Рішення № 65652032, 24.03.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/80/2017

Справа № 243/4084/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Хміль О.В.,

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представника третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5

прокурора Кукло Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» за участю третіх осіб без самостійних вимог Держави Україна в особі Державної казначейської служби України,, ОСОБА_6 банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Словянського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ПАТ«АКБ«Капітал», ОСОБА_6 банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення матеріальної шкоди в сумі 213 941 грн. 78 коп. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

01 грудня 2016 року ОСОБА_3 подала уточнену позовну заяву до Держави України в особі Державної казначейської служби України, ОСОБА_6 банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «АКБ «Капітал», та просила визнати дії НБУ по прийняттю 20 липня 2015 року Постанови № 466 «Про віднесення ПАТ «АК «Капітал» до категорії неспроможних» незаконним, визнати бездіяльність ФГВФО по поверненню грошових коштів, що знаходилися на рахунках ПАТ АКБ «Капітал» незаконною, стягнути з Держави Україна в особі ДКУ за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 265 149 грн. 78 коп. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

25 січня 2017 року ОСОБА_3 подала уточнену позовну заяву до Держави України в особі Державної казначейської служби України, ОСОБА_6 банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «АКБ «Капітал», та просив визнати дії НБУ по прийняттю 20 липня 2015 року Постанови № 466 «Про віднесення ПАТ «АК «Капітал» до категорії неспроможних» незаконним, визнати бездіяльність ФГВФО по поверненню грошових коштів, що знаходилися на рахунках ПАТ АКБ «Капітал» незаконною, стягнути з Держави Україна в особі ДКУ за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 280751 грн. 05 коп. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

17 лютого 2017 року ОСОБА_3 подала заяву про уточнення своїх позовних вимог, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 11 березня 2014 року між нею та Відділенням №10 у місті Словянську ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (код ЄДРПОУ 13486837) був укладений договір строкового банківського вкладу в національній валюті №1/10/3m/0017 строком до 11 червня 2014 року. За вказаним договором банк прийняв від вкладника грошові кошти в розмірі 108284 грн. 82 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 305090 від 11 березня 2014 року. 12 червня 2015 року між позивачкою та відділенням №10 у місті Словянську ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» була підписана додаткова угода до договору №1/10/3m /0017, згідно із умовами якої, строк дії договору був пролонгований до 11 вересня 2015 року та змінена відсоткова ставка на 24% річних. 12 лютого 2015 року між позивачкою та відділенням №10 у місті Словянську ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» був укладений договір в національний валюті №1/10/3m/0369 на суму 70 000 грн. строком до 12 травня 2015 року. За цим договором банк прийняв від неї грошові кошти у розмірі 70 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 05 від 12 лютого 2015 року. 12 травня 2015 року між позивачкою та відділенням № 10 у місті Словянську ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» була підписана додаткова угода до договору №1/10/3m/0369 , згідно із умовами якої, строк дії договору був пролонгований до 12 серпня 2015 року та змінена відсоткова ставка на 24% річних. За укладеними договорами вона справно отримувала відсотки до 15 липня 2015 року включно, що підтверджується історією по рахункам по договору №1/10/3m/0369 від 12 лютого 2015 року, вих. №1/188 від 19 лютого 2016 року та договору №1/10/3m/0017 від 11 березня 2014 року. 20 липня 2015 року НБУ прийняв постанову №466 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до категорії неплатоспроможних». 20 липня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №140 про запровадження з 21 липня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи в ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал». Постановою Донецького окружного адміністративного суду (судами апеляційної та касаційної інстанцій залишена без змін та набрала законної сили) від 07 жовтня 2015 року по справі № 805/3464/15-а суд визнав протиправною та скасував постанову НБУ №466 від 20 липня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до категорії неплатоспроможних» та скасував рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал». В жовтні місяці 2015 року вона отримала від тимчасової адміністрації ПАТ «АКБ «Капітал», в особі уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» ОСОБА_7 два листи, в яких було зазначено, що укладений між ним та ПАТ «АКБ «Капітал» договір строкового банківського вкладу в іноземній волюті №1/10/3m/03 від 31 жовтня 2014 року є нікчемним. Вона не погоджується з такими висновками ФГВФО, вважає їх передчасними та таким, що не грунтуються на законі, до того ж на її запит про надання протоколу засідання комісії, яким був визнаний нікчемним його договір із ПАТ «Капітал», відповіді не надійшло.

07 жовтня 2015 року постановою Донецького окружного адміністративного суду визнана протиправною та скасована Постанова НБУ № 466 від 20 липня 2015 року «Про віднесення ПАТ АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних» та скасував рішення дирекції ФГВФО від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ АКБ «Капітал». Вказане рішення залишено в силі( ухвала Донецької апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року, ухвала ВАСУ від 10 лютого 2016 року).

Оскільки нею не отримані кошти за укладеним договором, просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 178284 грн. 82 коп. сума банківського вкладу, 64241 грн. 14 коп. проценти за договором депозиту (24 % за період часу з 21 серпня 2015 року по 17 лютого 2017 року), 8455 грн. 10 коп. три проценти річних за невиконання договору депозиту, передбачені ст. 625 ЦК України, індексацію вкладів по депозитам за період з 01 серпня 2015 року по 01 лютого 2017 року у розмірі 30147 грн. 96 коп. та індексацію відсотків за період з серпня 2015 року по січень 2016 року у розмірі 287731 грн. 82 коп.

Крім того вважає, що їй була заподіяна моральна шкода.

Внаслідок порушення її права власності позивачка зазнала сильних негативних почуттів, змінився мій звичайний життєвий уклад, оскільки вона почала займатися незвичними для неї справами по захисту права власності. З 1 вересня 2015 року, коли вона отримала лист уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» ОСОБА_7 про визнання її депозитних договорів нікчемними у неї сталося страшенне моральне потрясіння. Позивачка, яка все життя чесно і віддано працювала, своєю працею і потом заробляла гроші шахраї підло та негідно обікрали. Вона не могла повірити, що таке могло статися в нашій цивілізованій державі. Протягом місяця після такої трагічної звістки вона була в пригніченому стані, не знала, що робити. Їй і на думку не могло спасти, що в нашій демократичній країні могло статися таке свавілля. Через місяць після цієї трагічної звістки вона почала втрачати свій особистий час на незвичні заняття, періодично сплачувати телефонні послуги за спілкування по «Гарячій лінії» з Фондом гарантування фізичних осіб, сплачувати поштові витрати на листування з уповноваженою особою Фонду Гарантування вкладів Фізичних Осіб, на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» сплачувати послуги адвокатів. В листопаді - грудні 2015 року вона неодноразово зверталася з заявою про виплату коштів по депозитам до уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» ОСОБА_8, але їй навіть ніхто не відповідав на її заяви. В травні 2016 року вона з надією на справедливе вирішення справи звернулася до Слов'янського міськрайонного суду за захистом свого порушеного права «власності». Вже 10 місяців триває судовий розгляд справи, вона за цей час отримує додатковий стрес. Вона стала нервовою, неврівноваженою, загострилися хронічні хвороби, погіршився зір. В жовтні 2016 року позивачці була виконана операція по факоемульсіфікації катаракти правого ока з імплантацією штучного кришталика, вартість якої склала 8000 грн. 00 коп. Позивачка зовсім втратила віру в те, що колись зможе отримати свої трудові кошти, які вона збирала на протязі своєї трудової діяльності. Через мізерну пенсію та втрату коштів по депозитам банку «Капітал» вона втратила можливість провести газифікацію свого житлового будинку для поліпшення своїх побутових умов (для газифікації будинку їй потрібно 70000 грн.), оскільки при опаленні будинку побутовим газом затрати на опалення компенсувалися хоча би субсидією. Через брак коштів вона не має можливості для придбання якісного вугілля для обігріву свого помешкання, тому що вартість 1 тони вугілля складає 3500 грн. 00 коп., а за субсидію у розмірі 2000 грн. вона зможе придбати лише 560 кг вугілля, при необхідній потребі для обігріву будинку 3500 кг. Через це температура в будинку не перевищує 16°С. Взимку в помешканні їй постійно холодно, та вона не може зігрітися. В січні 2017 року на фоні стресу у неї загострилася хвороба холециститу та панкреатиту. Вона на теперішній час перебуває на амбулаторному лікування в лікарні №2 до травня 2017 року. На лікування з початку року витрачено майже 5000 грн. і кошти для подальшого лікування ще потрібні. Лікарі рекомендують їй провести курс лікування в санаторії «Моршин» по напрямку шлунково-кишкових захворювань та при її мізерній пенсії, позивачці не має де взяти такі кошти. За наявності її коштів по депозитам, які у неї так по шахрайські вкрали, вона б легко могла вирішити ці побутові та особисті проблеми, забезпечити себе якісним опаленням будинку, забезпечити якісне лікування, пройти лікування в санаторії та інше.

Вважає, що їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 50 000 грн., та яку просить стягнути з відповідача на її користь.

Справа неодноразово відкладалася у звязку із змінами позовних вимог та за клопотаннями позивачки та її представника.

У судове засідання, призначене на 24 березня 2017 року, позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 22 березня 2016 року не зявилися. Позивачка просила справу слухати у її та її представника відсутності, підтримала останні позовні вимоги від 17 лютого 2017 року, просила їх задовольнити, проти вирішення справи у заочному порядку не заперечувала.

Представник відповідача ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Капітал» повідомлений належним чином про час та дату проведення судового розгляду в судове засідання не зявився, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог ДКСУ ОСОБА_5 у судові засідання, де він представляв інтереси ДКСУ як відповідача, у численні судові засідання зявлявся, та заперечував проти задоволення позовів. Однак після отримання останньої позовної заяви, та заміну ДКСУ на належного відповідача, і залучення ДКСУ як третьої особи, у судове засідання, призначене на 24 березня 2017 року, не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Прокурор Кукло Д.С., яка вступила в справу у порядку ст. 45, 46 ЦПК України на захист інтересів держави, для захисту інтересів ДКСУ, як відповідача, у численні судові засідання зявлялась, та заперечувала проти задоволення позовів. Однак після отримання останньої позовної заяви, та заміну ДКСУ на належного відповідача, і залучення ДКСУ як третьої особи, у судове засідання, призначене на 24 березня 2017 року, не зявилась, подала до суду заяву, в якій просила слухати справи за її відсутності.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не зявився, належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання , надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Як відповідач на адресу суду надав заперечення в яких вказував на те, що оскільки скасоване Рішення НБУ та ФГВФО по ПАТ АКБ «КАПІТАЛ», то підстав стягнення будь-яких коштів з ФГВФО немає, як немає підстав для стягнення моральної шкоди. Щодо визнання дій ФГФО незаконним, то зазначено, що в даному випадку такі вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, а отже в цій частині справу провадженням слід закрити.

Суд зазначає, що за останніми вимогами, ФГВФО замінений на належного відповідача, та залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог.

Представник третьої особи НБУ в судове засідання не зявився, належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання , надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.. Як відповідач на адресу суду надав клопотання, де зазначив, що визнання дій НБУ незаконним, то такі вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, а отже в цій частині справу провадженням слід закрити.

Суд зазначає, що за останніми вимогами, НБУ замінений на належного відповідача, та залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як то передбачає ст. 169 ЦПК України, з причин, які б могли бути визнані судом поважними, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд зі згоди позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів відповідно ст. 224-228 ЦПК України.

Дослідивши додані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду позову по суті, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

11 березня 2014 року між ОСОБА_3 та Відділенням №10 у місті Словянську ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (код ЄДРПОУ 13486837) був укладений договір строкового банківського вкладу в національній валюті №1/10/3m/0017 строком до 11 червня 2014 року.

За вказаним договором банк прийняв від вкладника грошові кошти в розмірі 108284 грн. 82 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 305090 від 11 березня 2014 року.

Згідно п.4.1 договору №1/10/3m/0017 від 11 березня 2014 року, банк гарантує Вкладнику повернення прийнятих від нього грошових коштів Статутним капіталом Банку і всім належним йому майном.

Підпунктом 4.2 вищевказаного договору передбачено, що вклад та нараховані за вкладом проценти гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі визначеному чинним законодавством України на дату настання недоступності вкладу.

12 червня 2015 року між позивачкою та відділенням №10 у місті Словянську ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» була підписана додаткова угода до договору №1/10/3т/0017, згідно із умовами якої, строк дії договору був пролонгований до 11 вересня 2015 року та змінена відсоткова ставка на 24% річних.

12 лютого 2015 року між позивачкою та відділенням №10 у місті Словянську ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» був укладений договір в національний валюті №1/10/3m /0369 на суму 70 000 грн. строком до 12 травня 2015 року. За цим договором банк прийняв від неї грошові кошти у розмірі 70 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №05 від 12 лютого 2015 року.

12 травня 2015року між позивачкою та відділенням №10 у місті Словянську ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» була підписана додаткова угода до договору №1/10/3m /0369, згідно із умовами якої, строк дії договору був пролонгований до 12 серпня 2015 року та змінена відсоткова ставка на 24% річних.

На час укладання договорів строкового банківського вкладу (депозиту) в національній валюті №1/10/3m/0017 від 11 березня 2014 року ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» не був віднесений до категорії неплатоспроможних, а тому ОСОБА_3 довірила свої кошти даному Банку, шляхом укладання з ним договору.

20 липня 2015 року ОСОБА_6 банк України прийняв постанову №466 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до категорії неплатоспроможних».

20 липня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №140 про запровадження з 21 липня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи в ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал».

07 жовтня 2015 року постановою Донецького окружного адміністративного суду визнана протиправною та скасована Постанова НБУ № 466 від 20 липня 2015 року «Про віднесення ПАТ АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних» та скасував рішення дирекції ФГВФО від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ АКБ «Капітал». Вказане рішення залишено в силі( ухвала Донецької апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року, ухвала ВАСУ від 10 лютого 2016 року).

Починаючи з дня прийняття НБУ постанови № 466 та ВД ФГВФО рішення №140 з 20 липня 2015 року, ОСОБА_3 не має можливості отримати належні їй грошові кошти.

Суд виходить з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідно яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судове засідання не зявився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Згідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 3 Конституції України, передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, об'єктом якої є грошові вклади, закріплено в ст. 41 Конституції України.

Встановлені гарантії права на приватну власність, в тому числі проголошено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, при цьому право приватної власності є непорушним.

Громадянин має право вільно здійснювати право власності щодо належного йому майна.

Згідно із ч. 1 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління ОСОБА_6 банку України від 3 грудня 2003 р. № 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розд. IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління ОСОБА_6 банку України від 1 червня 2011 р. № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розд. IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з'являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов'язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобовязальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Аналізуючи надані позивачем докази та відповідні ним норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що 11 березня 2014 року та 12 лютого 2015 року на виконання умов договорів банківського вкладу ОСОБА_3 були передані кошти в сумі 108284 грн. 82 коп., а ПАТ АКБ «Капітал» прийняті вказані кошти, і ця обставина підтверджена належними та допустимими доказами, а саме: меморіальним ордером № 305090 від 11 березня 2014 року та меморіальним ордером № 05 від 12 лютого 2015 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 800/3464/15-а, яка набула законної сили з моменту проголошення, залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року, за якими визнано протиправною та скасовано постанову ОСОБА_6 банку України від 20 липня 2015 року № 466/БТ «Про віднесення ПАТ «АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних» та скасоване рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2016 року у справі № 800/4956/15-а, яка набула законної сили з моменту проголошення, залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 року, за якими скасовані постанови ОСОБА_6 банку України від 29.10.2015 року № 753 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКБ Капітал» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29 жовтня 2015 року № 195 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку.

З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що відповідач є платоспроможним, а відтак має виконувати усі зобовязання перед вкладниками відповідно до діючого законодавства.

За змістом п.1.1 Договору строкового банківського вкладу від 11 березня 2014 року, за даним договором, банк приймає від вкладника грошові кошти в національній валюті у розмірі 108 284 грн. 82 коп. строком до 11 червня 2014 року та зобовязується повернути Вкладнику та виплачувати проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

За п.2.9 Якщо вкладник не вимагає повернення суми вкладу із закінченням строку, встановленого п.1.1 Договору, договір вважається продовженим на умовах вкладу, встановлених Банком та які діють на момент такого продовження.

За п. 4.3 У випадку порушення своїх зобовязань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно із діючому законодавству України. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

За змістом п.1.1 Договору строкового банківського вкладу від 12 лютого 2015 року, за даним договором, банк приймає від вкладника грошові кошти в національній валюті у розмірі 70 000 грн. 00 коп. строком до 12 травня 2015 року та зобовязується повернути Вкладнику та виплачувати проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

За п.2.9 Якщо вкладник не вимагає повернення суми вкладу із закінченням строку, встановленого п.1.1 Договору, договір вважається продовженим на умовах вкладу, встановлених Банком та які діють на момент такого продовження.

За п. 4.3 У випадку порушення своїх зобовязань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно із діючому законодавству України. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

З врахуванням норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих процентів згідно умов укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення банком своїх зобовязань за договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення коштів, які складали суму грошових вкладів та процентів слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивачки суму вкладу по депозиту за договором строкового банківського вкладу №1/10/3m/0017 від 11 березня 2014 року у розмірі - 108284 грн. 82 коп., та проценти по договору в сумі 41 082 грн. 96 коп. ( 108 284 грн. 82 коп. Х 24/100Х577/365) за період з 21 серпня 2015 року по 21 лютого 2017 року включно, суму вкладу по депозиту за договором строкового банківського вкладу №1/10/3m/0369 від 12 лютого 2015 року у розмірі 70 000 грн. 00 коп., та проценти по договору в сумі 26 557 грн. 81 коп. ( 70000 грн. 00 коп. Х 24/100Х577/365) за період з 21 серпня 2015 року по 21 лютого 2017 року включно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобовязання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 6 квітня 2016 р. у справі № 6-352цс16).

Суд зазначає, що у розрахунках суд виходить із суми вкладу без врахуванням 24 процентів річних, як в своїх розрахунках зазначає позивачка.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки трьох процентів річних за період з 21 серпня 2015 року по 21 лютого 2017 року включно, що становить за договором строкового банківського вкладу №1/10/3m/0017 від 11 березня 2014 року - 5135 грн. 37 коп.(108284 грн. 82 коп. Х3/100Х577/365), та за договором строкового банківського вкладу №1/10/3m/0369 від 12 лютого 2015 року - 3319 грн. 73 коп(70000 грн. 00 коп. Х3/100Х577/365).

Суд, виходячи з вище викладених міркувань, також частково задовольняє вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки інфляційних втрат за період з 21 серпня 2015 року по 21 лютого 2017 року включно, що становить за договором строкового банківського вкладу №1/10/3m/0017 від 11 березня 2014 року - 18310 грн. 96 коп.(108284 грн. 82 коп. Х16,91/100Х577/365), та за договором строкового банківського вкладу №1/10/3m/0369 від 12 лютого 2015 року - 11837 грн. 00 коп.(70000 грн. 00 коп. Х16,91/100Х577/365).

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку, що позов цій частині задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобовязань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством ні договором, укладеним ОСОБА_9 та ПАТ «АКБ «Капітал» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у звязку з неповерненням банком грошових коштів переданих на депозит, а відтак суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 Г.І. про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 ти розмірів мінімальної заробітної плати( станом на день звернення із позовом до суду).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із розясненнями п. 36 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17 жовтня 2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2845 грн. 65 коп. на користь держави, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачку в силу закону звільнено від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про захист прав споживачів»України, ЦК України,ст.ст.3, 10, 11, 57, 58, 60, 66, 209, ч.3, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства«Акціонерно-комерційний банк «Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державна казначейська служба України, ОСОБА_6 України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного Товариства «Акціонерний комерційний банк «Капітал», код ЄДРПОУ 13486837, МФО 334828, місцезнаходження: вулиця Обсерваторна, б. 10 м. Київ, 04053 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, за договором строкового банківського вкладу у національній волюті №1/10/3m/0017 від 11 березня 2014 року із додатковою угодою від 12 червня 2015 року суму грошового вкладу в розмірі 108 284(сто вісім тисяч двісті вісімдесят чотири тисячі) грн. 82 коп., проценти за період з 21 серпня 2015 року по 17 лютого 2017 року включно за користування грошовими коштами в сумі 41082 ( сорок одна тисяча вісімдесят дві) грн. 96 коп., три проценти річних, та інфляційні втрати у порядку ст. 625 ЦПК України, за період з 21 серпня 2015 року по 25 січня 2017 року включно в сумі 5135( пять тисяч сто тридцять пять) грн. 37 коп. та 18 310 ( вісімнадцять тисяч триста десять) грн. 96 коп. відповідно, а також за договором строкового банківського вкладу у національній волюті №1/10/3m/0369 від 12 лютого 2015 року із додатковою угодою від 12 травня 2015 року суму грошового вкладу в розмірі 70 000(сімдесят тисяч) грн. 00 коп., проценти за період з 21 серпня 2015 року по 17 лютого 2017 року включно за користування грошовими коштами в сумі 26557( двадцять шість тисяч пятсот пятдесят сім) грн. 81 коп., три проценти річних, та інфляційні втрати у порядку ст. 625 ЦПК України, за період з 21 серпня 2015 року по 25 січня 2017 року включно в сумі 3319 ( три тисячі триста девятнадцять) грн. 73 коп. та 11837 ( одинадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 00 коп. відповідно.

У позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства«Акціонерно-комерційний банк «Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог:Державна казначейська служба України, ОСОБА_6 України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди та в решті вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного Товариства «Акціонерний комерційний банк «Капітал», ПАТ «АКБ Капітал», код ЄДРПОУ 13486837, МФО 334828, розташованого за адресою : вулиця Обсерваторна, б. 10 м. Київ , 04053, в дохід держави судовий збір в сумі 2845( дві тисячі вісімсот сорок пять) грн. 65 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення суду виготовлений 29 березня 2017 року.

Головуючий суддя: О.В. Ільяшевич