надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 ЗК України. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду ствердив, що Державним підприємством «Міжгірське лісове господарство» як суміжним землекористувачем не було погоджено межу земельної ділянки, і у Міжгірській селищній раді було усно рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до суду.

Таким чином, органом місцевого самоврядування Міжгірською селищною радою питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передачі земельної ділянки і приватну власність не розглядалось. Бездіяльність органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 не оскаржується. Рішення про відмову ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у власність селищною радою не приймалось.

Попри установлений законом порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок, позивач таким порядком не скористався, а натомість звернувся із позовом до суду про визнання права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших, не заборонених законом підстав (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Суд не може підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права власності на земельну ділянку в судовому порядку не відповідає вимогам закону.

Вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку розміром, згідно земельно-кадастрової документації, є безпідставною та задоволенню не підлягає, у звязку з чим похідна вимога щодо зобовязання вчинити певні дії (видати правовстановлюючі документи) задоволенню також не підлягає.

Судом першої інстанції за позивачем було визнано право користування земельною ділянкою.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України - надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, вирішення питання щодо надання земельної ділянки у користування судом також не відповідає нормам матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, у відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п.3,4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду від 4 січня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради, третя особа: ДП «Міжгірське лісове господарство» про визнання права власності на земельну ділянку та зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: