Ухвала суду № 65649867, 28.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/188/17-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/957/К/17 суддя Дехта Р.В.

Категорія - 26 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 21 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Мордвінкін Сергій Вячеславович, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним травми на виробництві та виникнення професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК у 1990 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку із трудовим каліцтвом у розмірі 25%, а у 2008 році - первинно встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 40%, що в загальному розмірі становить 65%.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду завдану трудовим каліцтвом та професійним захворюванням у сумі 640 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 21 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 500,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, просить змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, посилаючись на те, що судом не було враховано тривалість праці позивача на підприємстві відповідача (протягом 12 років 4 місяців) в умовах шкідливих факторів, що потягло за собою виникнення у останнього професійних захворювань, які перешкоджають ОСОБА_2 вести звичайний спосіб життя у зв'язку з необхідністю постійно перебувати в лікарняних закладах. Також, зазначає, що суд першої інстанції не врахував судову практику з розгляду аналогічних справ, де при 35% втрати професійної працездатності позивачам присуджували до стягнення моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. - 25 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи. Так, відповідач вважає, що позивач не має право на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, оскільки у 1990 році були відсутні норми права, які передбачали можливість компенсування завданої моральної шкоди. Зважаючи на те, що позивач звільнився з ПАТ «Кривбасзалізрудком» за власним бажанням та потім ще дев'ять років працював на різних підприємствах, відповідач вважає, що він не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану ОСОБА_2 в результаті отриманого професійного захворювання. Крім того, зазначає, що моральна шкода позивачу уже була компенсована за рахунок ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», просить відхилити апеляційну скаргу відповідача, як необгрунтовану, та задовольнити апеляційну скаргу позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 та просила її задовольнити, відхиливши апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Мордвінкіна С.В., який підтримав доводи апеляційної скарги відповідача та просив її задовольнити, відхиливши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг та письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2, працюючи впродовж 24 років 4 місяців в умовах перевищення гранично допустимого рівня концентрації пилу, з яких з 10.01.1977 року по 05.05.1989 року - на різних посадах на шахті «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», отримав професійне захворювання з відповідним діагнозом: сидеросилікоз першої ст., ВЗЗТБ легень (множинні вогнища), емфізема легень першої ст.. ЛН першого-другого ст. (а.с. 5-6).

Актом розслідування хронічного професійного захворювання № 34 від 14 жовтня 2008 року встановлено, що причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж тривалого часу в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала гранично допустиму концентрацію пилу (а.с. 5-6).

Висновком МСЕК від 29 жовтня 2008 року позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності та повторно підтверджено втрату працездатності у розмірі 25% у зв'язку з трудовим каліцтвом, а всього 55% втрати професійної працездатності з 27 жовтня 2008 року безстроково (а.с. 4).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як убачається з акту розслідування професійного захворювання № 34 від 14 жовтня 2008 року (а.с. 5-6), причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж тривалого часу в умовах запиленості повітря робочої зони. Тобто, роботодавець (у період з 10.01.1977 року по 05.05.1989 року - ПАТ «Кривбасзалізрудком») допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, у тому числі, з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже відшкодувало моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок професійного захворювання, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, причиною професійного захворювання позивача є праця протягом тривалого часу в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищували гранично допустимі, як на підприємстві відповідача, так і на інших підприємствах (в тому чисілі й на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). При цьому, законодавством не передбачено можливості покладення на ці підприємства солідарної відповідальності.

Так, моральна шкода відшкодовується одноразово (ч. 5 ст. 23, ч. 1 ст. 1168 ЦК України) власником або уповноваженим ним органом у разі порушення законних прав працівника, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ст. 237-1 КЗпП України), тобто кожен власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати працівнику завдану моральну шкоду.

Отже, судом вірно встановлено порушення ПАТ «Кривбасзалізрудком» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у ОСОБА_2 професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Спростовуються доводи відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом було порушено норми матеріального права та не взято до уваги, що на момент отримання позивачем трудового каліцтва чинне законодавство не передбачало можливості відшкодування моральної шкоди колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2, не приймався до уваги ступінь втрати професійної працездатності останнього у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів й на іншому підприємтсві, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивача ОСОБА_2, так і відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», в частині невірного визначення судом розміру моральної шкоди, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: